Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 658/310/21

провадження № 61-14862св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник- ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", приватний виконавець Виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 лютого 2021 року в складі судді Лященко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2021 рокув складі колегії суддів:

Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Радченка С. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д. С. (далі - приватний виконавець Манікін Д. С. ) про відкриття виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що 23 листопада 2020 року приватний виконавець Манікін Д.

С., на підставі виконавчого листа № 658/3049/15-ц, виданого

31 травня 2016 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63710963 про стягнення боргу з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп").

При надходженні до приватного виконавця виконавчого листа № 658/3049/15-ц від 31 травня 2016 року, виконавчий документ мав би бути повернутий заявнику виконавцем на підставі того, що пропущений строк для подачі виконавчого документа.

Так, відповідно до постанови державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа від 18 грудня 2017 року, виконавчий лист № 658/3049/15-ц від 31 травня 2016 року був повернутий стягувачу ПАТ "КБ "Надра", більше він не пред'являвся до виконання.

Згідно з Законом України "Про виконавче провадження" станом на 31 травня 2016 року строк пред'явлення виконавчого документа складав один рік, тому стягувач при пред'явленні до виконання виконавчого документа пропустив строк для його пред'явлення.

Посилаючись на ці обставини просив суд скасувати постанову приватного виконавця ВП №63710963 від 23 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є законною, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущений не був.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 23 листопада

2020 року строк пред'явлення до виконання вказаного у скарзі виконавчого листа не сплив, приватний виконавець правомірно прийняв оскаржувану постанову на виконання обов'язку, встановленого частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції прийшов до правильного висновку у справі, доводи апеляційної скарги його не спростовують, у тому числі посилання на висновок Верховного Суду у справі № 820/6376/16, оскільки у вказаній справі строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, на відміну від строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у цій справі.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити рішення суду про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій

є хибні, оскільки вимоги до виконавчого документа були встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа); згідно з пунктом 2) частини 1 статті22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час видачі виконавчого листа) виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом; 05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"; відповідно до частини 1 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавчі документи пред'являються до примусового виконання протягом трьох років; згідно з пунктом 5) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law16~ виконавчі документи, видані до набрання чинності ~law17~, пред'являються до виконання

у строки, встановлені ~law18~, тобто протягом трьох років.

Відповідно до положень статті58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часті треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності

і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від

05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності ~law19~ або іншим нормативно-правовим актом, з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 820/6376/16.

У грудні 2021 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", в якому зазначено, що строк пред'явлення виконавчого листа № 658/3049/15-ц до виконання не сплинув, оскільки на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року цей лист перебував на виконанні та був повернутий лише 18 грудня 2017 року, що не заперечує сам скаржник. Посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від

01 липня 2020 року у справі № 820/6376/16 не можна брати до увагу, оскільки у цій справі встановлено відмінні обставини, зокрема строк для пред'явлення наказу суду до виконання сплив до набрання чинності Законом України "Про виконавче проведення" у редакції від 02 червня 2016 року, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

31 травня 2016 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області видав виконавчий лист № 658/3049/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором від 28 листопада

2006 року № 533941 у розмірі 375 415,52 грн та судового збору у розмірі

6 194,36 грн.

Постановою державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Херсонській області від 18 грудня 2017 року повернено вказаний виконавчий лист на підставі пункту 7) частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що транспортні засоби боржника, розшук яких здійснюється поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від

05 листопада 2020 року замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" у виконавчих листах у справі № 658/3049/15-ц.

20 листопада 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на адресу приватного виконавця Манікіна Д. С. надіслала заяву про відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом, яку приватний виконавець отримав 23 листопада 2020 року та цього ж дня виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 63710963.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частиною 1 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У частинах 2 , 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний

і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті

6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

На час видачі виконавчого листа у справі № 658/3049/15-ц діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII, пред'являються до виконання у строки, встановлені Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19) вказано, що "Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли

і закінчилися до набрання чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня

2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності ~law32~ від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм ~law33~ від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності".

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011 (17/6),

а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), від 10 квітня 2019 року

у справі № 521/21810/17 (провадження № 61-42207св18), від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19).

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (~law34~).

У ~law35~ передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ~law36~.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що "після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання

у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується".

Таким чином суди, з урахуванням положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ~law37~, правильно виходили з того, що станом на 23 листопада 2020 року строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 658/3049/15-ц не сплинув та виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання до 18 грудня 2020 року.

Встановивши, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат