Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 756/2764/15-ц

провадження № 61-29705св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Кричиної А. В. від 26 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Усика Г. І., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М. від 20 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_4, у якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю в два місяці для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина за законом, спадкоємцями другої черги є вона, сестра спадкодавця, та племінник померлої - ОСОБА_4 ОСОБА_1 зазначала, що 27 січня 2015 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини. Посилаючись на те, що вказаний строк пропустила у зв'язку з протиправним заволодінням відповідачем документів померлої, її похилим віком та значною відстанню від місця проживання до місця відкриття спадщини, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 юридично не обізнана та є людиною похилого віку, а пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини є нетривалим.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 13 грудня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважними, а заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Відзив до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, спадкоємцями за законом другої черги після смерті якої є її рідна сестра, позивач - ОСОБА_1 та племінник, відповідач - ОСОБА_4

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 березня 2015 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі на її імя свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на майно, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її рідної сестри ОСОБА_6, у зв'язку із тим, що спадкоємцем пропущений передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для звернення із заявою про прийняття спадщини нею було пропущено з поважних причин оскільки після смерті ОСОБА_6 відповідач таємно заволодів належними спадкодавцю документами. Вона є людиною похилого віку, юридично необізнаною, а її місцепроживання відділене від місцезнаходження спадкового майна.

Також позивач зазначала, що 13 та 20 січня 2015 року вона зверталась до нотаріальної контори з приводу подання заяви про прийняття спадщини, проте спадкова справа оформлена не була, а провадження не відкрито.

Частиною третьою статті 10 та частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Наведені ОСОБА_1 причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1215цс16від 14 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду, всупереч положенням частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року, не врахував висновки і мотиви скасування судом касаційної інстанції попередньої ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року, не звернув уваги на те, що похилий вік позивачки та відсутність у неї необхідних юридичних знань не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов»язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які б надавали підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад встановлений законом шестимісячний строк, висновки судів не відповідають положенням статті 1272 ЦК України, тому з ними погодитись неможливо.

Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило