Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.10.2020 року у справі №761/7369/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/7369/18

провадження № 61-2959 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора Анна Валеріївна,

третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є.

В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації"), державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузори Анни Валеріївни, третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія" (далі - ОСББ "Вікторія"),про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, наказу, рішень та запису про державну реєстрацію.

Позовна заява мотивована тим, що він з 20 січня 2003 року є власником квартири АДРЕСА_1.18 серпня 2000 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 було створено ОСББ "Вікторія".

06 листопада 2017 року йому стало відомо, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про те, що нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92), нежитлове приміщення № 1 (група приміщень № 111), нежитлові приміщення з № 1 по № 2 (група приміщень № 112), розташовані у вищевказаному багатоквартирному житловому будинку, зареєстровані за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на підставі рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096, що також підтверджується додатком № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Києва, що розміщені у Шевченківському районі" до вказаного рішення міської ради.

09 серпня 2012 року територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 09 серпня 2012 року № 672-В було отримано свідоцтво про право власності від 09 серпня 2012 року серії НОМЕР_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м. Рішенням КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" здійснено державну реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2012 року на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (в літ. "а") за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Спірні приміщення підвалу та електрощитової є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку загального користування, які забезпечують належну його експлуатацію, у них проходять внутрішньобудинкові та магістральні мережі водо- та теплопостачання, каналізаційний стік, розміщена запірна арматура. Вказані інженерні комунікації та технічні пристрої необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир цього будинку.

Ураховуючи викладене, приміщення підвалу та електрощитової відповідно до статті 382 ЦК України належать власникам квартир зазначеного будинку на праві спільної сумісної власності, а тому не можуть бути об'єктом комунальної власності без згоди співвласників квартир у багатоквартирному будинку.

До прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 у частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва приміщення підвалу та приміщення електрощитової, спірні приміщення були власністю співвласників будинку, не були окремим об'єктом цивільного права та не мали статусу нежитлових приміщень.

Власники квартир у будинку АДРЕСА_2 не надавали свою згоду на передачу спірних приміщень до комунальної власності, а оскаржувані рішення та правовстановлюючі документи порушують їх право власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд: - визнати незаконним та скасувати пункт 787 додатка № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, що розміщені у Шевченківському районі" до рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" у частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м; нежитлових приміщень № 1 (група приміщень № 111) (літ. "а"), І-поверх, нежитлових приміщень з № 1 по № 2 (група приміщень № 112) (літ. "а"), I-поверх (приміщення ХLI, ХL, XXXIX першого поверху), загальною площею 48,3 кв. м, що розташовані у будинку АДРЕСА_2;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 09 серпня 2012 року серії НОМЕР_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м, видане територіальній громаді м.

Києва в особі Київської міської ради;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 09 серпня 2012 року № 672-В щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а") за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради;

- визнати незаконним та скасувати рішення КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2012 року на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а") за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 серпня 2017 року № 36800534, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою А. В. ;

- визнати незаконним та скасувати запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності 21 серпня 2017 року № 22058979 про реєстрацію права власності, вчинений державним реєстратором прав на нерухоме майно Кузорою А. В.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у складі судді Піхур О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними і допустимими доказами не підтвердив порушення його законних прав та інтересів, ним не надано доказів, що спірні приміщення є допоміжними або були ними і необхідні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, власників квартир, або вказані приміщення були технічними.

Оскільки спірні нежилі приміщення не відносяться до категорії допоміжних, вони не є об'єктом права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, то на них не поширюються положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо здійснення співвласниками будинку права розпорядження допоміжними приміщеннями і відповідно до положень закону вони є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Відсутні докази порушення положень законодавства при прийнятті відповідачами оскаржуваних рішень, видачі свідоцтва про право комунальної власності та державній реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки вони діяли у межах своїх повноважень та не порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року змінено у частині правових підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-12500 св 19).

Останньою постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 787 додатка № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі" до рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 у частині віднесення до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м; нежитлових приміщень № 1 (група приміщень № 111) (літ. "а"), І-поверх, нежитлових приміщень з № 1 по № 2 (група приміщень № 112) (літ. "а"), І-поверх (приміщення XLI, XL, XXXIX першого поверху), загальною площею 48,3 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_2. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 09 серпня 2012 року серії НОМЕР_1 на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_2, за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради, оформлене Головним управлінням комунальної власності м. Києва. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 09 серпня 2012 року № 672-В щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_2, за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради. Визнано незаконним та скасовано рішення КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 26 вересня 2012 року на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92) (літ. "а"), загальною площею 103,30 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_2, за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 серпня 2017 року № 36800534, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою А. В. Визнано незаконним та скасовано запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності від 21 серпня 2017 року № 22058979 про реєстрацію права власності, вчинений державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою А. В.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу по 11 570 грн з кожного.

Стягнуто з Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням експертизи, по 2 333,33 грн з кожного.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірні приміщення, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 є допоміжними нежитловими приміщеннями, призначеними для побутового обслуговування мешканців будинку, є місцями загального користування і його складовою частиною, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017.

Київська міська рада, приймаючи рішення від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" у частині віднесення спірних нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_2, до комунальної власності територіальної громади м. Києва, вийшла за межі наЗакону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" повноважень, оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями і перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Таким чином, усі подальші прийняті відповідачами рішення та отримані правовстановлюючі документи щодо спірних приміщень є незаконними та підлягають скасуванню.

Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, не пропущено, оскільки про наявність оскаржуваних рішень та свідоцтва про права власності ОСОБА_1 дізнався у листопаді 2017 року, після отримання копії документів на адвокатський запит, а з позовом до суду звернувся у березні 2018 року. Інших доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо про наявність оскаржуваних рішень немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/7369/18 з Шевченківського районного суду м. Києва.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що належність спірних нежитлових приміщень до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва підтверджувалося рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва".

Спірне нерухоме майно на момент оформлення права власності перебувало на балансі комунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради та не було відчужене, обтяжене, у тому числі не перебувало під арештом, щодо нього був відсутній спір, у тому числі судовий. Таким чином, територіальна громада Шевченківського району м. Києва, як власник вищевказаних нежитлових приміщень відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" мала законне право на розпорядження зазначеним майном.

Головним управлінням комунальної власності м. Києва відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 жовтня 2009 року № 1227 (далі - Положення), чинного на час оформлення права власності, на підставі передбачених Положенням документів, був виданий наказ від 09 серпня 2012 № 672-В "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" та видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92), загальною площею 103,30 кв. м. Крім того, довідкою комунального підприємства "Керуюча дирекція" Шевченківського району м. Києва від 25 червня 2012 року № 1621/3 підтверджено, що спірні нежитлові приміщення є вільними, не є допоміжними приміщеннями житлового будинку та у них не розміщуються загальнобудинкові інженерні мережі.

Зазначене свідоцтво про право власності було видане на нежитлове приміщення, а не на допоміжне.

Апеляційним судом безпідставно взято до уваги висновок будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017, оскільки у ньому не конкретизовано приміщення по найменуванню та не зазначено їх площу.

Постанова апеляційного суду порушує справедливий баланс між інтересами територіальної громади та позивача.

Доводи особи, яка подала відзив

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на їх законність не впливають. Спірні приміщення були допоміжними, тобто об'єктами права спільної сумісної власності власників квартир у багатоквартирному будинку, які згоди на передачу цих приміщень у комунальну власність не надавали, унаслідок чого прийняті відповідачами рішення та отримані правовстановлюючі документи щодо них є незаконними. Додаткова постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20 січня 2003 року.

18 серпня 2000 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ "Вікторія", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92), загальною площею 103,30 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_2 віднесені до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 20 травня 2010 № 851 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності та внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради" до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні було включене нежитлове приміщення, площею 103,3 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 09 серпня 2012 № 672-В "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92), загальною площею 103,30 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_2, та вирішено видати свідоцтво про право комунальної власності на це майно.

На підставі вищевказаного наказу управління від 09 серпня 2012 № 672-В територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради отримала свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 92), загальною площею 103,30 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_2.

29 серпня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою А. В. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказані нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017 приміщення XLI, XL, XXXIX, які розташовані на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_2, є нежитловими приміщеннями та технічно відносяться до допоміжних приміщень будинку, призначених для забезпечення належної експлуатації будинку. Приміщення вхідної групи № 92 ( № 92-1 - 91-10) розташовані на підвальному поверсі.

Зазначені приміщення є нежитловими приміщеннями, відгороджені від інших приміщень конструктивними елементами - стінами, перекриттям, які входять до єдиної конструктивної схеми житлового будинку і є її невід'ємною частиною, що забезпечує належну експлуатацію будинку, забезпечують надійність та цілісність всього будинку в цілому (а. с. 31-46, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Визначення поняття допоміжні приміщення надано у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку": це -приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно -частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежиле приміщення -це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду

і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає.

У статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін. ) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.

Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

Згідно з висновками, викладеними у Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду") за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Аналіз зазначених норм права та Рішень Конституційного Суду України, свідчить про те, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Положеннями статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири

у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири,

а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363 цс 19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши надані сторонами докази, врахувавши висновки Верховного Суду, які згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковими, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Київська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень при прийнятті оспорюваного рішення від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" у частині віднесення спірних нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_2, до комунальної власності територіальної громади м. Києва, так як спірні приміщення є допоміжними приміщеннями і перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Вказане підтверджується у тому числі і висновком будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017.

Отже, спірні приміщення призначені для побутового обслуговування мешканців будинку та є допоміжними, тому обґрунтованим є висновок апеляційного суду про визнання незаконними та скасування у тому числі: пункт 787 додатка № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, що розміщені у Шевченківському районі" до рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096; свідоцтва про право власності від 09 серпня 2012 року серії НОМЕР_1 та усіх подальших прийнятих відповідачами наказів та рішень, які є похідними.

Доводи касаційної скарги про те, що територіальна громада Шевченківського району м. Києва, як власник спірних нежитлових приміщень, мала законне право на розпорядження зазначеним майном, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками апеляційного суду про те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями і перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, що підтверджується наданими доказами і висновком будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно взято до уваги висновок будівельно-технічної експертизи Українського незалежного інституту судових експертиз від 29 січня 2018 року № 22/12-2017, на увагу не заслуговують, оскільки судом надано оцінку цій будівельно-технічній експертизі у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами.

Відповідачі з клопотанням про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи не звертались.

Доводи касаційної скарги про порушення балансу безпідставні, оскільки позивач як член територіальної громади м. Києва має право на захист своїх інтересів, а спірні приміщення, які є допоміжними приміщеннями, належать саме членам територіальної громади м. Києва, які є їх співвласниками у силу закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець