Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2019 року у справі №199/1620/15

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 199/1620/15

провадження № 61-24871св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднались ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року у складі судді Руденко В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»,та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 55 000 дол. США зі сплатою 10,9 % річних з кінцевим терміном повернення 14 лютого 2033 року.

Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено окремими договорами поруки, укладеними між позивачем та ОСОБА_2 (від 15 лютого 2008 року), а також між позивачем та ОСОБА_3 (від 15 лютого 2008 року).

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе грошових зобов`язань виникла заборгованість, розмір якої на 13 лютого 2015 року становив 91 090,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу Національного банку України становить 2 360 937,62 грн, з яких: 52 400,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 358 140,97 грн - заборгованість за кредитом, 30 521,12 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 791 062,23 грн - заборгованість за відсотками, 2 203,37 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 57 108,16 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 5 965,86 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 154 626,26 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту від 15 лютого 2008 року в сумі 2 360 937,62 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 5/988 від 15 лютого 2008 року, яка виникла станом на 13 лютого 2015 року, в сумі 2 360 937,62 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 52 400,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 358 140,97 грн; заборгованості за відсотками - 30 521,12 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 791 062,23 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 203,37 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 57 108,16 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 965,86 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 154 626,26 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальником порушено умови укладеного з банком кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості. З огляду на укладення між банком та поручителями окремих договорів поруки, та враховуючи приписи ЦК України суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо пропуску банком строку позовної давності, посилаючись на обставину його переривання у зв`язку з існуванням укладеного договору № 1 про внесення змін до кредитного договору від 03 жовтня 2014 року, а також на погашення ОСОБА_1 заборгованості, що підтверджується квитанціями від 03 жовтня та від 19 листопада 2014 року. Крім цього, апеляційний суд вказав на неможливість прийняття заяви про застосування строку позовної давності у зв`язку з тим, що відповідач не звертався із такою заявою до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із заявами про приєднання до касаційної скарги, зміст доводів яких є тотожним із касаційною скаргою ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року прийнято до провадження заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у цій справі призначено повторний автоматизований розподіл.

12 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Сердюк В. В., Фаловська І. М., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та доводи осіб, які приєднались до касаційної скарги

Касаційна скарга та заяви про приєднання до касаційної скарги мотивовані неналежним повідомленням відповідачів судом першої інстанції про дату та час судового засідання, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для ухвалення заочного рішення.

Відповідачі посилаються на однобічне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, розгляд якої відбувся без дослідження документів, які були відсутні у матеріалах справи на момент ухвалення місцевим судом заочного рішення та були подані до суду відповідачами разом із заявою про його перегляд.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції не врахував ту обставину, що 08 грудня 2010 року банком було пред`явлено вимогу до боржника про погашення заборгованості та, в подальшому, 15 квітня 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно з метою задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Таким чином, банком змінено термін виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому звернення в суд із даним позовом відбулось поза межами встановленого цивільним процесуальним законодавством строку.

Доводом касаційної скарги та заяв про приєднання до касаційної скарги є також те, що додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом, підписана між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 31 жовтня 2008 року без попередньої письмової згоди поручителів, що, в силу вимог частини першої статті 559 ЦК України, вказує на припинення поруки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ «Укрсоцбанк» на касаційну скаргу, а також на подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяви про приєднання до касаційної скарги.

У запереченнях, зміст яких є тотожним, позивач вказує, що наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення судових повісток свідчать про повідомлення відповідачів належним чином про дату та час призначених місцевим судом засідань, у зв`язку з чим відсутні підстави для розгляду апеляційним судом заяви про застосування строку позовної давності. Крім цього, банк звертає увагу, що 03 жовтня 2014 року, підписавши договір про внесення змін № 1 до договору кредиту, боржник визнав свій борг і такими діями перервав строк позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 5/988, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у розмірі 55 000 дол. США зі сплатою 10,9 % річних зі строком погашення кредиту до 14 лютого 2033 року.

15 лютого 2008 року в якості забезпечення зобов`язань, передбачених кредитним договором, між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори поруки. Договорами поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі; позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» посилалося на порушення позичальником умов виконання кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої згідно з доданим до позовної заяви розрахунком на 13 лютого 2015 року становив 91 090,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 2 360 937,62 грн, з яких: 52 400,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 358 140,97 грн - заборгованість за кредитом, 30 521,12 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 791 062,23 грн - заборгованість за відсотками, 2 203,37 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 57 108,16 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 5 965,86 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 154 626,26 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ухвалюючи заочне рішення, місцевий суд виходив із доведеності заявленого банком позову та наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.

Так, ухвалення судом рішення у заочному порядку передбачено положенням Глави 8 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень).

Згідно частин першої, другої статті 224 ЦПК України (у вказаній редакції) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, у відповідності до положень частини четвертої статті 169 ЦПК України (у вказаній редакції) постановленню судом заочного рішення повинна передувати саме повторна неявка відповідача, повідомленого належним чином.

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України (у вказаній редакції) ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша та друга статті 74 ЦПК України у вказаній редакції).

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у вказаній редакції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Виходячи з наведених норм ЦПК України у вказаній редакції, належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Відповідно до абзацу 5 частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у вказаній редакції) лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою її проживання (перебування) вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні зворотні поштові повідомлення про вручення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 поштових відправлень - судових повідомлень про дату судового засідання, призначеного на 16 квітня 2015 року. При цьому доказів належного повідомлення відповідачів про судове засідання, призначене на 21 травня 2015 року, матеріали справи не містять.

Таким чином, неявка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не може вважатьсь в розумінні частини четвертої статті 169 ЦПК України (у вказаній редакції) повторною неявкою відповідачів, повідомлених належним чином, що свідчить про відсутність підстав для ухвалення місцевим судом заочного рішення.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦПК України (у вказаній редакції) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались в суд першої інстанції із заявами про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на недотримання судом вимог цивільного процесуального закону щодо їх належного повідомлення про дату та час судового засідання, а також подавали докази, що, на їх думку, мають значення для належного встановлення обставин справи.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2016 року та від 21 жовтня 2016 року заяви відповідачів було залишено без задоволення.

ОСОБА_1 оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку та подав до апеляційного суду заяву про застосування позовної давності.

Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погоджуючись із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог банку, зазначив, що ПАТ «Укрсоцбанк» не пропустило встановлений законом строк для звернення до суду з позовом, та, крім цього, вказував на неможливість прийняття поданої боржником заяви про застосування позовної давності, оскільки із такою заявою він до суду першої інстанції не звертався.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, немає рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

З урахуванням викладеного посилання апеляційного суду на відсутність підстав для прийняття заяви відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставним та порушує його процесуальні права як учасника справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Із викладеного вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів є передчасними, оскільки суди не встановили усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, судами не надано оцінку належності та допустимості доказам направлення банком позичальнику вимоги від 08 грудня 2010 року щодо погашення заборгованості за кредитним договором та подальшого вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, що може вплинути на визначення строку виконання основного зобов`язання та початку відліку строку позовної давності для вимог банку про стягнення заборгованості.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновок суду про задоволення позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суворим розумінням права.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не вправі пред`явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Водночас, стягуючи солідарно з боржника та поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суми заборгованості, що виникла у зв`язку неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, суди не врахували, що оскільки умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тому між ними відповідно до статей 553, 554 ЦК України не виникає солідарного зобов`язання.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 грудня 2014 року в справі № 6-185цс14.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, судові рішенні не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднались ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська