Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №308/4639/20
Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №308/4639/20
Ухвала КЦС ВП від 18.08.2021 року у справі №308/4639/20

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 308/4639/20

провадження № 61-13253св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ужгородська міська рада (позивач за зустрічним позовом), Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (третя особа за зустрічним позовом),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді

Сарай А. І. від 16 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.

від 05 липня 2021 року,

Зміст первісного позову та його обґрунтування

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року та додаткового договору від 01 грудня 2015 року № 1 у його власності перебувала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0895 га, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120.

3. 13 травня 2019 року йому стало відомо про те, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т. В.

від 26 жовтня 2017 року № 37780008 скасовано запис про його право власності на вказану ділянку, а наступним рішенням від 07 березня 2018 року № 40042137 зареєстровано право власності на земельну ділянку за Ужгородською міською радою.

4. Підставою для прийняття вищевказаних рішень державного реєстратора,

що призвело до вибуття з володіння майна поза його волею, слугувало рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, у справі № 308/12760/15 за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та скасування акта на право власності на земельну ділянку.

5. Посилався позивач на те, що постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними.

6. Вважає, що оскільки його правовстановлюючі документи щодо зазначеної земельної ділянки (договір дарування земельної ділянки

від 25 серпня 2010 року та додатковий договір від 01 грудня 2015 року № 1) є чинними, належне йому майно (земельна ділянка) вибуло з його володіння на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, і вважається таким, що вибуло з володіння поза волею власника та підлягає витребуванню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

7. Додатково зазначав про здійснення Ужгородською міською радою поділу належної йому земельної ділянки на 2 земельні ділянки: кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га.

8. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд витребувати із незаконного володіння Ужгородської міської ради на його користь земельні ділянки кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га, які виникли в результаті поділу земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0895 га, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120.

Зміст зустрічного позову та його обґрунтування

9. У червні 2020 року Ужгородська міська рада подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, про витребування майна.

10. На обґрунтування зустрічних позовних вимог Ужгородська міська рада зазначала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, у справі № 308/12760/15 позов прокурора

м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, скасування акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування задоволено.

11. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі

№ 308/12760/15 вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій частково скасовано та ухвалено в частині вирішення вимог про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В інший частині рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року залишено без змін.

12. Посилалася на те, що при задоволенні позовних вимог у справі

№ 308/12760/15 суди встановили, що пункт 1.18 рішення Ужгородської міської ради від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки Ужгородською міською радою були допущені порушення під час відведення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, зокрема, щодо питання зміни її цільового призначення та врахування її розташування, включення до її складу запроектованої дороги, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно з пунктом «а» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України. З урахуванням наведених підстав також визнано недійсним державний акт, який виданий на підставі указаного рішення міської ради.

13. З огляду на встановлені обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади, без волі її власника, вважає, що наявні правові підстави для її витребування з володіння

ОСОБА_1 , який придбав її на підставі договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року у ОСОБА_2 .

14. Водночас, зазначає, що на підставі рішень Ужгородської міської ради

від 13 грудня 2018 року № 1352 та від 18 квітня 2019 року № 1516 здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:31:003:0120 на дві земельні ділянки, кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га.

15. Ураховуючи наведене, Ужгородська міська рада просила витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , вартістю 51 830,00 грн, на користь територіальної громади м. Ужгорода.

16. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 02 жовтня 2020 року прийнято зустрічний позов Ужгородської міської ради до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 14 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов Ужгородської міської ради задоволено.

18. Витребувано від ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га по АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Ужгорода. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що земельна ділянка, в результаті поділу якої сформовано дві окремі земельні ділянки, перебуває у комунальній власності, однак вибула з власності територіальної громади м. Ужгорода поза її волею, оскільки передана у приватну власність на підставі незаконного рішення Ужгородської міської ради, що встановлено судовими рішеннями у справі

№ 308/12760/15-ц, а тому в Ужгородської міської ради наявні правові підстави для їх витребування у ОСОБА_1 , який придбав її на підставі договору дарування у особи, яка незаконно набула її у приватну власність.

20. При вирішенні питання про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог Ужгородської міської ради, суди попередніх інстанцій виходили з того, що про обставини порушення свого права щодо володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками Ужгородська міська рада дізналася з постанови Верховного Суду

від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15, а тому не пропустила строк позовної давності при зверненні у червні 2020 року до суду із цим позовом.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову Ужгородської міської ради.

22. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень

ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

23. На обґрунтування доводів касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до зустрічних позовних вимог положення статті 388 ЦК України, оскільки фактично витребували спірне майно на користь вододіючого власника, право власності якого зареєстроване у встановленому законом порядку. Послався на те, що він ще у 2019 році втратив право власності щодо спірної земельної ділянки та не володіє нею. Також вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин порушення його прав щодо спірної земельної ділянки.

24. Крім того, зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання Ужгородською міською радою позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом, з огляду на те, що про порушення свого права вона дізналася ще у 2015 році при розгляді справи

№ 308/12760/15.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/4639/20, витребувано її з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та зупинено дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2021 року до закінчення

її перегляду в касаційному порядку.

26. 28 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

27. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

28. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 308/4639/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження 14-190цс20).

29. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року справу розподілено судді-доповідачеві.

30. Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 308/4639/20.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. У вересні 2021 року Ужгородська міська рада та Департамент міського господарства Ужгородської міської ради надіслали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначили про безпідставність доводів ОСОБА_1 , з огляду на встановлений судовими рішеннями факт незаконної передачі спірної земельної ділянки у приватну власність. В частині доводів касаційної скарги щодо пропуску позовної давності послалися на те, що після винесення ухвали Апеляційного суду Закарпатської області

від 14 червня 2017 року у справі № 308/12760/15 Ужгородська міська рада зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку та здійснювала правомочності власника без порушень її прав. Про порушення свого права власності дізналася лише з постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15, якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсними правовстановлюючих документів ОСОБА_1 щодо такої ділянки.

32. У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення

на відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу. Зазначив, що до позовних вимог, пред`явлених Ужгородською міською радою у червні 2020 року, суди мали застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки Ужгородська міська рада була обізнана про порушення її права на спірну земельну ділянку з 2015 року. Крім того, посилається на відсутність доказів реєстрації права власності на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, а також незаконності затвердження технічної документації щодо них.

33. У поясненнях, поданих у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 зосереджує увагу на відсутності предмета спору, оскільки на момент звернення до суду земельна ділянка,кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, яку він набув у власність на підставі договору дарування від 25 серпня 2010 року, фактично не існувала, а право власності на новосформовані земельні ділянки, утворені в результаті її поділу, щодо яких подано позов у цій справі, не зареєстроване за ним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 25 серпня

2010 року та додаткового договору № 1 від 01 грудня 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, площею

0,0895 га, в районі АДРЕСА_1.

35. У жовтні 2015 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання рішення міської ради, державного акта на право власності на зазначену вище земельну ділянку недійсними.

36. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 14 грудня 2016 року у справі № 308/12760/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.18 рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, укладений 25 серпня

2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та додатковий договір

від 01 грудня 2015 року № 1 до вказаного договору дарування (реєстраційний номер 2930).

37. Судовими рішеннями у справі № 308/12760/15-ц встановлено, що пункт 1.18 рішення Ужгородської міської ради від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки Ужгородською міською радою були допущені порушення під час відведення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, зокрема, щодо зміни її цільового призначення та врахування її розташування. У зв`язку з цим також було визнано недійсним державний акт, який виданий на підставі цього рішення. Крім того, до спірної земельної ділянки частково було включено запроектовану дорогу, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно з пунктом «а» частини четвертої статті 83 ЗК України.

38. На підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року у справі № 308/12760/15-ц, рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради

Маги Т. В. від 26 жовтня 2017 року за № 37780008 було скасовано запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, та рішенням державного реєстратора від 07 березня 2018 року за № 40042137 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за Ужгородською міською радою (форма власності: комунальна).

39. Рішенням ХХХ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 13 грудня 2018 року № 1352 «Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» Департаменту міського господарства було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,0895 га на земельні ділянки площею 0,0051 га та площею 0,0844 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією комунальної власності за умови винесення земельних ділянок на аукціон.

40. Відповідно до рішення ХХХV сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року № 1516 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» вирішено Департаменту міського господарства затвердити зазначену технічну документацію на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 2110100000:32:001:0401 (площею 0,0844 га) та 2110100000:32:001:0400 (площею 0,0051 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією комунальної власності.

41. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня

2017 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року та додаткового договору від 01 грудня 2015 року № 1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними відмовлено. В іншій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

42. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

43. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

49. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

50. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

51. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

52. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

53. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно з володіння добросовісного набувача (тобто того, який не знав і не міг знати про те, що набуває майно, яке особа не мала права йому відчужувати) згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі (оплатно, безвідплатно) добросовісний набувач набув це майно у власність.

54. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

55. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

56. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

58. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. З урахуванням того, що судовими рішення у справі № 308/12760/15-ц встановлено факт незаконного вибуття на безоплатній основі з комунальної власності земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, площею 0,0895 га, в районі АДРЕСА_1 , яка в подальшому була відчуження за безоплатним договором дарування на користь ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування незаконно відчуженого майна на користь територіальної громади м. Ужгорода.

60. В контексті оцінки доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування до зустрічних позовних вимог Ужгородської міської ради положень статті 388 ЦК України, з огляду на те, що вона є законним та володіючим власником такого майна, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Закарпатського апеляційного суду задоволено заяву

ОСОБА_1 від 17 листопада 2021 року № 308/12760/15-ц про поворот виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року, з метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку. У порядку повороту виконання судового рішення скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області Маги Т. В. за № 37780008 від 26 жовтня 2017 року про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, площею 0,0895 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та рішення № 40042137 від 07 березня 2018 року цього ж державного реєстратора Маги Т. В. про реєстрацію комунального права власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120. Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про скасування вказаних рішень державного реєстратора.

61. При цьому колегія суддів зауважує, що скасування державної реєстрації прав призводить до автоматичного відновлення відомостей про речові права, припинені у зв`язку з проведенням спірної державної реєстрації (абзац 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону України від 12 травня 2022 року№ 2255-IX).

62. Підстави та порядок поділу спірної земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки, здійснений її власником під час чинного запису про державну реєстрацію його права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, не є предметом розгляду при вирішенні позовних вимог про витребування нерухомого майна з незаконного володіння. Спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади м. Ужгорода незаконно, а тому підлягає поверненню його набувачем, у тому числі добросовісним, на користь законного власника.

63. В частині аналізу підстав для втручання держави у право на мирне володіння майном та порушення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, яке він набув на підставі чинного договору дарування, колегія суддів звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка, яка згодом була поділена на 2 окремі земельні ділянки, була передана у власність ОСОБА_2 незаконно, що не підлягає доказуванню відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, та відчужена останньою на користь позивача за безоплатним цивільно-правовим договором, що згідно з положеннями частини третьої статті 388 ЦК України є підставою для витребування такого майна на користь законного власника у всіх випадках.

64. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

65. В аспекті визначення чи є втручання у право власності позивача виправданим, колегія суддів зауважує, що судовими рішеннями у справі №308/12760/15-ц, які мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи, встановлено, що спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності незаконно, без вирішення питання щодо зміни її цільового призначення, без врахування місця її розташування, а до її складу було включено землі загального користування (частину дороги).

66. Щодо доводів касаційної скарги про пропуск Ужгородською міською радою позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом про витребування спірного нерухомого майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

67. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

68. На віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

69. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

70. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

71. При оцінці заяви позивача про пропуск Ужгородською міською радою позовної давності суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги встановлені судами обставини у справі № 308/12760/15-ц за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання недійсними рішення міської ради, державного акту на право власності на землю та договору дарування, за результатами розгляду якої поновлено право територіальної громади м. Ужгорода на спірне нерухоме майно, у тому числі з урахуванням доводів ОСОБА_1 про пропуск прокурором позовної давності, а також те, що за Ужгородською міською радою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (рішення державного реєстратора від 07 березня 2018 року за № 40042137).

72. У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

73. Ураховуючи, що скасування реєстрації права власності Ужгородської міської ради на спірну земельну ділянку відбулося на підставі постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року про поворот виконання судового рішення у справі № 308/12760/15-ц, правильними слід визнати висновки судів попередніх інстанцій про дотримання Ужгородською міською радою позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом про витребування майна у цій справі у червні 2020 року.

74. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

75. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

76. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77. Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року зупинено дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 липня

2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, дія цієї постанови підлягає поновленню.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 05 липня 2021 року залишити без змін.

3. Поновити дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович