Історія справи

Постанова

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 536/217/17

провадження № 61-26294св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган опіки та піклування Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Степаненка Ю. І., та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про скасування усиновлення із внесенням відповідних змін в актовий запис про народження дитини.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2013 року. Згідно з рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року ОСОБА_4 було оголошено усиновлювачем ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кременчуці Полтавської області та записано його батьком усиновлюваної дитини. На підставі рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 жовтня 2016 року шлюб сторін розірваний.

Позивач зазначає, що на даний час він не знає місця проживання своєї колишньої дружини, що не дає йому можливості бачити та спілкуватися зі своєю дитиною. Не має можливості зателефонувати їй, у зв'язку з відсутністю мобільного телефону у неї, через що він не може виконувати належним чином свої батьківські обов'язки. У зв'язку із чим, звернувся з вищевказаним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_4 просив скасувати усиновлення ним малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке було проведене на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року по справі із внесенням відповідних змін в актовий запис про народження дитини.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 1 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що об'єктивних причин для скасування усиновлення судом не виявлено. Оскільки скасування усиновлення суперечить інтересам ОСОБА_7, яка у суді не бажала скасування усиновлення, та призведе до порушення основоположного принципу усиновлення та прав усиновленої дитини. Суд зазначив, що розірвання шлюбу між сторонами не звільняє відповідача від обов'язків по утриманню та вихованню усиновленої дитини і саме по собі не є безумовною підставою для скасування усиновлення і буде суперечити інтересам дитини.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав суду жодних доказів та не навів переконливих підстав та серйозних обставин щодо скасування усиновлення. Також, позивачем не доведено, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що між ним та усиновленою дитиною відсутні будь-які відносини як батька та дитини, вони проживають окремо один від одного і він не може виконувати свої батьківські обов'язки відносно малолітньої дитини ОСОБА_7.

17 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2013 року, який рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 жовтня 2016 року було розірвано.

Згідно з рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року ОСОБА_4 було оголошено усиновлювачем ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Кременчуці Полтавської області та записано його батьком усиновлюваної дитини. Змінено прізвище та по батькові ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Кременчуці Полтавської області на ІНФОРМАЦІЯ_2 без зміни імені, дати, місяця, року народження та місця народження. Зобов'язано Крюківський відділ реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції внести зміни в актовий запис від 23 листопада 2004 року про народження ОСОБА_6 у відповідності з рішенням суду.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 17 жовтня 2013 року батьком ОСОБА_7 вказано ОСОБА_4, а матір'ю ОСОБА_5

Відповідно до рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 грудня 2016 року з ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до її повноліття.

Висновками Служби у справах дітей від 05 травня 2017 року та комісії з питань захисту прав дитини Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області від 12 травня 2017 року встановлено, що скасування усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_7 її батьком ОСОБА_4 є недоцільним.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до частини першої статті 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

За змістом статті 14 Європейської конвенції про усиновлення, ратифікованої Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-IV, лише за рішенням компетентного органу усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення, а розірвання шлюбу між сторонами саме по собі не є підставою для скасування усиновлення дитини. Доказів, які б підтверджували, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, позивачем суду не надано, що є його процесуальним обов'язком (частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року). Не містять таких доказів і матеріали касаційної скарги. При цьому судами правильно враховано висновки Служби у справах дітей та комісії з питань захисту прав дитини Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про недоцільність скасування усиновлення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк