Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.11.2023 року у справі №643/17352/20
Постанова КЦС ВП від 07.11.2023 року у справі №643/17352/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 643/17352/20

провадження № 61-9449св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- Житловий кооператив «Радіст»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

У листопаді 2020 року Житловий кооператив «Радіст» (далі - ЖК «Радіст») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі Статутом діяльністю ЖК «Радіст» є належне утримання будинку, інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, під`їздів, інших місць загального користування будинку та прибудинкової території.

Розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території визначений рішеннями зборів уповноважених членів ЖК «Радіст», що підтверджено протоколами загальних зборів від 15 січня 2017 року та 30 квітня 2019 року.

ОСОБА_1 не сплачувала за надані послуги з утримання, експлуатації та капітального ремонту будинку, в результаті чого утворилась заборгованість за період з 01 липня 2018 року до 01 листопада 2020 року у розмірі 8 961,26 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖК «Радіст» суму заборгованості у розмірі 11 055,42 грн, яка складається з основного боргу - 8 961,26 грн, інфляційного збільшення боргу - 1 465,16 грн та 3% річних від простроченої суми заборгованості - 629,00 грн, а також судові витрати - 2 102,00 грн.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ЖК «Радіст» про часткове визнання протоколу зборів недійсним, зобов`язання здійснити певні дії.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що згідно з протоколом № 11 зборами уповноважених та членів правління ЖК «Радіст» від 30 квітня 2019 року ухвалено рішення, зокрема щодо збільшення та затвердження тарифу на послугу з управління будинком у розмірі 6,10 грн за 1 кв. м.

Згідно зі Статутом ЖК «Радіст», зокрема пунктом 6.1, до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить визначення розмірів членських внесків. Зміна тарифу на утримання будинку та прибудинкової території належить до виключної компетенції загальних зборів членів кооперативу та не може вирішуватися іншими органами.

Тариф у розмірі 6,10 грн за кв. м значно перевищує економічну обґрунтованість та був визначений без врахування вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (далі - Постанова № 869).

Тариф на утримання прибудинкової території не погоджено з органом місцевого самоврядування.

Законні загальні збори не проводились жодного разу, оскільки були проведені без дотримання вимог законодавства.

Згідно з протоколом № 11 було незаконно збільшено тариф на обслуговування будинку ЖК «Радіст», оскільки згідно із Законом України «Про кооперацію» такі повноваження мають лише загальні збори членів кооперативу.

Просила визнати недійсним протокол зборів уповноважених та членів правління ЖК «Радіст» від 30 квітня 2019 року № 11 в частині ухвалення рішення щодо питання № 3 про затвердження тарифу на послугу з управління будинком; зобов`язати ЖК «Радіст» перерахувати їй розмір оплати на утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням попереднього тарифу, який діяв до ухвалення рішення про його збільшення відповідно до протоколу № 11; стягнути з ЖК «Радіст» судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року первісний позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЖК «Радіст» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8 961,26 грн, інфляційні витрати - 488,87 грн та 3% річних - 288,02 грн, а також судові витрати - 1 849,76 грн.

В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Частково задовольнивши первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату.

ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинку, які надаються ЖК «Радіст», тому має сплачувати за їх споживання.

У частині визначення розміру інфляційних витрат та 3 % річних суд зменшив їх розмір з огляду на неправильні розрахунки ЖК «Радіст».

Відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції з урахуванням положень законодавства про кооперацію, Статуту дійшов висновку, що збори уповноважених ЖК «Радіст» 30 квітня 2019 року були проведені з достатнім кворумом для ухвалення рішень та уповноваженими членами кооперативу.

Суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на Постанову № 869, оскільки на час затвердження тарифів Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виключений з Постанови № 869 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року в частині відмови в зустрічному позові про визнання недійсним протоколу уповноважених та членів правління ЖК «Радіст» зборів від 30 квітня 2019 року № 11 в частині ухвалення рішення щодо питання № 3 про затвердження тарифу на послугу з управління будинком скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Закривши провадження у справі в частині позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним протоколу № 11 щодо питання № 3, суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, провадження № 12-38гс21, виходив з того, що спір про оскарження рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь-яких питань повинен розглядатися за правилами господарського судочинства як найбільш наближений до корпоративного спору.

Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що вона не є членом кооперативу, оскільки спірза її позовом стосується компетенції найвищого органу управління ЖК «Радіст».

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц, провадження № 14-105цс20, у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 317/346/17, провадження № 61-184св19, від 25 листопада 2020 року у справі № 370/1965/18, провадження № 61-4708св20, від 20 січня 2021 року у справі № 187/1626/18, провадження № 61-12524св20, від 27 травня 2021 року у справі № 754/3001/18, провадження № 61-1481св20, від 21 червня 2022 року у справі № 362/666/19, провадження № 61-20866св21, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.

Вимоги зустрічного позову не стосуються питань управління кооперативом, а стосуються захисту прав споживача, тому її позов в частині визнання недійсним протоколу № 11 щодо вирішення питання № 3 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ЖК «Радіст» не спонукав заявницю до укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, договору між ними немає, заявниця не є членом кооперативу, тому не має права надавати вказані послуги заявниці.

Тариф на утримання прибудинкової території не погоджений з органом місцевого самоврядування, що є обов`язковим.

Доводи інших учасників справи

Відзив ЖК «Радіст» до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11листопада 2022 року клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, про зупинення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року повернено заявниці без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого адвокатом Максимовим М. І., про зупинення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ЖК «Радіст» є юридичною особою.

Відповідно до Статуту ЖК «Радіст» кооператив створено рішенням загальних зборів засновників - громадян України. Метою діяльності кооперативу є забезпечення належного утримання будинку, інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, під`їздів, інших місць загального користування будинку та прибудинкової території.

Згідно з копією протоколу загальних зборів ЖК «Радіст» від 15 січня 2017 року затверджено та з 01 лютого 2017 року встановлено тариф на послугу з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі: для 1-х поверхів - 3,66 грн за 1 кв. м загальної площі, для інших поверхів - 4,40 за кв. м загальної площі.

Протоколом від 30 квітня 2019 року № 11 збори уповноважених та членів правління ЖК «Радіст» затвердили та з 01 червня 2019 року встановили тариф на послугу з управління будинком у розмірі: для 1-х поверхів - 4,86 грн за 1 кв. м загальної площі, для інших - 5,71 кв. м загальної площі; на послугу поводження з побутовими відходами та вивезення - 0,39 грн за 1 кв. м загальної площі.

Згідно з пунктом 2.2.2 Статуту ЖК «Радіст» предметом діяльності кооперативу є належне утримання будинку, інженерного обладнання будинку і житлових приміщень, під`їздів, інших місць загального користування будинку та прибудинкової території.

Відповідно до пункту 5.2.4 Статуту ЖК «Радіст» обов`язком члена кооперативу є сплата визначених Статутом кооперативу внесків на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинку у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

Згідно з пунктом 4.8, 4.9 Статуту ЖК «Радіст» у разі відмови власника квартири вступити в кооператив або відмови укладання угоди про дольову участь у витратах Кооператив має право звертання до суду для стягнення платежів на утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території.

Суд першої інстанції встановив, що у період з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2020 року ОСОБА_1 належним чином свої обов`язки щодо сплати коштів за утримання будинку та прибудинкової території не виконувала, тому виникла заборгованість у розмірі 8 961,26 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо доводів касаційної скарги про юрисдикцію спору в частині вимоги зустрічного позову про визнання недійсним протоколу № 11 щодо питання № 3

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, провадження № 12-293гс18, від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, провадження № 11-1012апп19, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, провадження № 11-1106апп19).

Верховний Суд зазначає, що спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають під час здійснення права на управління юридичною особою, тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи незалежно від суб`єктного складу такого спору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, провадження № 14-472цс19, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, провадження № 12-76гс20.

Спір про оскарження рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з будь-яких питань повинен розглядатися за правилами господарського судочинства як найбільш наближений до корпоративного спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, провадження № 12-38гс21).

ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом як співвласник багатоквартирного будинку щодо визнання недійсним протоколу № 11 зборів уповноважених та членів правління ЖК «Радіст» від 30 квітня 2019 року в частині прийняття рішення щодо питання № 3 про затвердження тарифу на послугу з управління будинком, обґрунтувавши його тим, що вказані збори не мали повноважень ухвалювати таке рішення.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний спір у цій частині належить розглядати за правилами господарської юрисдикції.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доводи ОСОБА_1 про те, що вона не є членом кооперативу правового значення не мають, оскільки спір в цій частині стосується компетенції найвищого органу управління ЖК «Радіст» щодо збільшення тарифу на управління будинком.

Щодо доводів касаційної скарги по суті спору

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктами 5, 12 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої, частини п`ятої статті 13 Закону з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно з матеріалами справи протоколом зборів від 30 квітня 2019 року № 11 з 01 червня 2019 року встановлено новий тариф за послугу з управління будинком (т. 1, а. с. 23).

ЖК «Радіст» надав суду докази несплати ОСОБА_1 за надання вказаної послуги за період з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2020 року, що заявниця не спростувала.

Зі змісту зустрічної позовної заяви та касаційної скарги випливає, що ОСОБА_1 не спростовує та не заперечує її обов`язок з оплати послуги щодо утримання будинку за тарифом, встановленим рішенням зборів ЖК «Радіст» від 15 січня 2017 року, який діяв до 01 червня 2019 року, зокрема і за період оскаржуваної заборгованості з 01 липня 2018 року до 01 червня 2019 року.

Доводи касаційної скарги, що ЖК «Радіст» повинен був спонукати заявницю укласти договір про надання комунальних послуг є безпідставними, оскільки частина п`ята статті 13 Закону не покладає саме на надавача послуги обов`язку ініціювати укладення договору, водночас передбачає, що будь-яка сторона може надати пропозицію укласти такий договір, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

У матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 як фактичний споживач послуг зверталась до ЖК «Радіст» з пропозицією укласти договір і їй було відмовлено.

Водночас споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, провадження № 61-2572св22.

У матеріалах справи також немає доказів на спростування факту належного виконання ЖК «Радіст» своїх зобов`язань щодо управління будинком та його утриманням, що може бути підставою для зменшення (перерахунку) плати за спожиті послуги.

Оскільки оскарження рішення зборів уповноважених членів правління ЖК «Радіст» відноситься до юрисдикції господарських судів, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказане рішення є чинним, а розмір заборгованості розраховано з урахуванням дійсного тарифу.

Фактично доводи заявниці зводяться до незгоди з розміром встановленого з 01 червня 2019 року тарифу з огляду на відсутність достатніх повноважень у осіб, які затвердили протокол № 11, та незгоди з можливістю ЖК «Радіст» надавати такі послуги у багатоквартирному будинку.

Вирішення спору в частині пред`явленої вимоги за зустрічним позовом в частині зобов`язання перерахування плати на утримання будинку та прибудинкової території за тарифами, які діяли до 01 червня 2019 року є передчасним, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання частково недійсним протоколу рішення зборів від 30 квітня 2019 року, яка повинна розглядатись відповідно до правил господарської юрисдикції, тому Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги в цій частині.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявниці на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, стосовно того, що тариф на утримання прибудинкової території повинен погоджуватись з органом місцевого самоврядування, оскільки встановлення правомірності чи неправомірності дій органу управління ЖК «Радіст» щодо затвердження тарифу, зокрема з підстав відсутності погодження з органами місцевого самоврядування, відноситься до юрисдикції господарських судів.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц, провадження № 14-105цс20, у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 317/346/17, провадження № 61-184св19, від 25 листопада 2020 року у справі № 370/1965/18, провадження № 61-4708св20, від 20 січня 2021 року у справі № 187/1626/18, провадження № 61-12524св20, від 27 травня 2021 року у справі № 754/3001/18, провадження № 61-1481св20, від 21 червня 2022 року у справі № 362/666/19, провадження № 61-20866св21, що спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в нескасованій частині - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в нескасованій частині підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року в нескасованій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак