Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.06.2023 року у справі №706/717/18
Постанова КЦС ВП від 08.06.2023 року у справі №706/717/18

Постанова

Іменем України

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 706/717/18

провадження № 61-1427св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Христинівська міська рада Черкаської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2022 рокуу складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б.,

Нерушак Л. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Христинівської міської ради Черкаської області про визнання недійсним та скасування рішення.

Позовну заяву мотивовано тим, що у серпні 2005 року ОСОБА_2 придбав на аукціоні у Христинівського РайСТ цілісний майновий комплекс будівель та споруд продовольчої бази, який розташований на земельній ділянці площею 1,0367 га, що на АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка цільовим призначенням виділялася для обслуговування будівель та споруд продовольчої бази. Територія продовольчої бази є автономною і чітко визначеною у своїх розмірах та межах, оскільки по периметру обнесена залізобетонним парканом і має лише один в`їзд до неї та обмежений доступ відвідувачів тільки через ворота та прохідну.

На час купівлі ОСОБА_2 у 2005 році комплексу продовольчої бази питання про передачу в користування йому земельної ділянки, на якій розташована продовольча база, не вирішувалося, тому вказана земельна ділянка перебувала в безстроковому користуванні Христинівського РайСТ.

Вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2006 року він придбав у ОСОБА_2 1/2 частину комплексу будівель та споруд (продовольча база), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору у його приватну власність перейшли: 1/2 прохідної «А»; 1/2 частина соляного складу «В»; 1/2 складу продбази «Г»; 1/2 частина вбиральні «Д». Вся площа придбаних приміщень складала - 1397,5 кв. м.

Договором міни від 05 березня 2008 року нежитлової будівлі (магазин № НОМЕР_1 «Продтовари» та магазин № НОМЕР_2 «Продтовари») на 1/2 частину соляного складу «В» ним передано у власність ОСОБА_2 його частину соляного складу «В» комплексу будівель та споруд продовольчої бази.

Після укладання 05 березня 2008 року між ним та ОСОБА_2 договору міни у його власності залишилися: 1/2 прохідної А; 1/2 складу продбази «Г» та 1/2 частина вбиральні «Д». Всього 1197, 5 кв. м., що становить 42,84 відсотків всієї площі комплексу будівель та споруд продовольчої бази.

Оскільки з лютого 2006 року він набув права співвласника майнового комплексу продовольчої бази, то згідно умов вказаних договорів купівлі-продажу та вимог частини четвертої статті 120 ЗК України та статті 373 ЦК України, для обслуговування своєї частини приміщень продовольчої бази, мав право на користування частиною земельної ділянки, на якій розташована продовольча база, пропорційно вартості придбаного ним нерухомого майна на ній розташованого.

Разом з тим, 22 серпня 2011 року Христинівська міська рада ухвалила рішення про розподіл між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки, відповідно до якого у користуванні ОСОБА_1 залишилась частина земельної ділянки площею, непропорційною площі будівель та споруд, які є його власністю. Згоди на закріплення за іншою особою земельної ділянки він не надавав, а останній немає ні дозволу на будівництво, ні відведеної для будівництва земельної ділянки, ні проектно-кошторисної документації та самочинно будує на території оспорюваної земельної ділянки будівлю.

Посилаючись на викладене, позивач просив поновити строк на оскарження вказаного рішення Христинівської міської ради; визнати недійсним та скасувати рішення Христинівської міської ради від 22 серпня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом щодо оскарження рішення Христинівської міської ради № 9-2/1-ІV

від 22 серпня 2011 року. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів відповідачем Христинівською міською радою, оскільки з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що за період часу з 2006 року (з моменту виникнення правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з купівлі-продажу будівель по АДРЕСА_1 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникають судові спори щодо користування як майном так і земельними ділянками, однак ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовів та визнано рішення Христинівської міської ради з приводу передачі земельних ділянок сторонам такими, що винесені згідно законів та нормативно-правових актів України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються розподілу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу для обслуговування отриманого за договором міни приміщення соляного складу, тобто ОСОБА_2 є особою, прав та інтересів якої щодо зазначеної земельної ділянки безпосередньо стосується оскаржуване позивачем рішення органу місцевого самоврядування, проте ОСОБА_2 залучений у справі лише в якості третьої особи у цій справі.

З урахуванням зазначеного належними відповідачами у справі, що розглядається, є Христинівська міська рада та ОСОБА_2 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалученого належного співвідповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 23 січня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваним ним рішенням Христинівської міської ради від 22 серпня 2011 року земельна ділянка (територія продовольчої бази), і чомусь не вся її площа, а значно менших розмірів, взагалі не розподілялася, а в порушення вимог чинного законодавства України з незрозумілих підстав та незрозумілих розмірів була закріплена за ним та ОСОБА_2 , а тому вважає таке рішення органу місцевого самоврядування незаконним, на що належної уваги суди не звернули. Зазначає, що станом на 22 серпня 2011 року ОСОБА_2 не був співвласником спірної земельної ділянки, а нерухоме майно, про яке зазначає суд апеляційної інстанції, є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу від 09 лютого 2006 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 частину комплексу - продовольчу базу, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме 1/2 частину прохідної «А» площею 10,7 кв. м, 1/2 частину соляного складу «В», площею 200 кв. м, частину складу продбази «Г» площею 1183, 5 кв. м (в тому числі підвал площею 601,1 кв. м), 1/2 частину вбиральні «Д».

Відповідно до договору міни від 05 березня 2008 року ОСОБА_2 обміняв належну йому нежитлову будівлю магазин № НОМЕР_1 та магазин № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 281,1 кв. м на належну ОСОБА_1 1/2 частину соляного складу, загальною площею 200 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради

від 23 листопада 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на спорудження зблокованих піднавісів розмірами 19,92м х 5,14 м., 25,33 м. х 5,65 м. та 12,72 м. х 38,45 м. на АДРЕСА_1 на орендованій земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 16 червня 2011 року надано дозвіл на оформлення права власності на майновий комплекс будівель та споруд розташований в АДРЕСА_1 (394,6 кв.м.) за ОСОБА_2 та доручено КП «Черкаському обласному ОБТІ» оформити свідоцтво про право власності на майновий комплекс.

07 липня 2011 року Христинівський виробничий відділок КП «Черкаське ООБТІ» видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності НОМЕР_3 .

У відповідності до Витягу про державну реєстрацію прав № 30654381,

18 липня 2011 року за № 34084076 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на комплекс (будівлі та споруди по

АДРЕСА_1 ).

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області

від 25 лютого 2011 року, яка набрала законної сили, рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 20 травня 2010 року № 48-3/13-У «Про розподіл земельної ділянки» визнано протиправним та зобов`язано Христинівську міську раду Черкаської області ухвалити нове рішення про розподіл земельної ділянки для обслуговування комплексу продовольчої бази на АДРЕСА_1 .

Рішенням Христинівської міської ради від 22 серпня 2011 року № 9-2/1-VI закріплено земельну ділянку на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , площею 0,1540 га, та площею 0,1240 га за ОСОБА_1 , у спільне користування площею 0,2125 га.

09 серпня 2012 року Христинівська міська рада вирішила продати ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 5292 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 , для обслуговування соляного цеху за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Христинівської міської ради (рішення №17-3/60-VI).

Цим же рішенням Христинівська міська рада затвердила експертну вартість земельної ділянки, ціну земельної ділянки, умови її використання, доручила міському голові укласти договір купівлі - продажу, а районному відділу земельних ресурсів - видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю.

За умовами договору купівлі - продажу від 06 грудня 2012 року Христинівська міська рада Черкаської області продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку загальною площею 0,5292 га з кадастровим номером 7124610100:01:003:0495 для обслуговування соляного складу за рахунок земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18), «справа за позовом про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Належними відповідачами у таких справах є особа, прав чи інтересів якої щодо відповідної земельної ділянки стосується оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, а також цей орган».

Судом апеляційної інстанції правильно установлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2 , оскільки оскаржуваним рішенням Христинівської міської ради від 22 серпня 2011 року було вирішено питання розподілу між ними спірної земельної ділянки, з яким не погоджується позивач.

Оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування земельну ділянку на АДРЕСА_1 закріплено за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по 0, 15 га та 12 га відповідно), а частина земельної ділянки - залишена у спільному користуванні.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказував на наявність спору з позивачем щодо розподілу зазначеної земельної ділянки, а у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача (а. с. 46-48, т. 1, а. с. 37, 38, т. 2)

Отже вимоги про законність рішення Христинівської міської ради від 22 серпня 2011 року не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

При цьому права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовими значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Христинівської міської ради

від 22 серпня 2011 року у зв`язку із неналежним суб`єктним складом.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не стосується прав та інтересів ОСОБА_2 спростовуються викладеним.

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінене судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта