Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.12.2019 року у справі №599/715/19

Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 599/715/19

провадження № 61-19043св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Зборівська районна рада Тернопільської області,

третя особа - комунальне некомерційне підприємство "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Зборівської районної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року у складі судді Снігурського В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів Костіва О. З.,

Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Зборівської районної ради Тернопільської області, третя особа - комунальне некомерційне підприємство "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Зборівської районної ради про скасування розпорядження № 27 Голови Зборівської районної ради Тернопільської області від 15 березня

2019 року та скасування рішення Зборівської районної ради Тернопільської області про порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника від

21 лютого 20119 року.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну підстав та предмету позову, згідно якої просила скасувати розпорядження № 27 Голови Зборівської районної ради Тернопільської області від 15 березня 2019 року та визнати строк трудового контракту продовженим.

Позовна заява та заява про зміну підстав та предмету позову мотивовані тим, що позивач була прийнята на посаду головного лікаря комунального закладу "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" з

01 квітня 2014 року на підставі рішення Зборівської районної ради від 10 жовтня 2013 року № 363 та з нею було укладено контракт терміном на 5 років.

12 вересня 2018 року рішенням № 537 Зборівської районної ради її було призначено на посаду головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", продовживши з нею трудові відносини до закінчення терміну дії раніше укладеного контракту від 01 квітня 2014 року - до 01 квітня 2019 року.

Розпорядженням № 27 Голови Зборівської районної ради Тернопільської області "Про звільнення ОСОБА_1" від 15 березня 2019 року вирішено звільнити її з займаної посади у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Всупереч пункту 7.2. Статуту комунального некомерційного підприємства "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" та всупереч розділу 2 Контракту від 01 квітня 2014 року її звільнення не затверджено на сесії районної ради, що свідчить про те, що жодна з сторін не вимагала припинення трудових відносин, тому вважає таке звільнення незаконним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивачки із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, відповідачем не було порушено норми КЗпП України. Звільнення відбулося у встановлений законом порядок.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що попри укладення додаткової угоди до трудового контракту, відповідач не привів трудовий контракт у відповідність до типової форми такого контракту затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642, зокрема мова йде про пункт яким передбачено, що якщо після закінчення строку дії цього контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього контракту вважається продовженою на строк, на який його було укладено.

Звільнення позивачки не було погоджено на засіданні чергової сесії районної ради.

Доводи інших учасників справи:

21 листопада 2019 року Зборівська районна рада Тернопільської області через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зборівського районного суду Тернопільської області.

13 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

15 листопада 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 01 квітня 2014 року на підставі рішення Зборівської районної ради № 363 від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду головного лікаря комунального закладу "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" та з нею було укладено контракт терміном на 5 років.

Згідно рішення Зборівської районної ради № 487 від 23 травня 2018 року комунальний заклад "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Зборівської районної ради.

12 вересня 2018 року рішенням № 537 Зборівської районної ради створено комунальне некомерційне підприємство "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Зборівської районної ради.

Цим же рішенням ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", продовживши з нею трудові відносини до закінчення терміну дії раніше укладеного контракту від 01 квітня 2014 року - до 01 квітня 2019 року.

Укладено додаткову угоду від 12 вересня 2018 року до контракту з керівником підприємства.

Пунктом 7.2. статуту комунального некомерційного підприємства "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" визначено, що керівник підприємства - головний лікар призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством та відповідним рішенням Зборівської районної ради на конкурсній основі, шляхом укладення з ним контракту, та який відповідає кваліфікаційним вимогам МОЗ. Строк найму, права, обов'язки і відповідальність головного лікаря, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом.

Згідно розпорядженням Голови Зборівської районної ради Тернопільської області № 27 від 15 березня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1" позивачку звільнено з займаної посади з 01 квітня 2019 року у зв'язку з закінченням дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підстави припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 15 частини 6 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова районної ради представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

З матеріалів справи вбачається, що комунальне некомерційне підприємство "Зборівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Зборівської районної ради є власністю територіальної громади, яку представляє Зборівська районна рада.

Відповідно до пункту 7.4. контракту від 01 квітня 2014 року, укладеного між Зборівською районною радою Тернопільської області та ОСОБА_1, керівник у міжсесійний період звільняється розпорядженням голови районної ради.

Розпорядженням Голови Зборівської районної ради № 114 від 08 грудня

2015 року "Про розподіл функціональних обов'язків між головою Зборівської районної ради та заступником голови Зборівської районної ради" (пунктом 1.1.11) визначено, що голова Зборівської районної ради в період між сесіями районної ради, шляхом видання відповідного розпорядження, звільняє керівників підприємств, установ, організацій, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Зборівського району (закінчення строку дії контракту, звернення керівника із заявою про звільнення за власним бажанням тощо), з наступним затвердженням розпоряджень голови ради на сесії районної ради.

У контракті від 01 квітня 2014 року в розділі 2 "Права Ради" визначено, що районна рада має право звільняти керівника у разі закінчення строку дії контракту.

Згідно пункту 7.4 Контракту керівник, який звільняється, протягом 5 робочих днів після прийняття районною радою відповідного рішення (в міжсесійний період - розпорядженням голови районної ради), проводить інвентаризацію всіх матеріальних цінностей закладу, наявних документів, справ і направляє дані матеріали до районної ради.

Тобто голова районної ради у міжсесійний період уповноважений на видачу розпоряджень.

Це узгоджується із положеннями статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у якій значиться, що голова районної ради уповноважений представляти раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами.

Розпорядження № 27 від 15 березня 2019 року Голови Зборівської районної ради Тернопільської області "Про звільнення ОСОБА_1" прийнято у міжсесійний період та відповідало вищенаведеним вимогам.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що голова районної ради наділений повноваженнями щодо прийняття на роботу і звільнення керівників комунальних закладів, які перебувають в управлінні ради.

Такого ж висновку дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16 січня 2018 року справа № 648/2416/16-ц, зазначивши, що голова обласної ради наділений повноваженнями щодо прийняття на роботу і звільнення керівників комунальних закладів, які перебувають в управлінні обласної ради.

Окрім того, незатвердження на сесії Зборівської районної ради розпорядження про звільнення ОСОБА_1 не несе жодних правових наслідків, оскільки не порушує процедуру звільнення, передбачену КЗпП України.

За таких обставин, аргументи касаційної скарги про те, що розпорядження про звільнення ОСОБА_1 повинно було затверджуватися на сесії Зборівської районної ради є безпідставними.

Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року справа № 664/2284/16-ц та від 26 грудня 2018 року справа № 640/498/17-ц акцентував увагу на тому, що зі змісту статей 23, 36 КЗпП України вбачається, що працівник, який уклав строковий трудовий договір і обумовив термін його дії, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню в останній день роботи без заяви працівника за наказом (розпорядженням) роботодавця крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Крім того, судами не здобуто доказів того, що трудові відносини між Зборівською районною радою та ОСОБА_1 фактично тривають.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки строковий трудовий договір, укладений з позивачкою 01 квітня

2014 року, закінчився та позивачка була звільнена розпорядженням голови Зборівської районної ради Тернопільської області (у міжсесійний період) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Іншій доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норма матеріального права та до незгоди з ухваленими судовими рішеннями.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко