Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №753/7616/17

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 753/7616/17

провадження № 61-3448 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство банк «Контракт»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у складі суддів: Болотова Є. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство банк «Контракт» (далі - ПАТ Банк «Контракт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання укладеного 12 січня 2015 року між сторонами договору про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток ОСОБА_4 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні, емітована та надана у користування платіжна картка типу MasterCard Worldwide, на вказаний рахунок відповідачем зараховано українську гривну в загальній сумі 76 8 55 грн 04 коп. У період з 16 до 23 січня 2015 року відповідачем проводилися банківські операції у валюті відмінній від валюти ведення рахунку, а саме долари США та євро на загальну суму 84 218 грн 38 коп., що перевищує суму грошових коштів внесених відповідачем на свій картковий рахунок, унаслідок чого відповідач скористався грошовими коштами в сумі 9 318 грн 70 коп., які належать банку, чим допустив несанкціонований овердрафт, погашення якого у запропонований банком строк до 06 лютого 2015 року здійснено не було.

Ураховуючи те, що зобов'язання щодо повернення суми несанкціонованого овердрафту ОСОБА_4 не виконані, станом на 12 квітня 2017 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 32 104 грн 27 коп., яка складається з заборгованості за несанкціонований овердрафт - 9 318 грн 70 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 14 899 грн 80 коп., інфляційні нарахування на прострочені суми - 6 787 грн та 3% річних - 1 098 грн, яку ПАТ Банк «Контракт» просило стягнути на свою користь.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року, у складі головуючого-судді Леонтюк Л. К., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені ПАТ Банк «Контракт» вимоги є недоведеними, оскільки відсутні докази ознайомлення відповідача з Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використанням банківських карток ПАТ Банк «Контракт» (далі - Правила) та Тарифами на обслуговування операцій з міжнародними платіжними картками, емітованими ПАТ Банк «Контракт» для фізичних осіб (далі - Тарифи), що вказує на неможливість задоволення вимог позивача про стягнення грошових сум з відповідача, стягнення яких передбачено такими Правилами і Тарифами, на які посилається позивач.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість за договором від 12 січня 2015 року № ФО (UAH)/3564 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток, яка складається з: заборгованості за несанкціонованим овердрафтом (кредитом) в розмірі 9 318 грн 70 коп., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 14 899 грн 80 коп., інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту та прострочених процентів в розмірі 6 787 грн 00 коп., 3% річних від суми заборгованості за простроченим кредитом та від суми прострочених відсотків в розмірі 1 098 грн 77 коп., а всього стягнуто - 32 104 грн 27 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що унаслідок здійснення відповідачем конвертації валюти відбулася перевитрата належних йому коштів й останній скористався коштами банку, які вчасно не повернув через що утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

23 січня 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована недоведеністю вимог позивача та неможливістю стягнення з відповідача суми заборгованості, нарахованої відповідно до вимог Правил і Тарифів, з якими відповідача не було ознайомлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

02 березня 2018 року ПАТ Банк «Контракт» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, при його ухваленні судом правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 12 січня 2015 року ОСОБА_4 підписано анкету-заяву про відкриття рахунку/рахунків, початкову емісію банківської платіжної картки та встановлення кредитного ліміту, того ж дня між ПАТ Банк «Контракт» та відповідачем укладено договір № ФО (UAH)/3564 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток, за умовами якого ОСОБА_4 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні, емітована та надана у користування платіжна картка типу MasterCard Worldwide.

Види платіжних операцій, які має право здійснювати держатель картки та нарахування процентів за використання кредитного ліміту/овердрафту, у розмірі визначеному Тарифами, а саме 0,2% за кожен день користування несанкціонованим овердрафтом, визначені пунктами 1.2, 2.3, 2.5 цього договору.

Пунктом 2.4 укладеного між сторонами договору встановлено, що перелік операцій за рахунком, права і обов'язки сторін, їх відповідальність та порядок нарахування і сплати процентів визначаються Правилами, Тарифами, цим договором та нормами чинного законодавства України.

Підписуючи вказаний договір, ОСОБА_4 підтвердив, що він ознайомлений з Правилами та Тарифами (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 1.38. 1 Правил у разі, якщо валюта проведення операції з використанням банківської платіжної картки є долар США, євро та така валюта відрізняється від валюти ведення рахунку, банк списує з рахунку кошти у валюті ведення рахунку у сумі, що еквівалентна сумі операції. Сума операції перераховується у валюту ведення рахунку за курсом, встановленим банком на день списання коштів з рахунку.

Згідно банківської виписки за рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_4 внесено грошові кошти в загальному розмірі 76 855 грн 04 коп.

Операції з банківською платіжною карткою, а саме зняття коштів з рахунку в доларах США та євро, проводилися відповідачем 16, 17, 18, 19, 22 та 23 січня 2015 року у банкоматах Республіки Білорусь та Литовської Республіки.

21 та 27 січня 2017 року ПАТ Банк «Контракт» відповідно до вимог пункту 1.38.1 Правил проведено списання коштів з рахунку відповідача з урахуванням встановленого банком комерційного курсу купівлі-продажу іноземної валюти з операцій по платіжним карткам. Такі курси встановлені розпорядженнями позивача № 12 від 21 січня 2015 року в розмірі 16 грн 53 коп. за 1 долар США та 19 грн 16 коп. за 1 євро, № 18 від 27 січня 2015 року - 21 грн 00 коп. за 1 долар США та 23 грн 70 коп. за 1 євро.

Загальна сума операцій, проведених ОСОБА_4 за рахунком склала 84 218 грн 38 коп., що призвело до перевитрати належних йому коштів та використання коштів банку в сумі 9 318 грн 70 коп. у вигляді несанкціонованого овердрафту (кредиту), які вчасно банку не було повернуто, унаслідок чого станом на 12 квітня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 32 104 грн 27 коп., яка складається з заборгованості за несанкціонований овердрафт - 9 318 грн 70 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 14 899 грн 80 коп., інфляційні нарахування на прострочені суми - 6 787 грн 00 коп. та 3% річних - 1 098 грн 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (частина перша статті 1069 ЦК України).

За правилами статей 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент процесуальної дії), дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за договором від 12 січня 2015 року № ФО (UAH)/3564 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що дає право банку на її стягнення з урахуванням сплати процентів, інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 щодо не ознайомлення з Правилами та Тарифами, що в свою чергу унеможливлює його відповідальність за договором спростовуються матеріалами справи, які свідчать про підписання й виконання сторонами умов договору відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток, пункт 4.2 якого засвідчує факт ознайомлення позивача з Првилами та Тарифами, та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції з цього приводу.

Доводи касаційної скарги про недоведеність вимог позивача та необґрунтованість нарахованої суми заборгованості не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом перегляду апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження.

При цьому слід зазначити, що свій розрахунок заборгованості відповідач суду не надав, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляв.

Посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України та преюдиційні обставини не можуть бути враховані, оскільки такі рішення ухвалені за різних фактичних обставин.

Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. (Проніна проти України, № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі відповідача доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик