Історія справи

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 167/488/17

провадження № 61-11672св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року в складі судді - Сіліч І. І. та постанову апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2018 року в складі суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2016 року вона уклала з ОСОБА_5 договір оренди належного їй на праві власності картоплесховища площею 1 381,5 кв. м строком до 01 квітня 2017 року. За умовами договору відповідач зобов'язався впродовж трьох робочих днів з моменту закінчення строку дії договору повернути позивачу зазначене майно. Незважаючи на те, що угода з відповідачем була розірвана, строк її дії закінчився, однак відповідач не звільнив приміщення, продовжує ним користуватись.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила зобов'язати ОСОБА_5 звільнити орендоване приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити орендоване приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після закінчення терміну дії договору оренди, відповідач в добровільному порядку не звільнив орендоване приміщення та продовжує ним користуватись.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після закінчення строку дії договору оренди ОСОБА_4 відмовилася продовжувати договір оренди, про що направила лист ОСОБА_5, який, в свою чергу, не вчинив необхідних дій, які б свідчили про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ОСОБА_5 з моменту закінчення строку справного договору оренди не отримував повідомлення від позивача щодо заперечення у поновленні договору оренди. Зазначив, що відповідач має намір продовжувати використання належного позивачу приміщення картоплесховища та має право скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк.

12 квітня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 01 квітня 2016 року між сторонами у справі укладено договір оренди належного ОСОБА_4 на праві власності картоплесховища площею 1 381,5 кв. м строком до 01 квітня 2017 року.

Цей договір передбачає обов'язок орендаря у випадку закінчення строку договору передати орендодавцю орендоване приміщення по акту передачі (пункт 5.4).

У пункті 7.5 договору зазначено, що він припиняється у разі закінчення строку, на який був укладений.

Відповідно частини першої статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Установлено, що 03 квітня 2017 року позивач надіслала ОСОБА_5 попередження про відсутність наміру укладати з відповідачем договір оренди зазначеного майна на новий строк з одночасною вимогою передачі майна в належному стані.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У зв'язку з закінченням строку оренди відповідач зобов'язаний передати позивачу приміщення картоплесховища, яке є предметом договору.

На підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку, про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, оскільки установлено, що ОСОБА_5 такий обов'язок у строки, визначені договором, не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк