Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 205/8091/24

провадження № 61-9222св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа- Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2025 рокуу складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша Воля» (далі - ТОВ «Наша Воля») в особі директора Буцької П. О. подати звіт про виконання судового рішення у справі № 205/8091/24, а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент - АМГ»(далі - ТОВ «Акцент - АМГ») як засновника боржника ТОВ «Наша Воля» в особі керівника ОСОБА_5 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 205/8091/24.

Заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпра від 18 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Наша Воля» про захист прав споживачів, стягнення інфляційних втрат та пені було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Наша Воля» на користь ОСОБА_3 пеню за період з 15січня 2014 року до 18 червня 2024 року у розмірі 360 312,96 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчі листи, які були передані для примусового виконання до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві. 22 квітня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77837718.

Проте, вказане рішення суду залишається невиконаним, що є прямим порушенням принципу обов`язковості судового рішення, закріпленого на конституційному рівні.

ОСОБА_2 зазначає, що ним було виявлено ознаки недобросовісності боржника та його керівництва. ТОВ «Наша Воля» зареєстроване за адресою масової реєстрації разом з 90 іншими компаніями, що, на думку заявника, є ознакою фіктивності. Директор ТОВ «Наша Воля» Буцька П . О . також є керівником та/або власником численних інших юридичних осіб. Більше того, основний власник (70%) ТОВ «Наша Воля» - ТОВ «Акцент - АМГ», засновником та керівником якого є ОСОБА_5 , керує та/або володіє десятками інших компаній, що вказує на системний підхід до використання корпоративних структур, що може бути спрямований на ускладнення або унеможливлення стягнення боргів. Вважає, що саме керівник юридичної особи зобов`язаний забезпечити виконання судового рішення від імені та за рахунок боржника. Отримання звіту від ТОВ «Акцент - АМГ», керівником якого є ОСОБА_5 , може стати ключовим джерелом інформації для подальших дій стягувача, таких як оскарження фраудаторних правочинів або ініціювання субсидіарної відповідальності у разі банкрутства.

03 червня 2025 року Новокодацький районний суду м. Дніпра постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 задовольнив частково.

Зобов`язав боржника ТОВ «Наша Воля» в особі керівника Буцької П. О. протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали суду подати звіт про виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2025 року у цивільній справі № 205/8091/24.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовив.

Роз`яснив, що звіт повинен бути поданий з додержанням вимог статті 453-3 ЦПК України.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із наявності підставдлязобов`язання боржника ТОВ «Наша Воля» подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 205/8091/24.

В іншій частині суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні вимог заяви, оскільки зобов`язання засновника боржника подавати звіт не передбачено нормами ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про зобов`язання подавати звіт, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

10 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу

ОСОБА_2 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від

03 червня 2025 року повернув апелянту на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги, оскільки оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції в частині зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення не передбачено статтями 353 453-2 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, просить скасувати вказанесудове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судомз порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, які мають значення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав

і охоронюваних законом інтересів особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої, другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Пунктом 42 частини першої цієї статті передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник просив апеляційний суд переглянути в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про зобов`язання подавати звіт про виконання судового рішення у справі № 205/8091/24.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 червня 2025 рокув частині відмови у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу з тих підстав, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

При таких обставинах оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов