Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.05.2025 року у справі №369/11549/22

Постанова

Іменем України

06 травня 2025 року

м. Київ

справа № 369/11549/22

провадження № 61-5625св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Петрова Є. В., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області,

розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог учасників справи

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 не позбавляючи його батьківських прав.

1.1. Позов мотивований тим, що дитина потрапила в повну залежність відповідача, який ховає дитину від позивачки, з якою вона проживала з моменту народження та протягом тривалого часу після розірвання шлюбу між батьками. Крім того, відповідач налаштовує дитину проти матері та державних органів, що є безпосередньою загрозою моральному вихованню малолітньої дитини та негативно впливає на психологічне здоров`я дитини.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою від 28 вересня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відмовиву задоволенні клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , про залучення у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 в межах цивільної справи № 369/11549/22.

3. У прийнятті позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -орган опіки та піклування Виконавчого комітету Гатненської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, суд відмовив та повернув позов позивачу.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору, повинен мати місце такий критерій, як наявність єдиного предмету спору, що не було дотримано ОСОБА_2 , який представляє інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 .

5. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, додавши, що оскільки ОСОБА_3 є малолітньою особою, який не володіє процесуальною дієздатністю, тому він не може брати участь у цивільному процесі самостійно як сторона чи третя особа. Крім того, оскільки батьки є законними представниками малолітньої особи і представляють її інтереси як сторони у справі з одним і тим самим предметом спору, то у такій справі малолітня особа не може одночасно мати процесуальний статус сторони та особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У квітні 2024 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

7. Ухвалою від 15 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу з суду першої інстанції.

8. 30 травня 2024 року справа № 369/11549/22 надійшла до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу порушенням норм процесуального права та вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статей 52 53 ЦПК України про вступ у справу дитини через її представника, якій на момент прийняття постанови виповнилося чотирнадцять років, у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

10. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

11. У червні 2024 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий її представником ОСОБА_4 , на касаційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року.

12. Відзив мотивований тим, що касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , необґрунтована, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

14. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

15. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

16. Установлено, що спірні правовідносини виникли із сімейних правовідносин, що регулюються Сімейним кодексом України (далі ? СК України).

17. СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

18. Відповідно до частин сьомої-восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

19. Відповідно до частини другої статті 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

20. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

21. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

22. У справі, яка переглядається Верховним Судом, установлено, що 04 квітня 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із заявою про залучення ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги в межах цивільної справи № 369/11549/22 з позовом до ОСОБА_1 (матір), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Гатненської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.

23. Відповідно до статті СК 165 України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

24. Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

25. Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, яка виникає у момент народження (частина перша статті 25 ЦК України). Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій (частина перша статті 30 ЦК України).

26. ЦК України розрізняє такі види дієздатності фізичної особи: часткову - до чотирнадцяти років (стаття 31), неповну - від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32) та повну - яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (стаття 34).

27. За змістом частини першої статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

28. Аналогічні норми містяться у ЦПК України.

29. За статтею 46 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність - це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи; її мають усі фізичні і юридичні особи.

30. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

31. Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є процесуальне представництво. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб`єктивних прав й інтересів дитини. Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.

32. Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, за якими одна особа - представник - виконує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи. Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції - захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).

33. Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє поряд з нею, на захист її суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.

34. У частині першій статті 242 ЦК України закріплено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).

35. Відповідно до частини другої статті 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

36. Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).

37. Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа, що бере участь у справі (стаття 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.

38. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21).

39. Аналізуючи вказані норми закону, слід зробити висновок, що оскільки на момент подання заяви про залучення ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, останнім не було досягнуто чотирнадцятирічного віку, а тому він не володів процесуальною дієздатністю, а відтак його інтереси в суді безпосередньо могли здійснюватися лише законним представником.

40. Крім того, позовна заява про позбавлення батьківських прав подана батьком дитини, як його законним представником, у той самий час, коли відповідачем за первісним позовом є інший законний представник малолітньої дитини - його матір ОСОБА_1 , яка через свого представника заперечувала проти прийняття позову третьої особи.

41. Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

42. При цьому при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

43. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

44. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

45. Указане дає підстави для висновку, що спори у справах щодо визначення місця проживання дитини є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються за участю спеціального суб`єкта - органу опіки та піклування, а тому справи щодо визначення місця проживання дитини не вважаються такими, у яких діти особисто беруть участь.

46. Отже, у межах спору між матір`ю і батьком дитини про місце проживання дитини не допускається вступ у справу будь-якої третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у тому числі і самої дитини.

47. Якщо малолітня дитина бажає проживати із одним з батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому можна стверджувати, що в такому випадку самостійна вимога малолітньої дитини відсутня.

48. Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.

49. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22.

50. Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 (провадження № 61-2959сво23), вирішуючи питання, чи може дитина до 14 років виступати у спорі про визначення місця проживання дитини позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об`єднана палата з урахуванням положень статей 160, 161, 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, а також норм ЦК України та ЦПК України щодо цивільної дієздатності фізичних осіб у їх сукупності, зробила висновок, що у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом не може виступати позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, яка може висловити свою думку, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.

51. Крім того, у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду ускладі Верховного Суду відступила від висновку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-18232св21) щодо можливості пред`явлення малолітньою особою через свого представника самостійного позову у спорах між її батьками.

52. Таким чином, оскільки батьки є законними представниками малолітньої особи і представляють її інтереси як сторони з одним і тим самим предметом спору, то у такій справі малолітня особа не може одночасно мати процесуальний статус сторони та особи, яка заявляє самостійні вимоги.

53. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги законного представника малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , про те, що суд попередніх інстанцій постановляючи оскаржувані рішення діяли не в інтересах дитини і навмисно усунули дитину з судового процесу, чим позбавили третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, малолітнього ОСОБА_3 права доступу до правосуддя та отримання ефективного судового захисту його порушеного права, оскільки у даній справі спір виник між батьками саме щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_3 . Відповідно до частини другої статті 160 СК України врахування інтересів дитини відбувається шляхом заслуховування думки дитини та врахування її згоди щодо проживання з одним з батьків.

54. Крім того, аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

55. Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

56. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

57. Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що відмова у прийнятті позовної заяви третьої особи, якій на момент прийняття постанови виповнилося чотирнадцять років, не перешкоджає зверненню особи з позовом у загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

58. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (згідно із статтею 410 ЦПК України).

61. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , а оскаржувані судові рішення - без змін.

62. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 389 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров