Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.11.2024 року у справі №369/5183/19
Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №369/5183/19
Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №369/5183/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 369/5183/19

провадження № 61-14355св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Українець Микола Петрович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В., від 13 вересня

2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 1,0369 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 21,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладених

25 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу.

3. З реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що право власності на його майно перереєстровано за іншою особою. Так 29 квітня 2016 року нібито між ним та ОСОБА_2 підписано іпотечний договір № 579, предметом якого була зазначена земельна ділянка, а 13 травня 2016 року - договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 , який у подальшому відчужив її ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року.

4. Зазначав, що він не укладав та не підписував іпотечний договір, договір позики та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. За його заявою були внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом заволодіння земельною ділянкою шляхом використання підроблених документів за частиною четвертою статті 358 КК України (кримінальне провадження

№ 12019110200000254).

5. Зауважував, що на час укладення оспорюваних правочинів (29 квітня

2016 року, 13 травня 2016 року) він перебував за межами України, тому підписати правочини не міг фізично. Окрім того, при укладенні правочинів був використаний недійсний паспорт НОМЕР_1 з фотокарткою невідомої людини, який був втрачений ним, а на його заміну 14 вересня 2015 року він отримав новий паспорт серія НОМЕР_2 , який був дійсний до 02 серпня 2016 року та замінений на паспорт серія НОМЕР_3 від 02 серпня 2016 року, який дійсний по теперішній час.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними договори: позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 29 квітня 2016 року; іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 29 квітня 2016 року; про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь земельну ділянку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер

№ 3222481600:02:007:0226;

- скасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про проведену державну реєстрацію обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки на спірну земельну ділянку; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про проведену державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

7. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 29 квітня 2016 року. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстраційним номером 579. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстраційним номером 592. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. за реєстраційним номером 2717. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, цільове призначення для розміщення торговельного центру. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом

Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. № 14388533 від 29 квітня 2016 року, про проведену державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею

1,0369 га, цільове призначення для розміщення торговельного центру. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. № 14497468 від 13 травня 2016 року про проведену державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею 1,0369 га, цільове призначення для розміщення торговельного центру, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ОСОБА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. № 16288490

від 08 вересня 2016 року про проведену державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, загальною площею 1,0369 га, цільове призначення для розміщення торговельного центру,

за ОСОБА_3 .

9. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло із власності ОСОБА_1 поза його волею, а тому позовні вимоги щодо визнання недійсним договорів та витребування майна підлягають задоволенню.

10. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 червня 2020 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

11. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у складі суддів Волчка А. Я. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів наявності обставин щодо недійсності спірних договорів та того, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння незаконно. Наголошено, що оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково. Рішення

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, цільове призначення для розміщення торговельного центру. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги висновок експерта №17-3/1670, який відповідає положенням статті 102 Цивільного процесуального кодексу України, та не врахував, що спірні договори іпотеки від 29 квітня 2016 року, про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних правочинів апеляційний суд вважав неналежним способом захисту прав позивача, натомість вважав, що порушені права підлягають захисту в порядку статті 388 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що ОСОБА_1 втратив майно внаслідок неукладених ним правочинів, права та інтереси позивача визнані такими, що переважають інтереси добросовісного набувача, який не позбавлений можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 04 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Українець М. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року.

16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 183/3811/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі

№ 757/63756/18, від 27 травня 2020 року у справі № 350/1594/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, прийнятих з порушенням порядку їх подання. Зауважує, що відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було здійснено з порушенням положень статей 185 356 357 358 ЦПК України. Надані до суду апеляційної інстанції докази є новими доказами, які подані без обґрунтування підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції, а також без направлення для ознайомлення іншим учасникам справи.

18. Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно було встановлено обставини справи на підставі експертного дослідження, проведеного у межах кримінального провадження, яке закрите за відсутністю в діянні невстановленої особи складу кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що у межах досудового розслідування кримінального провадження було проведено декілька почеркознавчих експертиз, однак позивачем надано лише один висновок. Зосереджує увагу на суперечливих даних такого висновку експерта, проведення дослідження на підставі копій документів, на підставі документів, яких немає в матеріалах цивільної справи, відсутності відомостей про те, що він підготовлений для використання у суді.

19. Крім того, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції добросовісності дій позивача, наявності у нього подвійного громадянства, використання ним для перетину кордону паспорта громадянина Казахстану, наявності відмінностей в транслітерації та написання імен у паспортних документах, неодноразової втрати ним українських паспортів.

20. Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях.

21. У додаткових поясненнях зосереджує увагу суду на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті апеляційної скарги та порушенні принципу змагальності сторін в частині прийняття нових доказів та використанні доказів з матеріалів кримінального провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/5183/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Українець М. П., про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

24. 24 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 № 1392 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,0369 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий № 1392.

27. Згідно з договором купівлі-продажу нежилої будівлі від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 магазин-адмінбудівлю, зазначену за планом під літерою «А», з дерева, загальною площею 21,4 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , реєстровий № 1389

28. 11 вересня 2009 року право власності на земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі державного акту права власності на земельну ділянку серія ЯЖ №479140, що був виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі.

29. Згідно з копією іпотечного договору від 29 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в іпотеку останнього була передана земельна ділянка площею 1,0369 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:007:0226. Вказаний договір іпотеки був укладений на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 29 квітня 2016 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо повернення позики у розмірі 2 534 000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. за реєстровим № 579.

30. Згідно з копією договору про задоволення вимог іпотекодержателя

від 13 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Гречаною Р. Т. за реєстровим № 592, право власності на земельну ділянку площею 1,0369 га, кадастровий номер 3222481600:02:007:0226, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 .

31. 08 вересня 2016 року спірна земельна ділянка була відчужена

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2717 від 08 вересня 2016 року.

32. Як вбачається з відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби від 11 травня 2021 року, за інформацією, наданою УДМС України в Чернівецькій області, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 серпня 2016 року Новоселицьким РС УДМС України в Чернівецькій області оформлено паспорт громадянина України серії

НОМЕР_4 (дата видачі 17 серпня 2016 року) на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 у зв`язку з непридатністю для подальшого використання останнього. Паспорт серії НОМЕР_2 оформлено 14 вересня

2015 року Новоселицьким РС УДМС України в Чернівецькій області у зв`язку з втратою паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , оформленого

02 вересня 2005 року Новоселицьким РВ УМВС України в Чернівецькій області на ім`я ОСОБА_1 .

33. Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби надано інформацію з бази перетинання державного кордону, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим за № 0.184-30020/0/15-20 вих.

від 23 листопада 2020 року, відносно перетинання кордону громадянином Казахстану ОСОБА_5 , згідно з якими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав кордон 11 лютого 2016 року (виїзд), наступний запис -

26 липня 2016 року (в`їзд).

34. На підставі заяви ОСОБА_1 до Києво-Святошинського ВП ГУНП у Київський області 15 січня 2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння земельною ділянкою з використанням підроблених документів за частиною четвертою статті 358 КК України (кримінальне провадження №12019110200000254).

35. Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №17-3/1670 від 04 листопада 2019 року, проведеного в рамках кримінального провадження №12019110200000254, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі іпотеки від 29 квітня 2016 року, договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, договорі позики грошей від 29 квітня 2016 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

36. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

41. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

42. Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

43. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

44. За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зауважувала, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

46. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

47. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

48. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

49. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

50. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

51. Згідно з положеннями частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

52. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

53. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

54. Таким чином, реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

56. Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (пункт 74).

57. Встановивши, що ОСОБА_1 не підписував договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 13 травня 2016 року, на підставі якого право власності на спірну земельну ділянку перейшло від позивача до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею, а тому може бути витребуване від останнього набувача на підставі положень статті 388 ЦПК України.

58. В контексті оцінки пропорційності втручання у право власності ОСОБА_3 , яка набула таке право на підставі оплатного цивільно-правового договору, а також забезпечення «справедливого балансу» між інтересами сторін спору, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачки як добросовісного набувача не свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки відповідачка, із володіння якої витребовується спірна земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої було придбано це майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

59. Верховний Суд вважає, що витребування спірної земельної ділянки у відповідачки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти майном спрямовано на захист порушеного права власності позивача на майно, а також задовольняє суспільний інтерес, спрямований на утвердження у державі суспільного правопорядку, недопустимості незаконного позбавлення особи права власності на майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.

60. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту не укладення позивачем спірних договорів колегія суддів зауважує наступне.

61. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

62. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

63. Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21,

від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі

№ 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22).

64. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

65. Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

66. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

67. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявному у матеріалах справи висновку експерта № 04 листопада 2019 року № 17-3/1670, складеному у межах здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12019110200000254, врахував, що дослідження проведено кваліфікованим судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених обов`язків, на підставі оригіналів спірних договорів. У цьому аспекті заслуговує на увагу факт не заявлення відповідачкою клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі та не надання доказів на спростування висновків експерта.

69. З урахуванням наведеного, а також того, що висновки експерта не суперечать іншим доказам у справі, зокрема відомостям Державної прикордонної служби щодо відсутності позивача на території України на час підписання правочину, на підставі якого право власності перейшло до

ОСОБА_2 , висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими та справедливими.

70. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги (доповнень/пояснень до неї), прийнятті доказів та їх оцінки є необґрунтованими.

71. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

72. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

73. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

74. Суд апеляційної інстанції з урахуванням наданих йому повноважень та з дотриманням норм процесуального права здійснював перегляд справи в апеляційному порядку, питання щодо долучення до матеріалів справи поданих позивачем доказів було винесено на обговорення у судовому засіданні, враховано думку сторін щодо зазначеного, надано відповідачам час для ознайомлення з такими доказами та з метою правильного вирішення спору обґрунтовано долучено їх до матеріалів справи. Доповнення до апеляційної скарги, подані з пропуском строку, були законно не прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду (протокол судового засідання від 09 лютого 2023 року).

75. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

76. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

77. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

78. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

79. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Українець Микола Петрович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович