Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.08.2019 року у справі №201/10825/15-ц

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019року

м. Київ

справа №201/10825/15-ц

провадження №61-17740св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ПАТ «Банк Кредит Дніпро» Зайця Павла Леонідовича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року в складі судді Демидової С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року в складі суддів Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 21 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», найменування якого було змінено на ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 укладено договір №26256906932201-ПК про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки, що складається з правил користування пластикової картки, тарифів, заяви та розписки щодо отримання картки, належним чином заповнених і підписаних клієнтом та банком. Ліміт овердрафту за вказаним договором становить 5 000,00 грн, строк дії картки - до 31 жовтня 2006 року, який підлягає автоматичній пролонгації, якщо жодна із сторін правочину за 2 тижні до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати. У зв`язку з неналежним виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 01 травня 2015 року за договором № 26256906932201-ПК про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки від 21 жовтня 2005 року утворилася заборгованість в розмірі 18 110, 83 дол. США, яку позивач просив стягнути з відповідача та розірвати зазначений договір.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, з урахуванням висновків судово-економічної експертизи позов є недоведеним, оскільки встановити правомірність нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором не вбачається за можливе.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2017 року представник ПАТ «Банк Кредит Дніпро» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року, а цивільну справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявні докази відсоткової ставки, яка змінювалася відповідно до умов договору, докази зняття грошових коштів, поповнення готівкою рахунку. Своїми діями щодо погашення заборгованості готівкою у касу банку протягом 2013-2014 років відповідач визнав існуючий борг та перервав строк позовної давності. Доводи суду щодо недоведеності позовних вимог спростовуються наявними у справі доказами та наданими усними поясненнями представника позивача.

Той факт, що строк дії картки закінчився і відповідач не використовував кошти не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість з урахуванням нарахованих відсотків.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить у задоволенні касаційної скарги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відмовити, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишити в силі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», найменування якого змінено на ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_1 укладено договір №26256906932201-ПК про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки, що складається з правил користування пластикової картки, тарифів, заяви та розписки щодо отримання картки, належним чином заповнених і підписаних клієнтом і банком. Строк дії картки - до 31 жовтня 2006 року, який підлягає автоматичній пролонгації, якщо жодна із сторін правочину за 2 тижні до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01 травня 2015 року становить 18 110, 83 дол. США, з яких 13 832, 08 дол. США - заборгованість за несанкціонованим овердрафтом, 4 278, 75 дол. США - заборгованість за порушення строків погашення за період з 30 квітня 2014 року по 30 квітня 2015 року.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №755/16-45 від 19 серпня 2016 року, проведеної на виконання ухвали суду від 01 грудня 2015 року про призначення судово-економічної експертизи, встановити розмір заборгованості за договором № 26256906932201-ПК про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки від 21 жовтня 2005 року, в тому числі по овердрафту, санкціонованому овердрафту, несанкціонованому овердрафту, відсоткам за користування овердрафтом, санкціонованим овердрафтом, несанкціонованим овердрафтом, пені станом на 01 травня 2015 року не видається можливим з огляду на те, що відповідно до пункту 2.4 вказаного договору розмір та відсоткова ставка санкціонованого овердрафту визначається тарифами банку, однак згідно пункту 4.11 додатку № 3 до договору № 26256906932201-ПК «Тарифи АБ «Кредит Дніпро» розмір санкціонованого овердрафту не конкретизований.

Розрахунково визначено, що в розрахунку відсотків за понадлімітний овердрафт за картковим рахунком № НОМЕР_1 (розрахунок 1) суми нарахованих відсотків за користування овердрафтом та суми нарахованих відсотків за понадлімітний овердрафт за період з 21 жовтня 2005 року по 27 листопада 2008 року розраховані за відсотковою ставкою 16%, суми нарахованих відсотків за понадлімітний овердрафт за період з 28 листопада 2008 року по 29 квітня 2015 року розраховані за відсотковою ставкою 32%, вказані суми наведені, крім інших, в графі «Списання з рахунку» розрахунку заборгованості по картковому рахунку НОМЕР_1 (розрахунок 2).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина першта та друга статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунком 1.1 Договору картка оформлюється на один рік. У відповідності до пункту 3 Правил користування пластиковою карткою, строк дії картки вказаний злицьової сторони картки. Строк дії картки автоматично припиняється зі спливом останнього дня місяця року, вказаного на лицьовій стороні картки. Згідно пункту 6.1 кредитного договору строк дії договору визначається з дати його підписання та діє до 31 жовтня 2006 року.

У відповідності до пункту 2.7 кредитного договору кошти з карткового рахунку використовуються лише для розрахунків по операціях, які здійснюються за допомогою картки або додаткової картки. Витрати по картках здійснюються в межах витратного ліміту клієнта.

У випадку недостачі коштів на рахунку клієнта для здійснення розрахунків банк надає клієнту санкціонований овердрафт. Розмір і процентна ставка санкціонованого овердрафту визначається банком. Заборгованість і проценти по санкціонованому овердрафту клієнт повинен погасити протягом 35 календарних днів, для чого зобов`язується забезпечити наявність необхідної суми грошових коштів на своєму рахунку (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору у випадку перевищення клієнтом розміру санкціонованого овердрафту і виникнення несанкціонованого овердрафту, клієнт зобов`язується відшкодувати банку суму заборгованості і процент від суми заборгованості у відповідності до тарифів банку протягом 15 календарних днів.

У випадку несвоєчасного погашення клієнтом заборгованості по овердрафтам і процентам по овердрафту, передбаченими пунктами 2.4, 2.5 Договору, клієнт сплачує пеню в розмірі: а) подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості в гривнях за кожний день прострочки; б) 0,1% від суми заборгованості в іноземній валюті за кожний день прострочки (пункт 5.2.4 Договору).

Пунктом 4.12 Тарифів ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (Додаток №3 до Договору) передбачено, що за користування санкціонованим овердрафтом передбачена плата 16%, а за користування несанкціонованим овердрафтом - 32%.

Разом з тим, відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за користування понадлімітним овердрафтом, відсотки нараховуються за відсотковою ставкою 18%, хоча тарифами з оформлення та обслуговування міжнародних пластикових карток передбачено відсоткову ставку 16% річних за користування овердрафтом та 32% річних за користування понадлімітним овердрафтом.

Судами встановлено, що позивачем необґрунтовано розраховано плату за користування овердрафтом за процентною ставкою у розмірі 18%, з розрахунку заборгованості неможливо встановити залишок боргу за понадлімітним овердрафтом, на який нараховуються такі відсотки, а також не зрозуміло, за якою формулою розраховані такі відсотки, оскільки наданий представником позивача розрахунок не містить відповідних даних.

Окрім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, не вбачається за можливе встановити розмір заборгованості за договором, в тому числі по овердрафту, санкціонованому овердрафту, несанкціонованому овердрафту, відсоткам за користування овердрафтом, пені станом на 01 травня 2015 року з огляду на те, що відповідно до пункту 2.4 договору № 26256906932201-ПК розмір та відсоткова ставка санкціонованого овердрафта визначається тарифами банку. Разом з тим, пунктом 4.11 додатку № 3 до договору (тарифи по оформленню та обслуговуванню міжнародних пластикових карт МПС MasterCard і Visa Int. для клієнтів-фізичних осіб) не визначений розмір санкціонованого овердрафту.

В матеріалах справи також відсутні банківські виписки та будь-які інші документи, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з яких можливо було встановити, які саме суми грошових коштів витрачались позичальником та повертались ним.

Виходячи з викладеного, з урахуванням висновків судово-економічної експертизи, які не були спростовані позивачем, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необґрунтованість нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором та недоведеність позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ПАТ «Банк Кредит Дніпро» Зайця Павла Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Ю. Тітов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук