Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №759/17443/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 759/17443/17

провадження № 61-7570св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року

у складі судді Ул'яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В.,

Іванченка М. М., Рубан С. М.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила вселити її

у квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні власністю, а саме 2/3 частинами квартири

АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати їй ключі для безперешкодного доступу до квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтовування свого позову позивач зазначила, що відповідно

до заповіту від 05 квітня 2011 року вона успадкувала після свого батька

2/3 частини квартири

АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину

за заповітом від 05 липня 2012 року є власником вказаної частки квартири, в якій без будь-яких правових підстав проживають ОСОБА_2

та ОСОБА_3, що чинять перешкоди їй у користуванні квартирою, внаслідок чого позивач не може у добровільному порядку визначити порядок користування квартирою та належним чином утримувати її.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня

2018 року позов задоволено.

Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю, а саме 2/3 частинами квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 ключі

від квартири для безперешкодного доступу до квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом № 6-1739 від 05 липня 2012 року є співвласником квартири АДРЕСА_1, отже вона має права на користування своєю часткою. Відповідачі, незважаючи на відсутність законних підстав, не допускають позивача до квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня

2018 року в частині вирішення позовних вимог до відповідача

ОСОБА_2 скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання

не чинити перешкод у користуванні власністю та зобов'язання надати ключі від квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ОСОБА_2, оскільки остання потребує стороннього догляду та не чинить позивачу перешкод у користуванні квартирою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року

та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року

і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з тим, що у Верховному Суді розглядається справа № 759/17737/13-ц щодо права власності на обов'язкову частку у спадщині, в якій не прийнято остаточне рішення, суди не могли надати оцінку правомірності визначення процесуального статусу ОСОБА_2, ухвалити обґрунтовані судові рішення й вирішити питання про вселення позивача. Суди не встановили перешкод у користуванні спірною квартирою, які має позивач. Вважає, що суддя суду першої інстанції підлягала відводу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу

ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 заявник вказує на те, що позивач

має житло і не потребує термінового вселення в успадковану спірну квартиру.

Оскільки, судами не вирішено питання щодо осіб, з боку яких вчиняються перешкоди позивачу, вселення до спірної квартири ОСОБА_1 передчасне.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

20 травня 2019 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 6-1739 від 05 липня 2012 року, виданого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру позивач успадкувала 2/3 частини спірної квартири від свого батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 та членам його сім'ї спірна квартира належала згідно свідоцтва на право власності від 14 вересня 1998 року, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва.

Згідно технічного паспорту від 19 січня 2012 року спірна квартира

складається із трьох кімнат житловою площею 39,7 кв. м та загальною площею 57,1 кв. м.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію права власності ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування.

Згідно висновку старшого дільничного інспектора поліції Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Предоляк В. В. 21 травня 2016 року від ОСОБА_1 надійшло звернення про те, що її не допускають до квартири АДРЕСА_1, з повідомленням про конфлікт між позивачем та іншими співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх сусідами і мешканцями спірної квартири.

Згідно листа Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у місті Києві від 17 липня 2018 року зареєстровано повідомлення в журналі єдиного обліку Святошинського управління поліції головного управління Національної поліції у місті Києві за № 58425 від ОСОБА_1, згідно якого заявниця у присутності поліцейських неодноразово стукала та дзвонила у двері спірної квартири, проте жінка, яка знаходилася у квартирі, відмовилася відчиняти двері, внаслідок чого виник конфлікт, який є приватним.

ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі з дозволу її сина ОСОБА_3, який здійснює догляд за нею.

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 47 Конституції Українигарантовано кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону

за рішенням суду.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох

чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності

є спільною частковою власністю.

Частинами 1 , 2 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Встановивши на підставі належним чином оцінених доказів, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 6-1739 від 05 липня 2012 року, виданого державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, а отже вправі користуватися спірною квартирою на рівні із іншим співвласником, враховуючи існування перешкод, у зв'язку із наявністю яких позивач не має можливості потрапити до квартири та користуватись нею, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вселення позивача у спірну квартиру.

Встановивши наявність конфліктних ситуацій, виникнення яких не заперечувалось сторонами, а також звернення позивача до органів поліції, суди дійшли мотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 на наявність підстав для відводу судді Ульяновської О. В. є безпідставними.

Ці та інші касаційної скарги, а також зміст оскаржених судових рішень

не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня

2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині

та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.