Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.09.2018 року у справі №607/3624/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 607/3624/17

провадження № 61-43789св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник»,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа - профспілковий комітет товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник»,

представник третьої особи - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Ромазана В. В. від 05 лютого 2018 року, постанову апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Ткач З. Є., Ходоровського М. В. від 04 липня 2018 рокута додаткову постанову апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Ткач З. Є., Ходоровського М. В. від 19 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила: поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» (далі - TOB «Домобудівник») № 16/05/16-7 від 16 травня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_4.»; поновити її на посаді інженера-економіста по ціноутворенню TOB «Домобудівник»; стягнути з TOB «Домобудівник» на її користь невиплачену заробітну плату з 01 жовтня 2015 року по 16 травня 2016 року в сумі 14 372 грн 20 коп., індексацію заробітної плати в сумі 15 184 грн 17 коп., компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 28 лютого 2015 року по 16 травня 2016 року в сумі 1 973 грн 40 коп. та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 травня 2016 року по 08 вересня 2017 року та за затримку видачі трудової книжки - 30 340 грн 38 коп.; зобов'язати TOB «Домобудівник» при виплаті заборгованої заробітної плати з 01 жовтня 2015 року по 16 травня 2016 року нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 1984 року вона працювала в TOB «Домобудівник» на посаді інженера-економіста по ціноутворенню, проте у березні 2017 року їй стало відомо, що її звільнено із займаної посади ще в травні 2016 року (на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України) за прогул без поважних причин.

Посилаючись на те, що у день звільнення вона перебувала на робочому місці за місцем знаходження товариства по вул. Лозовецька,13 у м. Тернополі, що підтверджується табелями облікового робочого часу; відповідач не звертався до профспілкової організації, членом якої вона є, про надання згоди на її звільнення, тому звільнення було проведено з порушенням статей 147, 149 КЗпП України, у зв'язку із чим просила визнати наказ про її звільнення незаконним і поновити на займаній посаді. Крім того просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2015 року до 16 травня 2016 року, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та за час невидачі трудової книжки, індексацію невиплаченої заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку, зобов'язати останнього нарахувати й виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» № 16/05/16-7 від 16 травня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_4.». Поновлено ОСОБА_4 на посаді інженера-економіста по ціноутворенню ТОВ «Домобудівник» з 16 травня 2016 року. Стягнуто з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 30 340 грн 38 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, заробітну плату за період з 01 жовтня 2015 року по 16 травня 2016 року у розмірі 14 372 грн 20 коп. з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів. Зобов'язано ТОВ «Домобудівник» провести ОСОБА_4 індексацію зазначеної суми не виплаченої заробітної плати, а також компенсацію втрати частини її доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати. Стягнуто з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 1254 грн 60 коп. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 28 лютого 2015 року по 16 травня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 була звільнена із займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, а тому підлягає поновленню із стягненням відповідних сум.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року. з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 26 липня 2018 року, апеляційну скаргу ТОВ «Домобудівник» задоволено частково, Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року в частині зобов'язання ТОВ «Домобудівник» провести індексацію невиплаченої за період з 01 жовтня 2015 року до 16 травня 2016 року заробітної плати, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати - скасовано. Рішення в частині стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року по 16 травня 2016 року та судових витрат - змінено, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату з врахуванням індексації за період з 01 жовтня 2015 року до 16 травня 2016 року в розмірі 15 092 грн 89 коп. та 44 547 грн 84 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Додатковою постановою апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання ТОВ «Домобудівник» провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Домобудівник» нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року, виходячи з визначених апеляційним судом до стягнення на користь позивача сум.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що такий повинен стягуватися за період з 17 травня 2016 року по 05 лютого 2018 року, тобто дати ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

Здійснюючи перерахунок індексації невиплаченої заробітної плати, апеляційний суд керувався вимогами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 зі змінами, дійшовши висновку, що така за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року складає 3 503 грн 42 коп., у зв'язку з чим загальний розмір невиплаченої заробітної плати з врахуванням індексації становить 15 092 грн 89 коп.

Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, апеляційний суд дійшов висновку, що така повинна бути нарахована відповідачем на невиплачені щомісячні суми, визначені судом до стягнення за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ТОВ «Домобудівник» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, у грудні 2018 року ТОВ «Домобудівник» подало до суду касаційної інстанції додаткові письмові пояснення по справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року поновлено ТОВ «Домобудівник» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 607/3624/17 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року, постанови апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року та додаткової постанови апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано строк позовної давності та розглянуто вимоги. За які не сплачено судовий збір. Крім того судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми порядку обчислення середньомісячної заробітної плати.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку, досліджено надані сторонами докази та ухвалено законні, обґрунтовані рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_4 з 14 червня 1984 року працювала в ТОВ «Домобудівник», в тому числі з 02 липня 1990 року - на посаді інженера-економіста з ціноутворення.

З 01 жовтня 2015 року в ТОВ «Домобудівник» оголошувався простій, який припинено 14 березня 2016 року, проте простій не поширювався на працівників адміністрації товариства та інші посади, до числа яких відносилася й посада, яку займала позивач.

Наказом голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» від 16 травня 2016 року № 16/05/16-7 «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_4.» позивача звільнено з займаної посади з 16 травня 2016 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - за прогул.

Підставами звільнення в наказі зазначені: акт від 06 травня 2016 року, складений заступником директора, виконавчим директором та інженером-економістом ТОВ «Домобудівник» про відсутність ОСОБА_4 06 травня 2016 року на робочому місці без поважних причин з 09.00 год. до 17.30 год. та доповідна записка № 8-16 заступника директора від 06 травня 2016 року.

Підпис ОСОБА_4 про ознайомлення з даним наказом у ньому відсутній.

У табелях обліку робочого часу ТОВ «Домобудівник» за листопад - грудень 2015 року, січень-травень 2016 року, складених виконавчим директором ТОВ «Домобудівник» ОСОБА_9, ОСОБА_4 за вказаний період проставлена відмітка про неявку на роботу.

З наданих позивачем табелів обліку робочого часу ТОВ «Домобудівник» за листопад-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року, складених та підписаних в силу виконання своїх обов'язків начальником відділу кадрів ТОВ «Домобудівник» ОСОБА_10 та інженером ОСОБА_8, за вказаний період у табелях обліку робочого часу наявна відмітка про присутність на робочому місці ОСОБА_4

Згідно протоколу обшуку від 05 грудня 2015 року, складеного старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області, проведеного у нежитлових приміщеннях, що знаходяться на 1 та 2 поверхах будівлі ТОВ «Домобудівник» по вул. Лозовецька, 13 в м. Тернополі, під час обшуку було вилучено 282 трудові книжки працівників ТОВ «Домобудівник». Трудова книжка ОСОБА_4 знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12015210010002962 від 17 жовтня 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку (частини 1, 4 статті 149 КЗпП України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, як роботодавцем, не доведено факту належного повідомлення позивача про зміну її місця праці (з вул. Лозовецької,13 на вул. Кривоноса, 26, 3 поверх у м. Тернополі).

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач розірвав трудовий договір із позивачем за пунктом 4 частини першої статті 40 КзпП України з порушенням норм трудового законодавства, а тому суди обґрунтовано визнали незаконним та скасували наказ голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» № 16/05/16-7 від 16 травня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_4.» та поновили її на посаді інженера-економіста по ціноутворенню ТОВ «Домобудівник» з 16 травня 2016 року.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України)

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_4 невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованим та таким, що відповідає частині другій статті 235 КЗпП України.

Доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано строк звернення до суду є безпідставними з огляду на таке.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Згідно з приписами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 трудову книжку та копію наказу у день звільнення не отримала. Копію наказу їй не вручено. Відповідачем протилежне не доведено. Тому, строк на звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України позивачем не пропущений.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій та не скасованій апеляційним судом частині, а також рішення суду апеляційної інстанції і додаткове рішення цього ж суду - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року було зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року, постанови апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року та додаткової постанови апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року в частині, яка не скасована та не змінена судом апеляційної інстанції, постанову апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 рокута додаткову постанову апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року, постанови апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року та додаткової постанови апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року в частині, що не підлягала негайному виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило