Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2021 року у справі №643/11430/20

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 643/11430/20

провадження № 61-10185св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора.

Заява мотивована тим, що з 2005 року він перебував із ОСОБА_3 по день її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, у фактичних шлюбних відносинах. Вказував, що вони разом проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство, виконували права і обов'язки подружжя.

Стверджував, що внаслідок проживання з дружиною без реєстрації шлюбу у нього виникли ускладнення при оформленні спадщини, тому ОСОБА_1 просив суд встановити факт його спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з липня 2005 року по день її смерті. При цьому вказував, що встановлення цього факту має для нього юридичне значення та необхідне для подальшого оформлення спадкових прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року у складі судді Єрмак Н. В. задоволено заяву ОСОБА_1.

Встановлено факт того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з липня 2005 року до дня смерті останньої проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, матеріально підтримували одне одного. Суд зазначив, що в інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, заявник документально не може підтвердити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скарги на це судове рішення, вказуючи на те, що вона не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, оскільки вона є сестрою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та 25 вересня 2020 року звернулася до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто є спадкоємцем другої черги за законом.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 630,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції не з'ясував коло можливих спадкоємців після смерті ОСОБА_3, відповідного запиту з цією метою до нотаріальної контори не зробив, внаслідок чого не з'ясував, що 25 вересня 2020 року ОСОБА_2, яка є сестрою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, подала заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого на момент розгляду і вирішення заяви ОСОБА_1 існував спір про право. Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права й обов'язки інших спадкоємців, а тому справа підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, зокрема надіслана йому копія постанови суду апеляційної інстанції не містить підписів колегії суддів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, судом апеляційної інстанцій не враховано, що основною метою його звернення до суду було встановлення юридичного факту проживання разом із ОСОБА_3 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для підтвердження його особистих майнових прав, а саме права на сім'ю і права на особисте життя. На момент подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_2 не входила до складу спадкоємців ОСОБА_3, тому він не знав і не міг знати про те, що вона є спадкоємцем, оскільки заява про прийняття спадщини нею була подана лише у вересні 2020 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки від 11 грудня 2020 року за вих. № 3879/02-14, виданої Шостою Харківською міською державною нотаріальною конторою, за матеріалами спадкової справи № 397/2020 (номер у Спадковому реєстрі: 66031834), заведеної після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, наявні дані про те, що до складу спадкоємців входять: ОСОБА_1 (заява про прийняття спадщини була зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ 26 червня 2020 року за № 973) і сестра спадкодавця ОСОБА_2 (заява про прийняття спадщини була зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ 25 вересня 2020 року за № 1560). Більше із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався. Свідоцтва про право на спадщину на цей час не видавалися.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Так, згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими частини 1 статті 4 ЦПК України, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Згідно зі статтею 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині 4 статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права. Спір є суперечністю, конфліктом, протиборством сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження вирішення спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюють таке право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди можуть розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 фактично просив встановити факт проживання зі спадкоємцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою зміни черговості спадкування.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційного суду про те, що існує спір про право між ОСОБА_1 та спадкоємцем другої черги ОСОБА_2, який не може бути вирішено у порядку окремого провадження в межах цивільного судочинства.

При цьому помилкове посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц не призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання заявника на те, що суд не дослідив усі зібрані у справі докази і не дав їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено.

Твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки надіслана йому копія постанови суду апеляційної інстанції не містить підписів колегії суддів, є безпідставним, оскільки копія цього судового рішення оформлена з дотриманням Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, а саме засвідчена відповідальною особою апарату суду і відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф.

Хопта