Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №205/5252/19

провадження № 61-10913св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представники відповідача: Ярохович Тетяна Анатоліївна, Крапівцева Олена Олександрівна,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

1. У червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.

М. (далі - приватний нотаріус ДМНО

Бондар І. М. ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2. У порядку забезпечення позову 03 липня 2019 року заявники подали до суду заяву, в якій просили забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі за №10044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 216 712,21 грн, в межах виконавчого провадження №58585854 від 12 березня 2019 року.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня

2019 року у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовлено.

4. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози, невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду, ґрунтується виключно на припущеннях заявника.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м.

Дніпропетровська від 05 липня

2019 року скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" на підставі виконавчого напису у рамках виконавчого провадження.

6. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з предмету позову невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно встановив обставини, що мають суттєве значення, а саме не врахував, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з чим відсутня необхідність забезпечення даного позову.

9. Заявником зауважено, що окрім наявності ухвали суду про повернення позову, ще існувала постанова Дніпровського апеляційного суду по справі № 203/1491/19, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 10044, що перебуває на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 58585854).

10. Аргументом касаційної скарги вказано те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив його право скористатися своїми процесуальними правами на виклад обставин, щодо заперечень проти апеляційної скарги, оскільки відзив був поданий у встановлений законом строк, але не врахований судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві ОСОБА_2 заперечила проти доводів касаційної скарги, зіславшись на те, що жоден із аргументів скарги не заслуговує на увагу так як не має правового обґрунтування і спростовується наявними у справі доказами, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із правильним застосування норм матеріального права та дотриманням норм цивільного процесуального закону.

12. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

17. Частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

18. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

19. Вирішуючи питання щодо застосування таких видів забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

20. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.

21. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

25. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

26. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

27. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

28. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

29. Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.

Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

30. Відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

31. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

32. У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

33. З матеріалів справи слідує, що ухвалою Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року позовну заяву

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа: приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України так як у провадженні цього суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Дана ухвала суду першої інстанції не скасована.

34. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 203/1491/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до

АТ КБ "ПриватБанк", державної іпотечної установи, третя особа - приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

35. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 203/1491/19 задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 10044, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом ДИНО Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 10044 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № DNK0G40000004370 від 28 грудня 2007 року в розмірі 216 712,21 грн, який перебуває на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 58585854), до набрання законної сили судовим рішенням.

36. Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року касаційну скаргу

АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишено без змін.

37. З наведених вище обставин слідує, що на момент прийняття Дніпровським апеляційним судом постанови від 25 червня 2020 року вже існували постанова цього ж суду від 24 грудня 2019 року, прийнята в межах іншої справи при вирішенні питання про забезпечення позову, про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 10044, який перебуває на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 58585854) та ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року, постановлена в межах справи, яка переглядається, про залишення позову без розгляду.

38. Зважаючи на конкретні обставини справи, а саме перебування у провадженні цього суду спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав із вирішеним у межах цього спору питанням забезпечення позову, та залишення без розгляду позовної заяви в межах цього спору, ухвалені у справі, яка переглядається, судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

39. Пунктом 3 частини 1 статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

40. Згідно з частинами 1 та 2 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частинами 1 та 2 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

41. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

42. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів та виходячи з конкретних обставин справи, судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня

2020 рокускасувати, у справі прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №205/5252/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська