Постанова

Іменем України

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 450/4257/20

провадження № 61-17706 сво 21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області

Пиць Андрій Андрійович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Пиця Андрія Андрійовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року

у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Пиця А. А., Державного підприємства «СЕТАМ» (далі -

ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 липня 2008 року між ним

та закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк),

було укладено кредитно-заставний договір № LVН9А800000118, за яким

він отримав кредит у розмірі 21 219,55 доларів США під 16,92 % річних

із кінцевим терміном повернення до 16 липня 2013 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитно-заставним договором 17 липня 2008 року він передав у заставу банку автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1 .

26 жовтня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 10190, за яким запропоновано стягнути з нього на користь банку заборгованість за вищезгаданим кредитно-заставним договором у розмірі 115 889,14 доларів США.

На підставі вказаного виконавчого напису 25 лютого 2020 року приватним виконавцем Пицем А. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61389889. У процесі здійснення виконавчого провадження приватний виконавець описав та арештував належну йому земельну ділянку, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташовану у селі Виннички Пустомитівського району Львівської області.

08 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких було реалізовано спірну земельну ділянку за 196 800,00 грн. Переможцем торгів визнано учасника торгів - ОСОБА_2 , про що свідчить протокол проведення електронних торгів від 08 квітня 2020 року № 473508.

Проте рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого

2020 року у справі № 757/7373/19-ц, тобто ще до проведення торгів, вищезгаданий виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого здійснювалася процедура продажу майна на електронних торгах, було визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року вказане рішення районного суду залишено без змін.

Позивач зазначав, що неодноразово перед проведення торгів звертався до приватного виконавця із заявами про відкладення або зупинення проведення торгів, надаючи вказане рішення районного суду, яке було оскаржено в апеляційному порядку, проте через карантинні обмеження апеляційним судом своєчасно не було розглянуто. При цьому приватний виконавець взагалі не реагував на його звернення і 08 квітня 2020 року провів електронні торги, уже знаючи, що відсутня правова підстава для проведення торгів. Тому, пославшись на положення статей 388 1212 1213 ЦК України, позивач вважав, що добросовісний набувач повинен повернути йому майно, яке вибуло не з його волі.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу арештованого майна згідно

з протоколом проведення електронних торгів від 08 квітня 2020 року

№ 473508, а саме земельної ділянки, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Виннички; витребувати у ОСОБА_2

на свою користь указану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу арештованого майна згідно з протоколом проведення електронних торгів від 08 квітня 2020 року № 473508, реєстраційний номер лоту 411723, а саме земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Виннички.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку

і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташовану за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Виннички.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону під час проведення торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи,

яка їх оспорює, що позивачем доведено.

Оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого здійснювалася процедура продажу нерухомого майна на електронних торгах, визнаний

у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, до проведення торгів, а зі скасуванням такого виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, тому наявні підстави для визнання оспорюваних торгів недійсними, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2021 року у справі

№ 127/14089/18 (провадження № 61-15073св19). Суд керувався положеннями статей 203 215 ЦК України.

Крім того, витребування майна шляхом віндикації застосовується

до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником

і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває

у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав,

коли за власником зберігається право на витребування свого майна

від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна

з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Застосовуючи положення частини другої статті 388

ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених в порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише у тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Спірна земельна ділянка була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягав виконанню, тому у розумінні положень статті 388 ЦК України таке майно вибуло з володіння позивача поза його волею, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги приватного виконавця Пиця А. А., ДП «СЕТАМ» залишено без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки районного суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Приватний виконавець та організатор торгів - ДП «СЕТАМ», які у даному випадку є продавцями, не мали права відчужувати земельну ділянку боржника, оскільки процедура реалізації майна

за виконавчим написом нотаріуса, який судовим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, не може вважатися легітимною та порушує законні права та інтереси позивача, якого протиправно позбавлено права власності на майно.

Суд апеляційної інстанції вказав, що доводи апеляційних скарг про те,

що на час проведення прилюдних торгів, тобто 08 квітня 2020 року, вищезгадане рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року у справі №757/7373/19-ц, не набрало законної сили, а тому

на момент реалізації спірного майна виконавчий напис підлягав виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки оспорювані торги проведені на підставі виконавчого документа, який

не підлягав виконанню з моменту його вчинення.

У цій частині апеляційним судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі

№ 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18); від 12 грудня 2018 року

у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18); від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18);

від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження

№ 61-11606св18); від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20).

Крім того, оскільки оспорювані електронні торги є недійсними, правильними є висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав

для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у порядку, визначеному частиною першою статті 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року приватний виконавець Пиць А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також

вказує на необхідність відступлення від інших висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження, заявник оскаржує судові рішення лише в частині визнання електронних торгів недійсними, зазначаючи, що дії приватного виконавця є правильними.

Отже, в іншій частині відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в касаційному порядку не переглядаються і підстав для виходу за межі доводів і вимог касаційної скарги немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової

палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали

з Пустомитівського районного суду Львівської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року справу призначено

до судового розгляду. Відмовлено у задоволенні клопотання ДП «СЕТАМ» про розгляд справи у судовому засіданні за участю його представника.

УхвалоюВерховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року справупередано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не знайшовши підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільногосуду від 14 лютого 2022 року прийнято до розгляду вказану справу

та призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду: від 25 лютого 2020 року у справі № 161/4005/19 (провадження № 61-16985св19); від 12 жовтня 2020 року

у справі № 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19); від 11 березня

2021 року у справі № 644/8749/18 (провадження № 61-14428св20).

Вказує, що оскаржувані позивачем торги із реалізації нерухомого майна, належного йому на праві власності, відбулися у квітні 2020 року,

а судове рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, хоча і ухвалено до проведення торгів, але набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку, тобто у вересні 2020 року. Тому

на момент проведення торгів виконавчий напис підлягав виконанню.

При цьому, подальше визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не впливає на дійсність торгів.

Крім того, позивач взагалі не вказував на порушення порядку реалізації арештованого майна, які могли мати місце при проведенні торгів і вплинули на їх результат, а дії приватного виконавця Пиця А. А. не є предметом розгляду даного спору, оскільки такі оскаржуються в іншому порядку.

У зв`язку з цим зазначає, що необхідно відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду: від 07 листопада 2018 року у справі

№ 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18); від 12 грудня 2018 року

у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18); від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18);

від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження

№ 61-11606св18); від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20), оскільки існують протилежні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження

№ 14-529цс19), а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду: від 25 лютого 2020 року у справі № 161/4005/19 (провадження № 61-16985св19); від 12 жовтня 2020 року у справі

№ 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19); від 11 березня 2021 року

у справі № 644/8749/18 (провадження № 61-14428св20).

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними,

не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У грудні 2021 року ДП «СЕТАМ» подало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому погодилося з доводами касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір

№ LVН9А800000118, за яким позичальник отримав кредит у розмірі

21 219,55 доларів США під 16,92 % річних із кінцевим терміном повернення до 16 липня 2013 року (а. с. 8-16, т. 1).

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором ОСОБА_1 передав у заставу банку транспортний засіб «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 16, т. 1).

26 жовтня 2017 року за заявою АТ КБ «ПриватБанк» приватним нотаріусом Завалієвим А. А. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 10190,

за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вищезгаданим кредитно-заставним договором у розмірі 115 889,14 доларів США (а. с. 22, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року

у справі № 757/7373/19-ц виконавчий напис нотаріуса за реєстровим № 10190, на підставі якого здійснювалася процедура продажу майна на електронних торгах, було визнано таким, що не підлягає виконанню.

25 лютого 2020 року приватний виконавець Пиць А. А. виніс постанову

про відкриття виконавчого провадження № 61389889 із примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 10190 (а. с. 85-86, т. 1).

Постановою про опис та арешт майна боржника від 27 лютого 2020 року

у межах виконавчого провадження № 61389889 приватний виконавець

Пиць А. А. наклав арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташовану у селі Виннички Пустомитівського району Львівської області (а. с. 87-89, т. 1).

На замовлення приватного виконавця 08 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких реалізувало вищезгадану земельну ділянку за ціною 196 800,00грн. Переможцем торгів визнано учасника торгів - ОСОБА_2 , про що свідчить протокол проведення електронних торгів від 08 квітня 2020 року № 473508 (а. с. 37-38, т. 1).

16 вересня 2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року

у справі № 757/7373/19-ц про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без змін (а. с. 23-31, 32-35, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволеннюлише в частині мотивів ухвалення судових рішень.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або

за клопотанням учасника справи.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року про передачу справи

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі

№ 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19).

У вищевказаній постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19), в якій вирішувався спір

про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та на яку посилається заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився

з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому правовою підставою визнання недійсними прилюдних торгів позивач зазначав проведення аукціону на підставі виконавчого напису нотаріуса без належних на те правових підстав у зв`язку із визнанням його судом таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що, встановивши, що на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого державний виконавець відкрив виконавче провадження про звернення стягнення на належний позивачеві автомобіль, наклав арешт на зазначений транспортний засіб, здійснив його оцінку та передав

на реалізацію на прилюдних торгах, був чинним та, що оскарження дій державного виконавця, вчинених до призначення публічних торгів, підлягають оскарженню в порядку, визначеному Законом України

«Про виконавче провадження», і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, які за своєю правовою природою відносяться до угод купівлі-продажу, на вимоги про визнання яких недійсними з підстав порушення правил проведення торгів розповсюджуються загальні

правила, визначені частинами першою-третьою та шостою статті 203,

частиною першою статті 215 ЦК України.

Передаючи дану справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,

не погоджуючись із вищенаведеним правовим висновком, вказує,

що Верховним Судом сформовано іншу правову позицію щодо застосування норм права (статей 203 215 ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме про можливість визнання недійсними електронних торгів, проведених

на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний

у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, так як зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які ним передбачені.

Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:

від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження

№ 61-22566св18); від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18); від 07 лютого 2019 року у справі

№ 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18); від 03 липня 2019 року

у справі № 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18); від 23 грудня

2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20); від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18 (провадження № 61-15073св19),

які враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення

до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання торгів недійсними, Об`єднаній палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судунеобхідно встановити: 1) чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів; 2) наявність правових підстав для визнання торгів недійсними.

Порушення, допущені приватним виконавцем під час проведення торгів

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані

на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості

та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.

Основоположний принцип верховенства права визнається одним

із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.

У своєму Рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права

в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення

у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Виконавець зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних

і неупереджених рішень.

Така засада виконавчого провадження як справедливість, неупередженість та об`єктивність означає наступне. Принцип справедливості є важливим

в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і при примусовому виконанні рішення в процесі виконавчого провадження.

Принцип справедливості конкретизується у інших принципах, наприклад,

у принципі рівності.

Суть справедливості полягає у послідовому (тобто неупередженому, об`єктивному) застосуванні виконавцем положень і норм Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України

«Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний, зокрема:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19.

Одними з доводами ОСОБА_1 при пред`явленні позову було, зокрема, те, що при проведенні електронних торгів приватним виконавцем порушено вимоги закону та його права.

Так, позивач зазначав, що виконання його зобов`язань за кредитом було забезпечено заставою - автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1 . Проте після вчинення виконавчого напису приватний виконавець наклав арешт і 08 квітня 2020 року з торгів реалізував належну йому земельну ділянку, яка отримана ним для будівництва і обслуговування житлового будинку. При цьому, ще задовго до проведення електронних торгів, у лютому 2019 року, він звернувся до суду із позовом про визнання виконавчого напису, на підставі якого вчинялися виконавчі дії, таким,

що не підлягає виконанню. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 04 лютого 2020 року.

Вже 05 лютого 2020 року, до проведення торгів, він звернувся до приватного виконавця Пиця А. А. із заявою про зупинення виконавчого провадження, надавши вказане рішення суду (а. с. 6, т. 1).

10 березня 2020 року позивач повторно звернувся до приватного виконавця із заявою про наявність рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з проханням не здійснювати виконавчих дій (а. с. 7, т. 1).

У запереченні на відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця Пиця А. А. на рішення районного суду заявник зазначав, що не з його вини рішення районного суду від 04 лютого 2020 року не набрало законної сили, так як в Україні запроваджено карантинні заходи через спалах коронавірусу COVID-19 (а. с. 94, т. 1).

Указане свідчить про те, що приватний виконавець Пиць А. А. задовго до проведення торгів достовірно знав про наявність рішення суду про визнання виконавчого напису, як підстави для початку вчинення виконавчого провадження, таким, що не підлягає виконанню. Крім того, виконавець відкрив виконавче провадження після того, як виконавчий напис було визнано таким, який не підлягав виконанню.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Ураховуючи наведені норми права та беручи до уваги принцип «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, Верховний Суд вважає, що у порушення наведених вище основних засад здійснення виконавчого провадження, у порушення своїх імперативних обов`язків, передбачених пунктом 3 частини другої статті 18, статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, приватний виконавець Пиць А. А. порушив вимогу закону та засади виконавчого провадження, а саме жодного разу не відреагував на вказані заяви позивача, боржника виконавчого провадження, не вчинив дії, які законом не заборонялися, саме дочекатися набрання законної сили рішенням суду, ухваленим до проведення торгів, яким виконавчий напис,

як підстава вчинення виконавчого провадження, визнаний таким, що не підлягає виконанню. При цьому ОСОБА_1 регулярно нагадував приватному виконавцю про це, зазначаючи, що з об`єктивних причин апеляційне провадження не завершене. Інших доказів у справі немає.

У своєму відзиві на позовну заяву приватний виконавець також

не спростовує доводи позивача та надані ним докази про те, що не надавав йому відповіді на його заяви (а. с. 72-74, т. 1), хоча це є його обов`язком належного здійснення виконавчого провадження та дотримання прав учасників виконавчого провадження.

Необхідність вчинення приватним виконавцем таких дій випливала

із висновків рішення районного суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягав виконанню, в якому зазначено, що він вчинений

з численними порушенням відповідного законодавства, з недотриманням позовної давності, з явною спірністю заборгованості позивача.

І лише 03 вересня 2020 року, після проведення електронних торгів, хоча торги були проведені 04 квітня 2020 року, приватний виконавець повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його заяв (а. с. 21, т. 1).

Указане Верховний Суд вважає таким, що свідчить про те, що приватний виконавець, діючи як суб`єкт владних повноважень, не подбав про права та законні інтереси учасників виконавчого провадження і навіть у разі відсутності прямої вказівки закону щодо вчинення/невчинення виконавчих дій мав би виходити із пріоритету захисту прав учасника виконавчого провадження, а саме позивача (боржника) як власника майна, так як право власності є одним із фундаментальних прав і свобод, які захищаються Конституцією України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При такому виборі балансу інтересів права стягувача, банку, не були б порушені, так як виконання виконавчого напису було б продовженим, якби його судом не було скасовано, або виконано за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються

з наміром завдати шкоди іншій юридичній особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд вважає, що цим самим порушені права позивача, який мав правомірні очікування щодо здійснення належного виконавчого провадження та проведення законних електронних торгів. У зв`язку

з викладеним судові рішення підлягають зміні у мотивах задоволення позову.

Отже, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсність торгів у зв`язку зі скасуванням виконавчого документа, що став підставою для початку виконавчого провадження

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655

та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок,

що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна

є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, а саме того, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду змінює мотиви прийнятих судових рішень, ураховуючи конкретні обставини цієї справи, в якій наявна сукупність підстав для визнання торгів недійсними, а саме а) порушення, допущені виконавцем під час проведення торгів і б) скасування виконавчого документа, що став підставою для початку виконавчого провадження, тому не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19).

Зазначене свідчить, що підстави позову, предмет позову та фактичні обставини справи, яка переглядається, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм права, не є подібними справі № 206/4592/17.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України передбачено,

що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати

в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: в оскарженій частині змінити судові рішення попередніх інстанцій, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишається по суті без задоволення,

то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат Верховним Судом не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня

2021 року в частині визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови. В іншій вказаній частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська