Історія справи

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 2-590/2011

провадження № 61-8417св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Виконавчий комітет Золотоніської міської ради,

особа, яка звернулась з апеляційною та касаційними скаргами - ОСОБА_5 як процесуальний правонаступник ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року в складі судді Матвієнко М. В., ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року в складі судді Матвієнко М. В. та ухвалу Апеляційного судуЧеркаської області від 31 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Качана О. В., Захарової А. Ф., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Золотоніської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/4 частини житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1, відповідно до рішення Ленінського районного народного суду м. Києва від 05 вересня 1983 року. Земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок із самовільною добудовою, є приватизованою та їй належить 1/4 її частина.

У 1997 році власними силами, засобами та за її рахунок було побудовано на території будинку прибудову до житлового будинку: сіни літ. «а» площею 34,5 кв. м, гараж літ. «Д» розміром 3,10 м х 5,93 м. Будівництво зазначеної прибудови проводилось без отримання дозволу Виконавчого комітету Золотоніської міської ради та інших необхідних документів.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на прибудову до житлового будинку літ «А-1»: сіни літ. «а» площею 34,5 кв. м та гараж літ. «Д» розміром 3,10 м х 5,93 м, що знаходяться на АДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18 травня 2011 року № 25-БТ будівництво прибудови та гаража проведено без відхилень від Державних будівельних норм, містобудівельних документів та місцевих правил забудови. Наданими позивачем доказами не встановлено порушень норм будівництва нерухомості та санітарних норм, відповідач не заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року виправлено описку в рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року.

ОСОБА_5, який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 31 серпня 2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року та ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_5 факту порушення рішенням його прав і інтересів.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано статті 182, 331, 375, 376 ЦК України, статті 18, 22, 26 Закону України «Про основи містобудування».

У листопаді 2016 року та серпні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення та доповнення до заперечень на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що на підставі рішення Ленінського районного народного суду м. Києва від 05 вересня 1983 року ОСОБА_4 на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1. Після цього позивач без отримання дозволу на виконання будівельних робіт побудувала на території належної їй частини будинку прибудову до житлового будинку. Оскільки будівля вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила таке будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18 травня 2011 року № 25-БТ будівництво прибудови «а» до житлового будинку «А-1» та гаража «Д» проведено без відхилень від Державних будівельних норм, містобудівельних документів та місцевих правил забудови, тому згідно зі статтею 376 ЦК України за ОСОБА_4 має бути визнано право власності на прибудову до житлового будинку: сіни літ. «а» площею 34,5 кв. м та гараж літ. «Д» розміром 3,10 м х 5,93 м, що знаходяться на АДРЕСА_1

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції зазначав наступне.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України право апеляційного оскарження судового рішення мають сторони та інші особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

ОСОБА_6 та її процесуальний правонаступник ОСОБА_5 не були учасниками процесу, отже мають право на апеляційне оскарження у випадку, якщо судовим рішенням вирішено питання про їх права та обов'язки.

Таким чином, для перегляду справи в апеляційному порядку в першу чергу підлягає встановленню питання - чи порушені оскаржуваним судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі.

При розгляді справи по суті суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваним рішенням права та інтереси особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, не вирішувались, проте залишив рішення суду першої інстанції без змін, тобто вирішив спір по суті, що суперечить нормам процесуального закону.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПКУкраїни справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик