Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.04.2022 року у справі №442/1294/20

Постанова

Іменем України

07 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 442/1294/20

провадження № 61-10970св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницька сільська рада,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Рибницька сільська рада,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Рибницька сільська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради, в якому просила:

- визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на грошові кошти в сумі 2 000 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову становить 49 380,00 грн, стягнувши їх з відповідачки ОСОБА_2 .

Вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 08 липня 2019 року Виконавчим комітетом Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 12.

Факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у шлюбі підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим 19 липня 1975 року Новокропивницькою сільською радою Дрогобицького райбюро ЗАГС, актовий запис № 8.

Під час спільного сумісного проживання позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ними було збудовано житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак за життя спадкодавця ОСОБА_4 право власності на зазначений будинок не було зареєстровано, про що також свідчить довідка від 17 вересня 2019 року № 1781, видана КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО».

Таким чином, на день смерті чоловіка позивачки ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається зокрема з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошових коштів, які були заощаджені спільно позивачкою та спадкодавцем.

Спадкоємцем за законом на вищевказане спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка, є позивачка як дружина та відповідачі, як діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак у видачі даного свідоцтва їй було відмовлено, оскільки нею не надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, розмір частки у будинковолодінні та спільність коштів оспорюється відповідачкою ОСОБА_2 , тому у неї виникла необхідність звернутися до суду.

У березні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності на 333,33 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову складає 8 693,00 грн, стягнувши ці кошти з ОСОБА_2 .

Вимоги мотивувала тим, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак у видачі зазначеного свідоцтва було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на це майно.

На день смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається зокрема з частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та грошових коштів, які були спільно заощаджені спадкодавцем та ОСОБА_1 .

Спадкоємцем за законом на вищевказане спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Зазначила, що за життя спадкодавець володів 1/2 частиною вказаного житлового будинку, право власності на який у встановленому законом порядку за життя не зареєстрував.

Вважає, що за нею слід визнати право власності на 1/6 ідеальну частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами, виходячи з вартості цілого житлового будинку, зазначеної в довідці від 17 вересня 2019 року № 1781, виданої КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» в розмірі 263 434,00 грн, вартість частки складає 43 906,00 грн та 1/3 частину грошових коштів, які належали її батькові, що становить 333,33 дол. США, що за курсом НБУ на день звернення до суду складає 8 693,00 грн.

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради, в якому просила:

- визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- здійснити реальний розподіл будинковолодіння, виділивши їй: кухню 2 площею 20,1 кв. м, житлову кімнату «3» площею 29,1 кв. м та сарай «В», загальною площею 49,2 кв. м, житловою - 29,1 кв. м в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- виділити у власність у порядку спадкування предмети побутового вжитку, а саме: диван (коричневого кольору), куток, кухонну стінку, ліжко, шафу, комод, дві тумби, дзеркало, коври настінні, доріжки, телевізор, а морозильну камеру та прихожу, які розташовані у коридорі, залишити у спільному користуванні з відповідачем.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після одруження, 19 листопада 2018 року, змінила прізвище: « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження від 11 вересня 2019 року НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис за № 02.

Згідно довідки Рибницької сільської ради від 11 вересня 2019 року № 955, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з ОСОБА_4 на день його смерті постійно були зареєстровані: ОСОБА_1 - дружина та ОСОБА_2 - дочка.

Згідно з довідкою Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 10 березня 2009 року № 146, згідно погосподарських книг Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, що зберігаються в Рибницькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , рік побудови будинку 1990.

Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з будинковолодіння АДРЕСА_1 , а також предметів побутового вжитку.

Для прийняття спадщини, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу Лаганяк Т. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , 1952 року народження, на 1/3 ідеальну частку у праві власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , оскільки відсутні документи, що підтверджують виникнення (реєстрацію) права власності на цей житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду.

Вважає, що будинок в цілому належав батькові, тому і претендує на 1/3 частку будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя та 2/3 частки житлового будинку, загальною площею 112,6 кв. м, житловою площею 81,4 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «А», літня кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 2 000 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову становить 49 380 грн, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв. м, житловою площею 81,4 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «А», літня кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в сумі 500 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову становить 12 345,00 грн, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рибницької сільської ради про визнання права власності на частку в спадковому майні, задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку житлового будинку, загальною площею 112,6 кв. м, житловою площею 81,4 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літ. «А», літня кухня позначена на плані літ. «Б», сараї позначені на плані літ. «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літ. «Д» та огорожа позначена на плані циф. «1», «2», що знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти в сумі 500 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову складає 12 345,00 грн, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнено з позивача ОСОБА_1 недоплачений судовий збір у розмірі 439,00 грн в дохід держави.

Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами, як спільне майно подружжя, а також на 1/6 ідеальну частину, як один із спадкоємців першої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому в сукупності розмір частки позивачки становить 2/3 частки спірного житлового будинку з господарськими спорудами. В свою чергу частки відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 становлять по 1/6 ідеальних частин вказаного житлового будинку.

Крім того, визнаючи право власності ОСОБА_1 на 2 000 дол. США зазначав, що 2/3 частки мало б належати позивачу як другому з подружжя та одному із спадкоємців за законом (1 500,00 дол. США та 500,00 дол. США = 2 000,00 дол. США), що за курсом НБУ на день подання позову становить 49 380,00 грн, оскільки за час спільного подружнього життя ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_4 заощаджено грошові кошти у сумі 3 000,00 дол. США, як спільне майно подружжя ОСОБА_5 , що зберігалися у будинку АДРЕСА_1 .

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя володів 1/2 частиною житлового будинку, тому, з урахуванням всіх спадкоємців, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/6 частку житлового будинку. Також в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належать грошові кошти у розмірі 500,00 дол. США.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння суд відмовив, оскільки вони заявлені передчасно.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл предметів побутового вжитку суд відмовив, оскільки позивачем не доведено та не встановлено факту набуття майна, тобто джерело набуття спільних сумісних предметів побуту разом із спадкодавцем, і що це майно підлягає спадкуванню.

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , з урахуванням всіх спадкоємців, за нею слід визнати право власності на 1/6 частку житлового будинку та грошові кошти у розмірі 500,00 дол. США.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на 2 000,00 дол. США та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на 500,00 дол. США та в частині визнання права власності ОСОБА_2 на 500,00 дол. США скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Рибницької сільської ради про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковолодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яке складається із: житлового будинку, загальною площею 112,6 кв. м, житловою площею 81,4 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сходи позначені на плані літерою «а», літня кухня позначена на плані літерою «Б», сараї позначені на плані літерами «Б», «Г», вбиральня позначена на плані літерою «Д» та огорожа позначена на плані цифрами «1», «2», з яких: 1/2 - частка у спільній сумісній власності подружжя та 1/6 - частка в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що будинковолодіння побудовано в 1990 році, тобто під час перебування спадкодавця у шлюбі з ОСОБА_1 , а презумпція спільності права власності подружжя на це майно, учасниками справи не спростована, враховуючи рівність часток у такому праві, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що об`єктом спадкування не є будинковолодіння в цілому, а частка у розмірі 1/2, яка належала спадкодавцю у цьому будинковолодінні. З урахуванням частки позивачки ОСОБА_1 в такому майні у розмірі 1/2, суд першої інстанції вірно визначив розмір часток позивачів в будинковолодінні та визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки (1/2 як частка у спільному сумісному майні подружжя та 1/6 - частка в спадковому майні після смерті чоловіка), а за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/6 частці вказаного будинковолодіння, в порядку спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції вказував, що мотиви задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння у рішенні викладені вірно, проте резолютивна частина рішення не містить чіткого розмежування частки ОСОБА_1 у майні подружжя та частки у спадковому майні, тому колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду у цій частині та викладення абзацу другого резолютивної частини рішення у новій редакції.

Крім того, скасовуючи рішення суду в частині задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 3 000,00 дол. США та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не доведено наявності на момент смерті у спадкодавця спірних готівкових коштів у валюті, тому суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про можливість визнання права власності на них у порядку спадкування. Не доведено цей факт і матеріалами кримінального провадження № 1201914011000193, відомості про яке внесено до ЄРДС 12 жовтня 2019 року, адже у ньому не прийнято жодного процесуального рішення, яке б давало підстави вважати, що ОСОБА_2 незаконно заволоділа спірними коштами.

Крім того, апеляційний суд вважав, що оскільки позивачкою ОСОБА_2 не доведено наявного на момент смерті ОСОБА_4 переліку, який би міг ідентифікувати речі домашнього вжитку, права власності на які вона просила суд визнати за нею у порядку спадкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги, як і про відсутність підстав для задоволення вимоги про реальний поділ будинковолодіння, яка за обставин даної справи, є передчасною.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 2 000,00 дол. США, в цій частині залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 22 вересня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову у вказаній частині не застосував до цих правовідносин статтю 60 СК України (щодо включення даного майна до об`єму спільного набутого майна подружжям ОСОБА_5 ) та статтю 1218 ЦК України (щодо визначення складу спадщини після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , та включення до складу спадкового майна грошових коштів у сумі 1 500,00 дол. США, з яких позивачці належить 500,00 дол. США); не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс 18).

Крім того судом апеляційної інстанції в порушення частини першої статті 82 ЦПК України, зроблено неправильний висновок про те, що не доведено наявності на момент смерті у спадкодавця спірних готівкових коштів у валюті, при тому, що учасники справи визнали ту обставину, що позивачкою ОСОБА_1 та її покійним чоловіком ОСОБА_4 набуто за рахунок спільних сімейних заощаджень грошові кошти в сумі 3 000,00 дол. США, тому відповідно до вказаної процесуальної норми ця обставина не підлягає доказуванню. Тому однією з підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 82 ЦПК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, ті обставини, що грошові кошти набуто у результаті спільних сімейних заощаджень, підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 1201914011000193, копія якого є в матеріалах цивільної справи.

Не дивлячись на те, що вказані обставини були встановлені судом першої інстанції, підтверджуються зібраними у справі доказами, суд апеляційної інстанції помилково в цій частині скасував рішення суду першої інстанції, та ухвалив в цій частині незаконне та необґрунтоване рішення.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 2 000,00 дол. США, в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08 липня 2019 року № НОМЕР_5 , виданого Виконавчим комітетом Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний запис № 12 (а. с. 24).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 (шлюб між ними був зареєстрований в 1975 році) та доньки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Заповіт за свого життя ОСОБА_4 не склав.

Усі спадкоємці прийняли спадщину, звернувшись до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак усім було відмовлено (прийнято постанови) у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове нерухоме майно.

Як вбачається із довідки від 11 вересня 2019 року № 955, виданої виконавчим комітетом Рибницької сільської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті постійно проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 (дочка) ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших зареєстрованих осіб не було (а. с. 15); згідно погосподарських книг Рибницької сільської ради Дрогобицького району, що зберігаються в Рибницькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , рік побудови будинку 1990 (а. с. 16).

Відповідно до довідки від 17 вересня 2019 року № 1781, виданої КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», на будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 30 грудня 2012 року реєстрація відсутня, інвентаризаційна вартість майна становить 263 434 грн (а. с. 27).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 2 000,00 дол. США.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявності на момент смерті у спадкодавця коштів готівкою у розмірі 3 000,00 дол. США, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у визнанні права власності на них у порядку спадкування.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в порушення частини першої статті 82 ЦПК України не врахував, що матеріалами кримінального провадження № 1201914011000193 підтверджено наявність на момент смерті у спадкодавця спірних готівкових коштів у валюті та набуття грошових коштів у результаті спільних сімейних заощаджень, не можуть бути прийнято колегією суддів до уваги.

Так відповідно до відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року у справі № 760/15616/18 (провадження № 61-13159св21) зазначено: «преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно».

Виходячи з вищезазначеного преюдиційними фактами, які не підлягають доказуванню є ті, що встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Однак матеріали кримінального провадження № 1201914011000193 не можуть бути преюдіційним фактом, яке не потребує доказуванню, оскільки по даному кримінальному провадженню не ухвалено рішення, яке набрало законної сили, та яке б містило встановлені обставини, які б підтверджувало наявність на момент смерті у спадкодавця спірних готівкових коштів у валюті та набуття грошових коштів у результаті спільних сімейних заощаджень.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

І. В. Литвиненко

О. С. Ткачук