Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2018 року у справі №759/1857/17

Постанова

Іменем України

08 травня 2018 року

м. Київ

справа № 759/1857/17

провадження № 61-1368 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Курило В. П., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів Пікуль А. А., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (далі - Забудовник) про захист прав споживачів та просив суд із урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог стягнути з Забудовника 1 876 570,02 грн пені за 78 днів прострочення виконання зобов'язання (з 05 січня 2017 року по 23 березня 2017 року).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що 24 жовтня 2014 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (далі - Управитель) укладено договір № 33-2410/2014-2 про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК Герцен Парк» (далі - ФФБ), відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язується передати Управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність житла (об'єкта інвестування), а Управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені й за плату управління такими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Правилами ФФБ, договором між Забудовником та Управителем № 10/12/13 від 10 грудня 2013 року та чинним законодавством України.

ОСОБА_4 вказував, що об'єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1

26 вересня 2016 року будинок № 1 у вказаному комплексі введено в експлуатацію, та розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 22 грудня 2016 року № 753 присвоєно йому адресу: АДРЕСА_1, про що Управитель повідомив ОСОБА_4 листом від 07 листопада 2016 року.

Оплативши в повному розмірі вартість об'єкта інвестування, ОСОБА_4 на підставі Довідки ФФБ № 101 від 25 листопада 2016 року отримав право на набуття у власність квартири № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Під час огляду вказаної квартири ОСОБА_4 виявив недоліки в будівництві, які були викладені ним в письмовій претензії щодо негайного усунення недоліків у будівництві в указаній квартирі, надісланій 13 грудня 2016 року Забудовнику та Управителю.

Протягом встановленого законодавством строку Забудовник та Управитель не повідомили ОСОБА_4 про усунуті недоліки в будівництві.

24 березня 2017 року Забудовник усунув недоліки в будівництві та між ОСОБА_4 та Забудовником було підписано Акт прийому передачі об'єкта інвестування - квартири № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року у складі судді Величко Т. О. позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Забудовника та стягнуто з Забудовника на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо усунення недоліків у роботі за період з 05 січня 2017 року по 23 березня 2017 року за 78 днів у розмірі 1 876 570,02 грн та 640 грн судового збору на користь держави України.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до поданої ОСОБА_4 претензії Забудовник недоліки в будівництві протягом п'ятнадцяти днів не усунув, з 20 грудня 2016 року по 23 березня 2017 року про усунуті недоліки в будівництві його не повідомив, доказів на підтвердження виконання робіт з усунення недоліків та перелік таких робіт в строк до 23 квітня 2017 року суду не надав, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів Пікуль А. А., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М., рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року змінено. Зменшено розмір пені, яка підлягаєстягненню з Забудовника на користь ОСОБА_4, з 1 876 570,02 грн до 40 097,65 грн та виключено з мотивувальної частини рішення посилання на положення статей 882-886 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.

26 грудня 2017 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та просить скасувати його в частині зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з Забудовника, оскільки таке зменшення є необґрунтованим.

19 січня 2018 року суддею Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 338 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 10 грудня 2013 року між Управителем і Забудовником укладено договір № 10/12/13, відповідно до якого Забудовник зобов'язується за замовленням Управителя організувати виготовлення та затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям в порядку та в строки, встановлені цим договором та Правилами ФФБ, а Управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів довірителів на відповідних умовах.

24 жовтня 2014 року між Управителем та ОСОБА_4 як довірителем укладено договір № 33-2410/2014-2про участь у ФФБ.

25 червня 2015 року між ОСОБА_4 та Управителем було укладено договір № М33-2410/2014-2 про відступлення майнових прав на об'єкт інвестування - квартиру № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

25 листопада 2016 року ОСОБА_4 отримав Довідку ФФБ № 101, яка підтверджує його право на набуття у власність об'єкта інвестування.

Під час огляду вказаної квартири ОСОБА_4 виявив недоліки в будівництві, зокрема, невідповідність об'єкта інвестування вимогам ДСТУ В.2.6-146:2010, ДБН В.2.2.-15-2005. Вказані недоліки були викладені ним в письмовій претензії щодо негайного усунення недоліків у будівництві в указаній квартирі.

13 грудня 2016 року ОСОБА_4 надіслав Забудовнику та Управителю вказану претензію, яку Забудовник та Управитель отримали 20 грудня 2016 року, однак, протягом встановленого законом строку (до 05 січня 2017 року) не повідомили ОСОБА_4 про усунуті недоліки в будівництві.

13 січня 2017 року ОСОБА_4 надіслав Заявнику та Управителю досудову вимогу про сплату пені за прострочення виконання зобов'язання, яку Забудовник отримав 16 січня 2017 року, а Управитель - 24 січня 2017 року.

24 березня 2017 року Забудовник з простроченням передбаченого строку усунув недоліки в будівництві та між ОСОБА_4 та Забудовником було підписано Акт прийому передачі об'єкта інвестування - квартири № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Сторони не оспорюють встановлені судами обставини.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду в частині зменшення розміру пені, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір пені за прострочення зобов'язання, не враховуючи вимоги закону та встановлені судом обставини.

Відповідач визначний рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року розмір пені до суду касаційної інстанції не оскаржив.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Указана норма з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх процесуальних прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року в справі № 6-100 цс 14).

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу та не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених статтею 410 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. П.Курило

В. І. Крат