Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.06.2018 року у справі №2-2400/11

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2400/11

провадження № 61-32223св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп»,

заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року у складі судді Макаренко І. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня

2017 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Олімп Фінанс Груп»), заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - ТОВ «Євро Лізинг»),

ОСОБА_5, звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що 10 серпня 2012 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь

ТОВ «Євро Лізинг» заборгованості за договором фінансового лізингу від

27 грудня 2007 року № 639 у сумі 799 822,95 грн, а також судовий збір у сумі

1 950,00 грн.

29 липня 2013 року між ТОВ «Євро Лізинг» та ТОВ «Олімп Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 43-ф/07, відповідно до якого право грошової вимоги за договором фінансового лізингу від 27 грудня 2007 року № 639 та договором поруки від 06 лютого 2009 року № 639/П/001, перейшло до ТОВ «Олімп Фінанс Груп».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада

2016 року заяву ТОВ «Олімп Фінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ТОВ «Євро Лізинг» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 46931080 з виконання виконавчого листа № 2-2400/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 23 травня 2013 року, з ТОВ «Євро Лізинг» на ТОВ «Олімп Фінанс Груп».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ТОВ «Олімп Фінанс Груп» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки останнє є правонаступником стягувача у виконавчому провадженні № 46931080 за договором факторингу від 29 липня 2013 року № 43-ф/07.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилено.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

02 червня 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та переглянути по суті ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від

29 листопада 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв?язку з тим, що на час розгляду даної справи в Шевченківському районному судді міста Києва перебуває заява про перегляд у зв?язку з нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2012 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга та матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 378 ЦПК України

(у редакції, чинній на час розгляду заяви).

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, зміна осіб у окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду заяви), статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Встановивши, що відповідно до договору факторингу від 29 липня 2013 року

№ 43-ф/07право вимоги за договором фінансового лізингу від 27 грудня

2007 року № 639, укладеним між ТОВ «Євро Лізинг» та ОСОБА_5, перейшло до ТОВ «Олімп Фінанс Груп», врахувавши наведені норми права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ «Олімп Фінанс Груп»про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв?язку з тим, що на час розгляду даної справи в Шевченківському районному судді міста Києва перебуває заява про перегляд у зв?язку з нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2012 року є безпідставними з огляду на таке.

За правилом частини третьої статті 208 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду заяви) судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2012 року залишено без змін.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (частина перша стаття 223 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду заяви.

Питання заміни сторони виконавчого провадження, яке урегульоване положеннями статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду заяви), є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Провадження у справі за позовом ТОВ «Євро Лізинг» до ОСОБА_5 завершено ухваленням 10 серпня 2012 року заочного рішення, яке набрало законної сили 06 лютого 2013 року, а питання заміни сторони виконавчого провадження за заявою ТОВ «Олімп Фінанс Груп» є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням вищевказаного судового рішення.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і підстави для скасування оскаржуваних ухвал немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська