Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2018 року у справі №694/536/17

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 694/536/17

провадження № 61-8452св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., від 29 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинком та виселення.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідачі безпідставно, без реєстрації та без будь-якого дозволу, вселились у належний йому будинок та зайняли господарські приміщення, де розводять птицю та худобу, чим порушують його права. Також вказував на те, що відповідачі пошкодили майно в будинку і сам будинок (пошкоджено меблі, двері, вікна, підлога, стіни), чим заподіяли йому майнову шкоду у розмірі 52 000,00 грн.

Зазначав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є членами його сім`ї та не є його близькими родичами, а тільки однофамільцями.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов`язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні зазначеним будинком, а також вирішити питання щодо судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України 2004 року.

У червні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та стягнення грошових коштів.

26 червня 2017 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 подав заява про залишення позову без розгляду та стягнення із відповідачів понесених позивачем судових витрат в порядку частини першої статті 89 ЦПК України.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинком та виселення залишено без розгляду.

Відмовлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_4 понесені ним судові витрати, що складаються із сплаченого ним судового збору у сумі 640 грн, 4 000 грн витрат з оплати за надану правову допомогу адвокатом Бабенком Р. В., 3 874,45 грн витрат з оплати за надану правову допомогу адвокатом ОСОБА_7, а всього 8 513,45 грн.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав клопотання про залишення його позову без розгляду, яке відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, керуючись статтею 88, частиною першою статті 89 ЦПК України 2004 року, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача понесених ним судових витрат у зазначеній справі, які ним документально підтверджені, та надано розрахунки.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з відповідачів скасовано та постановлено в цій частині нову ухвалу.

Відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат із ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з відповідачів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд безпідставно стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати, оскільки позивач просив залишити без розгляду його позовні вимоги, а тому сплачений ним судовий збір за його заявою підлягає поверненню, а інші судові витрати покладаються на позивача і стягненню з відповідачів не підлягають.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з відповідачів. Вказував на те, що після пред'явлення цього позову відповідачі добровільно задовольнити його позовні вимоги та виселились з належного йому будинку, а тому зникла підстава підтримувати позов, що відповідно до вимог частини першої статті 89 ЦПК України 2004 року є підставою для стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідачів.

У квітні 2018 року ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України 2004 року, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України 2004 року, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Частиною третьою статті 89 ЦПК України 2004 року передбачено, що в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Установивши, що до ухвалення рішення суду та вирішення спору позивач звернувся до суду із заявою про залишення його позовних вимог без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним у справі судових витрат, оскільки позивач просив залишити його позов без розгляду, а тому сплачений судовий збір за його заявою підлягає поверненню, а інші судові витрати покладаються на позивача і стягненню з відповідачів не підлягають.

Доводи ОСОБА_4 у касаційній скарзі про те, що судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на його користь на підставі частини першої статті 89 ЦПК України 2004 року є безпідставними.

Так, частиною першої статті 89 ЦПК України 2004 року зокрема передбачено, що при відмові позивача від позову на користь позивача присуджується стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.

Разом із тим, ОСОБА_4 не відмовлявся від позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачами після пред'явлення позову, а подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, а тому відсутні підстави для стягнення на його користь судових витрат на підставі частини першої статті 89 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта