Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2020 року у справі №607/24783/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 607/24783/18

провадження № 61-9416 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Тернопільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2019 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 жовтня 2010 року вона працювала на посаді головного бухгалтера у комунальному підприємстві "Тернопільський палац спорту" (далі - КП "Тернопільський палац спорту"). Відповідно до Статуту КП "Тернопільський палац спорту" його засновником є Тернопільська міська рада.

16 лютого 2011 року Тернопільською міською радою винесено рішення № 162 "Про передачу основних засобів з балансу КП "Тернопільський палац спорту" на баланс комунального закладу "Дитяча-юнацька спортивна школа з греко-римської боротьби". 08 квітня 2011 року Тернопільською міською радою винесено рішення № 26/7/29 "Про ліквідацію КП "Тернопільський палац спорту".

22 грудня 2011 року наказом КП "Тернопільський палац спорту" № 3-К її було звільнено з роботи на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

КП "Тернопільський палац спорту" при звільненні не було виплачено їй усіх належних сум, а саме заборгованість по заробітній платі у розмірі 22 540,00 грн. 30 січня 2012 року судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/1308/2012 стягнуто з КП "Тернопільський палац спорту" на її користь 22 540,00 грн заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Вона подала судовий наказ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на примусове виконання до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції. 10 вересня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вищевказаний судовий наказ не виконано, заборгованість по заробітній платі не погашена.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року у справі № 921/384/13-г/10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вказано вважати погашеними її вимоги, як кредитора, у розмірі 22 558,13 грн; з 04 березня 2014 року КП "Тернопільський палац спорту" ліквідовано, як юридичну особу.

Таким чином, КП "Тернопільський палац спорту" не виконало зобов'язання щодо виплати належної їй заробітної плати, період затримки розрахунку при звільненні становить з 23 грудня 2011 року по 18 листопада 2018 року, тобто 1 736 робочих днів. Ураховуючи викладене, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 143 983,84 грн.

Посилаючись на норми Господарського кодексу України вказувала, що саме тернопільська міська рада, як засновник КП "Тернопільський палац спорту", повинна нести відповідальність за борги підприємства, унаслідок чого саме з міської ради слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Тернопільської міської ради середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 143 938,84 грн, компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 32 410,27 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

РішеннямТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до Тернопільської міської ради було заявлено вимогу про стягнення коштів у розмірі заявленому ОСОБА_1, як кредитором, при ліквідації КП "Тернопільський палац спорту", і відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачкою. Таким чином, оскільки з Тернопільської міської ради не було стягнуто належних позивачці коштів у розмірі 22 558,13 грн й вказані вимоги останньої було визнано ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року погашеними, тому міська рада не несе відповідальності за вимогами позивачки, які вона пред'являла до КП "Тернопільський палац спорту" та які є погашеними. Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні належні докази на підтвердження того, що ліквідатором комунального підприємства було заявлено вимоги до Тернопільської міської ради про стягнення коштів у розмірі заявленому нею, як кредитором, при ліквідації КП "Тернопільський палац спорту". Також відсутні докази, щовідповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачкою. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року вимоги ОСОБА_1 визнано погашеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/24783/18 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Тернопільська міська рада несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями створеного та ліквідованого нею КП "Тернопільський палац спорту", тому наявність або відсутність вимог ліквідатора до органу місцевого самоврядування під час процедури банкрутства комунального підприємства не впливає на підстави і обсяг відповідальності міської ради за боргами комунального підприємства - банкрута.

Визнання фактично не виплаченої заборгованості по заробітній платі такою, що є погашеною, не може ототожнюватися з її фактичною виплатою, оскільки це не передбачено положеннями частини 1 статті 117 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2020 року Тернопільська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунального підприємства визначається судом при проведенні процедури банкрутства підприємства за ініціативи ліквідатора, що передбачено положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Питання розгляду судом заяви про застосування субсидіарної відповідальності відбуваються виключно під час розгляду ліквідаційної процедури. Це зумовлено тим, що пред'явити вимогу до засновників (учасників, акціонерів), керівника можна лише після вчинення ліквідатором усієї повноти дій, спрямованих на виявлення та реалізацію активів боржника. Якщо у результаті реалізації коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів, то у ліквідатора виникає право на пред'явлення субсидіарної вимоги. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може бути покладена тільки для задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року у справі № 921/384-13-г/10 усі вимоги кредиторів комунального підприємства, у тому числі позивачки, погашено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера КП "Тернопільський палац спорту". Відповідно до Статуту КП "Тернопільський палац спорту" його засновником є Тернопільська міська рада.

16 лютого 2011 року Тернопільською міською радою винесено рішення № 162 "Про передачу основних засобів з балансу КП "Тернопільський палац спорту" на баланс комунального закладу "Дитяча-юнацька спортивна школа з греко-римської боротьби".

08 квітня 2011 року Тернопільською міською радою винесено рішення № 26/7/29 "Про ліквідацію КП "Тернопільський палац спорту".

22 грудня 2011 року наказом КП "Тернопільський палац спорту" № 3-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

30 січня 2012 року наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/1308/2012 стягнуто з КП "Тернопільський палац спорту" на користь ОСОБА_1 22 540,00 грн заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

10 вересня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року КП "Тернопільський палац спорту" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

ОСОБА_1 було визнано кредитором на суму 22 558,13 грн КП "Тернопільський палац спорту".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року у справі № 921/384/13-г/10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вказано вважати погашеними вимоги ОСОБА_1, як кредитора, у розмірі 22 558,13
грн. ; з 04 березня 2014 року КП "Тернопільський палац спорту" ліквідовано, як юридичну особу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тут і надалі, чинного на час визнання комунального підприємства банкрутом) для цілей пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" терміни вживаються в такому значенні погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У частині 4 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений частині 4 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що належні та допустимі докази на підтвердження того, що ліквідатором комунального підприємства було заявлено вимоги до Тернопільської міської ради про стягнення коштів у розмірі, заявленому ОСОБА_1, як кредитором, при ліквідації КП "Тернопільський палац спорту", і відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачкою, відсутні.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що з Тернопільської міської ради не було стягнуто коштів позивачки у розмірі 22 558,13 грн, а вказані вимоги останньої було визнано ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року погашеними, а, отже, відповідач не несе субсидіарної відповідальності за вимогами позивачки, які вона пред'являла до КП "Тернопільський палац спорту", які є погашеними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102 гс 18) та на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Єршов проти Російської Федерації", є безпідставними, оскільки у зазначених справах встановлено інші фактичні обставини зокрема, що діями територіальної громади створене ним комунальне підприємство доведено до банкрутства, що відповідно до норм чинного законодавства є підставою для субсидіарної відповідальності міської ради за зобов'язаннями цього підприємства в межах ліквідаційної процедури.

Проте у цій справі не встановлено, що саме діями засновника було спричинена неплатоспроможність або банкрутство підприємства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Крім того, у постанові, на яку посилається ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що здійснення господарської діяльності комунальним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства, зумовлює для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб'єкта некомерційної господарської діяльності.

Проте у справі, яка переглядається, судами встановлено, що КП "Тернопільський палац спорту" було комерційним унітарним підприємством та володіло майном на праві повного господарського відання, за рахунок цього майна здійснювалося погашення боргів підприємства перед кредиторами, що спростовую доводи касаційної скарги у відповідній частині.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288 сво 18) щодо субсидіарної відповідальності міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець