Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №753/23087/16

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 753/23087/16

провадження № 61-29833св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у складі судді Колесника О. М. та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1» (далі - ТОВ «Джерело 1») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на його користь 7 256,50 грн заборгованості з оплати послуг та 7 449,40 грн пені за договором про участь у витратах на експлуатацію електричних та водопровідних мереж.

Свої вимоги позивач обґрунтовувавтим, що 05 лютого 2001 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір про участь у витратах на експлуатацію електричних та водопровідних мереж (далі - договір), за умовами якого останній зобов'язався вносити плату на рахунок підприємства за надані послуги у розмірах, визначених розрахунками. Пунктами 3.1.3, 3.1.4 вказаного договору передбачено стягнення 1 % пені від несплаченої суми за кожен день затримки терміну сплати.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором утворилась заборгованість, яка станом на 10 грудня 2016 року становить 7 256,50 грн, та пеня 7 449, 40 грн.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Джерело 1» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Джерело 1» 7 256,50 грн заборгованості за договором про участь у витратах на експлуатацію електричних та водопровідних мереж від 05 лютого 2011 року, 7 449,40 грн пені, 1 378,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач отримує послуги від позивача відповідно до укладеного між сторонами договору та від отримання яких не відмовляється, а тому зобов`язаний вносити плату на виконанняумов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно визначили предмет доказування у справі. Предметом його заперечень є не договірні зобов`язання, чи неотримання платіжних документів, а невідповідність вимогам законів розрахунків ТОВ «Джерело 1», незаконність встановлення позивачем власних цін та тарифів на послуги та витрати за договором, здійснення ТОВ «Джерело 1» незаконної господарської діяльності.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ТОВ «Джерело 1» подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ТОВ «Джерело 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, витребувано з Дарницького районного суду м. Києва зазначену справу та зупинено виконання рішення Дарницького районного суду від 21 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 лютого 2011 року між сторонами укладено договір про участь у витратах на експлуатацію електричних та водопровідних мереж, предметом якого є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту вуличних електричних та водопровідних мереж на АДРЕСА_1 для створення мешканцям належних умов проживання.

Відповідно до пунктів 2.2.3, 2.2.4 вказаного договору споживач зобов`язується здійснювати оплату за спожиту воду згідно лічильника щомісяця. При споживанні води до 30 куб. м за місяць - сплачувати згідно тарифів підприємства, більше 30 куб. м за місяць - сплачувати за кожний надмірний куб. м за тарифом, що становить 10-ти кратний розмір звичайного тарифу. Також споживач зобов`язаний своєчасно до 10 числа кожного поточного місяця вносити плату на рахунок підприємства у розмірах, визначених розрахунками підприємства та встановлених чинним законодавством.

Підпунктами 3.1.3, 3.1.4 договору передбачено право позивача стягувати прострочену заборгованість з оплати послуг та пеню у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день затримки терміну сплати.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 10 грудня 2016 року утворилась заборгованість 7 256,50 грн з оплати отриманих послуг, та 7 256,50 грн пені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Суди встановили, що 05 лютого 2011 року між сторонами укладено договір про участь у витратах на експлуатацію електричних та водопровідних мереж, за умовами якого відповідач зобов`язався своєчасно до 10 числа кожного поточного місяця вносити плату (з утримання КТП і електромереж, водопроводу з насосною станцією та за спожиту воду) на рахунок підприємства у розмірі, визначеному ТОВ «Джерело 1» та встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Підпунктом 3.1.4 договору передбачено сплату пені у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день затримки терміну сплати.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 на незаконність встановлення позивачем цін і тарифів на послуги та витрати за договором та на невідповідність вимогам законів розрахунків ТОВ «Джерело 1», колегія суддів відхиляє,оскільки він виконував умови договору з 2011 року до виникнення у нього заборгованості і не оскаржував встановлення позивачем цін та тарифів на послуги і витрати.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від06 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 рокудо закінчення касаційного провадження у справі, тому виконання рішень на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук