Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №591/3653/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 591/3653/17-ц

провадження № 61-3270св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - ПАТ «Сумське МНВО») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягненні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 01 серпня 2012 року по 23 січня

2017 року працював у ПАТ «Сумське МНВО» на посаді старшого бухгалтера контрольно-ревізійного відділу. 23 січня 2017 року звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, згідно частини третьої статті 38 КЗпП України. Станом на дату звільнення, заборгованість по заробітній платі становила 36 170,39 грн, яка відповідачем виплачена лише 16 травня 2017 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 січня 2017 року по 16 травня 2017 року в сумі 24 228,75 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 940,73 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 жовтня 2017 року позов

ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 24 228,75 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 940,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачу своєчасно при звільненні ПАТ «Сумське МНВО» не виплачено заробітну плату, а тому є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, виходячи із загальної кількості робочих днів за час затримки розрахунку. У зв'язку з порушенням терміну виплати заробітної плати позивачу належить також компенсовано втрати частини грошових доходів.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Сумське МНВО» задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 жовтня 2017 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13 890,72 грн. При виплаті здійснено утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що при обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції помилково виходив з п'ятиденного робочого тижня, оскільки на підприємстві діє трьохденний робочий тиждень.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в зміненій частині та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислювалося сумарне число робочих днів, а саме із розрахунку триденного робочого тижня, який діє на підприємстві відповідно до наказу від 21 березня 2014 року № 75, однак апеляційним судом не взято до уваги графік роботи підприємства на 2017 рік та помилково застосовано до спірних правовідносин положення абзаців 2, 3 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, які не підлягають застосуванню до даних правовідносин, що потягло за собою зміну законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01 серпня 2012 року по 23 січня 2017 року працював на посаді старшого бухгалтера контрольно-ревізійного відділу ПАТ «Сумське МНВО» та звільнений 31 січня 2017 року за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору, частини третьої статті 38 КЗпП України(а. с. 8, 9-11).

Згідно довідки ПАТ «Сумське МНВО» від 19 вересня 2017 року, на день звільнення ОСОБА_4 сума заробітної плати, що підлягала виплаті становила 36 170,39 грн. Середньоденна заробітна плата відповідача без врахування податку з доходів фізичних осіб та воєнного збору становила 323,04 грн (а. с. 37). Заробітна плата виплачена позивачу 16 травня 2017 року.

Із довідки від 19 вересня 2017 року, наданої ПАТ «Сумське МНВО», вбачається та не заперечується позивачем, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становила 323,96 грн.

Наказом генерального директора ПАТ «Сумське МНВО» від 21 березня 2014 року

№ 75 встановлено з 26 травня 2014 року для усіх працівників підприємства неповний робочий тиждень, а саме трьохденний, з наступним режимом: понеділок, вівторок, середа (а. с. 38). Тобто, на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що при звільненні позивачу не були виплачені підприємством належні йому суми, тому на підставі статті 117 КЗпП України стягнув на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, обчислюючи його із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи та провадився шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, такий розрахунок узгоджується з Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Доводи касаційної скарги про те, що при розрахунку кількості робочих днів у періоді, який вважається періодом затримки виплати заробітної плати при звільненні, необхідно враховувати кількість загальнодержавних робочих днів, а не кількість робочих днів у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», суд відхиляє. Такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки на думку заявника, указаний порядок містить два окремих механізми визначення середньої заробітної плати, що не відповідає дійсності. Судом апеляційної інстанції правильно розтлумачено та застосовано указаний Порядок, внаслідок чого обґрунтовано здійснено розрахунок належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні шляхом визначення періоду затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає логіці законодавця та принципу справедливості, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільнені, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г.І. Усик