Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №754/6885/22
Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №754/6885/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

місто Київ

справа № 754/6885/22

провадження № 61-6167св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявниці

ОСОБА_1 у серпні 2022 року звернувся до суду із заявою, у якій просиввстановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як рідними братами.

Заяву обґрунтовувано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та померлий дядько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були рідними братами.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян О. І. 15 лютого 2021 року завела спадкову справа відносно майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану в спадковому реєстрі за № 67204361 та зареєстровану у нотаріуса за № 4/2021.

Приватний нотаріус Аракелян О. I. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки немає свідоцтва про народження батька заявника ОСОБА_3 , що унеможливило встановлення спільних батьків дядька та батька заявника та, як наслідок, унеможливило встановлення родинних відносин між дядьком та батьком заявника.

Державний архів Кіровоградської області надав відповідь про неможливість видачі витягу про народження батька заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Йосипівка Благовіщенського району Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що немає актового запису про народження ОСОБА_3 . Водночас повідомлено, що книги реєстрації актів громадянського стану народження у населених пунктах Ульяновського району Кіровоградської області за 1942 рік до архіву на зберігання не надходили; місцезнаходження документів архіву невідоме.

Згідно з відповіддю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Благовіщенського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 06 травня 2021 року книги за 1939, 1940, 1941, 1943, 1944, 1945 роки по відділу збереглися та передані до Державного архіву. Книги за 1942 рік не збереглися та не передані до Державного архіву.

Заявник зазначив, що спору про право немає, ствердив, що встановлення юридичного факту, родинних відносин між померлими, не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, адже його встановлення буде лише підтверджувати факт кровного споріднення.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 28 листопада 2022 року Деснянський районний суд міста Києва задовольнив заяву ОСОБА_1 .

Суд встановив факт родинних відносин, зокрема те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними братами.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виснував, що зібраними у справі доказами підтверджується факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідними братами.

Постановою від 29 березня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції), скасував рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року, ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 залишив без розгляду.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд зазначив, що встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 (батьком заявника) та ОСОБА_4 (дядьком заявника) безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника ОСОБА_1 , який претендує на спадщину після смерті свого дядька. Ухвалюючи рішення за заявою, суд першої інстанції не досліджував факт існування спору про право та не залучав інших спадкоємців як заінтересованих осіб.

З огляду на існування невирішеного судового спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо права на спадщину після смерті ОСОБА_4 , апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_2 права на оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України.

Встановивши наявність спору про право, апеляційний суд вирішив скасувати рішення суду першої інстанції та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 26 квітня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду першої інстанції ухвалено 28 листопада 2022 року).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судового рішення визначив те, що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 294 ЦПК України у взаємозв`язку із частиною четвертою статті 25 ЦК України та частини першої статті 293 ЦПК України.

Обґрунтовуючи таку підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, заявник зазначає, що встановлення факту між двома померлими особами в порядку окремого провадження не може призводити до спору про право у зв`язку з припиненням цивільної дієздатності таких осіб, а встановлення факту лише підтверджує кровну спорідненість померлих осіб.

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17 (провадження № 61-9349св19), відповідно до яких особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення потрібно вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цих осіб.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 10 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 64 років.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років.

Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян О. І. відкрила спадкову справу № 4/2021, зареєстровану в спадковому реєстрі за № 67204361.

Листом від 28 листопада 2021 року № 61/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян О. I. повідомила заявнику, що свідоцтво про народження ОСОБА_3 не було пред`явлено нотаріусу. Цей факт унеможливлює встановлення родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Державний архів Кіровоградської області на заяву від 22 лютого 2021 року

№ Ц-307/02-47 листом надав відповідь, що у книгах реєстрації актів громадянського (цивільного) стану про народження у населених пунктах Ульяновського району Кіровоградської області за 1941, 1943 роки актового запису про народження ОСОБА_3 немає. Книги реєстрації актів громадянського стану народження у населених пунктах Ульяновського району Кіровоградської області за 1942 рік до архіву на зберігання не надходили; місцезнаходження документів архіву невідомо.

З листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Благовіщенського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 06 травня 2021 року № 147-22.1-09 на звернення від 28 квітня 2021 року № 364/21.5-97 встановлено, що книги за 1939, 1940, 1941, 1943, 1944, 1945 роки по відділу збереглися та передані до Державного архіву. Книги за 1942 рік не збереглися та не передані до Державного архіву.

На підтвердження викладеної вимоги заявник надав посвідку від 28 жовтня 1944 року УЖ № 122185 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де батьком зазначено ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_6 .

Згідно з погосподарською книгою № 1 Йосипівської сільської ради на 1961, 1962, 1963 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 мала двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У пенсійному посвідченні від 22 травня 1957 року № 1186 ОСОБА_6 членами сім`ї зазначені син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

У військовому квитку НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як членів сім`ї зазначено таких осіб: мати ОСОБА_6 , брат ОСОБА_3 .

У військовому квитку НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як членів сім`ї зазначено таких осіб: мати ОСОБА_6 , брат ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 22 лютого 2021 року № 63 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно перебував у родинних стосунках з такими особами: ОСОБА_5 , 1907 року народження (батько); ОСОБА_6 , 1910 року народження (мати); ОСОБА_8 , 1949 року народження (дружина); ОСОБА_1 , 1982 року народження (син); ОСОБА_7 , 1986 року народження (син); ОСОБА_4 , 1944 року народження (рідний брат).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 (батько заявника), ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 (дядько заявника), ІНФОРМАЦІЯ_2 , були рідними братами, ОСОБА_1 посилався на те, що йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за померлим дядьком ОСОБА_4 , оскільки немає свідоцтва про народження батька заявника ОСОБА_3 , що унеможливлює встановлення родинних відносин між спадкодавцем та батьком заявника.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, оцінивши подані заявником докази, дійшов висновку про підтвердження факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідними братами.

Водночас апеляційний суд встановив, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 756/9629/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення факту придбання нерухомого майна внаслідок спільної праці, визнання об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян Олена Іванівна, Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Предметом цього спору є визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18

(провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. Зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Верховний Суд встановив, що встановлення факту родинних відносинміж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як рідними братами має юридичне значення, від його встановлення залежить виникнення (підтвердження) спадкових прав у заявника, такий факт не може бути встановлений у позасудовому порядку.

Водночас, вирішуючи питання, чи підлягає розгляду така заява в порядку окремого провадження, Верховний Суд врахував таке.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, якщо немає спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що існує спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19)).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20

(провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

В оцінці доводів касаційної скарги про те, що у справі, яка переглядається, немає спору про право, адже заява подана про встановлення факту родинних відносин між померлими особами, що не може призводити до спору про право у зв`язку з припиненням цивільної дієздатності таких осіб, а встановлення факту лише підтверджує кровну спорідненість померлих осіб, Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції встановив, що проти розгляду справи у порядку окремого провадження заперечувала особа, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_2 ; між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо права на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який розглядається судом в іншому провадженні.

Це свідчить про існування реального, а не гіпотетичного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які вважають себе спадкоємцями однієї особи.

Доводи касаційної скарги про те, що цивільна дієздатність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинилася після їх смерті, а тому не має юридичних наслідків, спростовуються метою звернення заявника до суду з такою заявою - прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4 .

Тож вимога про встановлення факту родинних відносин між померлими родичами заявника підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, оскільки між спадкоємцями існує спір про право (право на спадщину), що вирішується судом у позовному провадженні.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20 (провадження № 61-14225св21), що спростовує доводи касаційної скарги про те, що Верховний Суд не формував правового висновкущодо застосування частини шостої статті 294 ЦПК України у взаємозв`язку із частиною четвертою статті 25 ЦК України та частини першої статті 293 ЦПК України.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції цим правовим висновкам Верховного Суду відповідає.

Враховуючи, що заявник не спростував, що ОСОБА_2 вправі претендувати на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_4 , то оскаржувана постанова апеляційного суду не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17

(провадження № 61-9349св19), відповідно до яких особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення потрібно вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цих осіб.

У справі, що переглядається, такі обставини встановлені апеляційним судом та не спростовані заявником.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи, Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить наведеним у касаційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду, підстави касаційної скарги не підтвердилися, оскільки апеляційний суд встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право цивільне як між спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 , що розглядається судом в іншому судовому провадженні, тобто встановили реальність спору про право, а тому у справі, що переглядається, немає підстав для розгляду заяви у порядку окремого провадження, коли існує реальний спір про право між спадкоємцями.

Враховуючи, що встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосується прав чи законних інтереси інших осіб, зокрема інших спадкоємців ОСОБА_4 , тому висновки суду апеляційної інстанції, що така заява ОСОБА_1 підлягає розгляду у порядку позовного провадження, не суперечать правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19

(провадження № 61-13709св20), про те, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених у касаційній скарзі постановах.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі Верховний Суд зробив висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, а тому підстав для розподілу судових витрат немає. Судові витрати, понесені заявником під час касаційного перегляду справи, покладаються на неї.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак