Історія справи

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 646/7332/17

провадження № 61-49069 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, прокуратура Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року у складі судді Теслікової І. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 рокуу складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 квітня 2009 року слідчим слідчого відділу Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області його було затримано з кваліфікацією злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Постановою слідчого про притягнення як обвинуваченого від 03 квітня 2009 року його притягнуто в якості обвинуваченого та пред'явлено йому обвинувачення у злочинах, передбачених частиною другою статті 307 КК України.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2009 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.

Вироком місцевого суду Червонозаводського району м. Харкова від 30 вересня 2010 року його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна; відповідно до статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2006 року і остаточно йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, зараховано час затримання та попереднього ув'язнення до строку відбуття покарання та відраховано його, починаючи з дня фактичного затримання, тобто з 31 березня 2009 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2012 року вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2010 року щодо нього скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Червонозаводського району м. Харкова для додаткового розслідування, запобіжний захід йому змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця мешкання; з-під варти звільнено із зали суду.

Згідно з листом прокуратури Червонозаводського району м. Харкова від 23 січня 2015 року його адвоката повідомлено про те, що відомості за кримінальною справою № 63090159, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220060001989, слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо нього. Постановою слідчого від 01 вересня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220060001989 від 31 липня 2014 року закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

У зв'язку з незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду йому завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, постійному стресі. Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ним визначено моральну шкоду у розмірі 220 800 грн.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 220 800 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку на його користь з Єдиного казначейського рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 220 800 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивач знаходився під слідством і судом з 31 березня 2009 року, тобто з дня його затримання, по 01 вересня 2015 року, по дату винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження, 80 місяців і 1 день, чим йому завдано моральної шкоди. У зв'язку з перебуванням під слідством і судом ОСОБА_1 був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зазнав тривалих негативних емоційних хвилювань, тому розмір моральної шкоди визначено з урахуванням його доведеності позивачем, у межах заявлених ним вимог та з урахуванням принципів розумності й справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволені частково, рішення суду першої інстанції змінено. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 220 800 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 31 березня 2009 року по 01 вересня 2015 року, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, розмір якої судом визначено з урахуванням заявлених вимог, періоду перебування ОСОБА_1 під слідством і судом й врахуванням принципів розумності та справедливості. Така шкода відшкодовується незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Проте кошти слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що незаконність дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у ОСОБА_1 не виникло. Також не доведено усіх елементів цивільного правопорушення, а саме моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Доводи особи, яка подала пояснення на касаційну скаргу

У лютому 2019 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало пояснення на касаційну скаргу, в якому підтримало її доводи та просило задовольнити касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 646/7332/17 з Червонозаводського районного суду м. Харкова.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 80 місяців і 1 день, а саме з 31 березня 2009 року по 01 вересня 2015 року, що є підставою для відшкодування на його користь моральної шкоди.

Крім того, відповідно до статті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 31 березня 2009 року по 01 вересня 2015 року, тобто 80 місяців і 1 день, чим йому завдано моральної шкоди, розмір якої судами визначено з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Посилання касаційної скарги на те, що протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у ОСОБА_1 не виникло, безпідставні, так як незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанови Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк