Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2020 року у справі №357/9167/19
Постанова КЦС ВП від 05.10.2022 року у справі №357/9167/19

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 357/9167/19

провадження № 61-17041св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Білоцерківська міська рада Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альона Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Білоцерківська міська рада Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 про вчинення певних дій.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 28 квітня 2011 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, придбала у власність торговий павільйон, розташований на АДРЕСА_1 .

Зазначила, що 16 грудня 2011 року Білоцерківська міська рада Київської області та фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 уклали договір оренди землі № 263 для розміщення зазначеного торгового павільйону строком на три роки, який рішенням від 20 березня 2014 року Білоцерківська міська рада Київської області поновила ще на три роки.

23 березня 2014 року Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області видало паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності павільйону з продажу промислових товарів, термін дії якого закінчився 19 березня 2017 року.

Посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 до міської ради стосовно продовження дії зазначеного паспорту не зверталась, термін дії паспорту прив`язки не продовжувала.

Рішенням від 25 травня 2017 року Білоцерківська міська рада Київської області припинила договір оренди землі.

18 серпня 2016 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ФОП ОСОБА_1 видав декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС 082162311877.

Зазначила, що 22 вересня 2016 року зареєстровав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № КС 142162661999.

Надалі державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року, та зареєстровав за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (магазин) на АДРЕСА_1 .

11 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу зазначеної нежитлової будівлі (магазину).

Зазначала, що ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавалися.

Крім того, 01 квітня 2019 року на ім`я міського голови надійшла службова записка головного спеціаліста з технічного нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради Київської області про невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації

Також Білоцерківська міська рада Київської області посилалась на те, що на час вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій у ОСОБА_1 був відсутній офіційний документ, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі (магазину) адреси, що відповідно свідчить про порушення чинного законодавства України під час державної реєстрації права власності.

На думку органу місцевого самоврядування, збудована нежитлова будівля є самочинним будівництвом, оскільки побудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та підлягає знесенню, а застосування інших способів захисту, зокрема зобов`язання провести перебудову об`єкта, не відновить порушеного права територіальної громади на доступ до забудованої земельної ділянки, у зв`язку із чим така ділянка залишиться вилученою із комунальної власності.

Позивач просив суд:

скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 серпня 2016 року № КС 082162311877 щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 , зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області;

скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 22 вересня 2016 року № КС142162661999 щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 , зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 , та запис про право власності 17137866 від 25 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 ;

визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. 11 січня 2017 року та зареєстрований у реєстрі за № 3-40;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33394478 від 11 січня 2017 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 , та запис про право власності 18532707 від 11 січня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ;

усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади м. Біла Церква Київської області, а саме земельною ділянкою, площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням від 28 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням частини першої статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності.

Вважав, що позивач не навів правових підстав для скасування рішень про реєстрацію права власності на магазин.

Дійшов висновку про недоведеність того, що визнання недійсним оспореного договору купівлі-продажу та повернення його предмета у власність продавця чи повернення сторони правочину у попереднє правове становище забезпечить законний інтерес на подальшу можливість законної реалізації законних прав.

Вважав, що вимоги позивача зводяться до незгоди із зведенням нежитлової будівлі (магазину), що не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із укладенням оспорюваного правочину, і захист порушеного права позивача за умови доведення незаконності такого зведення підлягає шляхом приведення майна до попереднього стану.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 14 вересня 2020 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області задовольнив частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року скасував, провадження у справі закрив.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що спірні правовідносини в справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, отже справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою від 19 травня 2021 року Верховний Суд касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області задовольнив частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року скасував та передав справу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що заявлені Білоцерківською міською радою Київської області вимоги спрямовані на захист цивільного права територіальної громади на земельну ділянку та з огляду на характер правовідносин і суб`єктний склад сторін спору (право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за фізичною особою), справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 09 вересня 2021року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишив без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності.

Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 здійснила будівництво об`єкту та зареєструвала за собою право власності на зазначений вище об`єкт нерухомості згідно з вимогами чинного законодавства.

Вважав не доведеним належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво у розумінні частин першої та п`ятої статті 376 ЦК України. Не містять такі докази й матеріали даної цивільної справи.

Послався на незазначення позивачем обставин, з якими він пов`язує недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу магазину, та яких саме вимог статті 203 ЦК України не дотрималися сторони при його укладанні, і недоведеність порушення вимог земельного законодавства.

Зазначив, що позивач не навів обґрунтування, яким чином умови вказаного договору купівлі-продажу порушують його право і які саме його конкретні права, охоронювані законом, були порушені цим договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, Білоцерківська міська рада Київської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження Білоцерківська міська рада Київської області зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо сукупності правовідносин власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) та дозвільного органу (органу місцевого самоврядування) щодо незаконної державної реєстрації тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, як об`єкта нерухомого майна (будівництво нежитлового приміщення - магазину).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що земельна ділянка передавалась ОСОБА_1 в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, який є тимчасовою спорудою і зведення спірного об`єкта нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці мало відбуватись виключно за письмовою згодою орендодавця.

Стверджувала, що питання відведення земельної ділянки в оренду для будівництва нежитлової будівлі (магазину) на пленарних засіданнях сесії заявника відповідно до законодавства не вирішувалось.

Відомості зазначені у декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22 вересня 2016 року не відповідають дійсності.

Зазначила, що ФОП ОСОБА_1 документи дозвільного характеру, архітектурно-планувальне завдання, містобудівні умови та обмеження не надавались.

На органи державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов`язок перевірки повноти даних, зазначених у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації під час їх подання, в той час як на замовника покладено обов`язок за подання достовірної інформації, отже висновки судів пор відсутність підстав для повернення декларацій є необґрунтованими та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішень щодо присвоєння адреси спірної нежитлової будівлі магазину не приймалось, а тому під час вчинення реєстраційних дій у ОСОБА_1 був відсутній офіційний документ, що підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі (магазину) адреси, що свідчить про порушення чинного законодавства України під час державної реєстрації прав.

Суди не врахували те, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин) відбулася з порушенням вимог законодавства, за відсутності належних документів. а тому запис про реєстрацію права власності підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 не набула право власності на нежитлову будівлю (магазин) у законний спосіб та не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності відчужувати його на користь ОСОБА_2 .

У листопаді 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заяви та клопотання

У касаційній скарзі викладено клопотання про розгляд справи за участю представника позивача.

Оскільки відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 28 квітня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Іванчишиною Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1503, на підставі якого ОСОБА_1 придбала у власність торговий павільйон розміром, загальною площею 23,69 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .

Рішенням від 01 липня 2011 року № 201-10-VІ «Про надання дозволів на розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок» Білоцерківська міська рада Київської області надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 під розміщення павільйону на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0035 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Рішенням від 29 вересня 2011 року № 294-12-VІ «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок та передачі земельних ділянок в оренду» Білоцерківська міська рада Київської області затвердила та передала земельну ділянку в оренду ФОП ОСОБА_1 під розміщення існуючого павільйону у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0035 га, на три роки.

16 листопада 2011 року Білоцерківська міська рада Київської області та ФОП ОСОБА_1 уклали договір оренди землі № 263 під розміщення існуючого павільйону на АДРЕСА_1 . В оренду передана земельна ділянка, загальною площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147. Договір укладений на три роки.

Рішенням від 28 лютого 2014 року №1173-57-VI Білоцерківська міська рада Київської області ФОП ОСОБА_1 поновила договір оренди землі під розміщення павільйону на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210300000:04:015:0147, загальною площею 0,0035 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

28 березня 2014 року Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області видало ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності павільйону з продажу промислових товарів, площею 23,69 кв. м, на АДРЕСА_1 , реєстраційний № 33/03. Паспорт діяв до 19 березня 2017 року.

18 серпня 2016 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстрував декларацію № КС082162311877 про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1 .

22 вересня 2016 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстрував декларацію № КС142162661999 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відповідно до якої завершено будівництво магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 , замовник ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. внесла запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року та зареєстровала право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин) на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17137866.

За договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченим державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрованим в реєстрі за № 1927, 11 січня 2017 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.2 цього договору магазин розташований на земельній ділянці, площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, яка перебуває в користуванні (продавця) згідно з договором оренди землі № 54, укладеного 14 квітня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою Київської області.

25 травня 2017 року Білоцерківська міська рада Київської області прийняла рішення № 802-32-VII «Про припинення терміну дії договору оренди землі з ФОП ОСОБА_1 (а. с. 68 т. 1), згідно з яким припинено договір оренди землі з ФОП ОСОБА_1 під розміщення павільйону на АДРЕСА_1 , площею 0,0035 га з кадастровим номером: 3210300000:04:015:0147, який укладений 14 квітня 2014 року № 54 відповідно до пункту (е) частини першої статті 141 Земельного кодексу України, а саме: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Рішенням від 25 травня 2017 року № 803-32-VІІ Білоцерківська міська рада Київської області надала ФОП ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під розміщення існуючого павільйону на АДРЕСА_2 , площею 0,0035 га (з них нежитлова будівля - 0,0023 га, під проходами, проїздами, площадками - 0,0012 га), за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:015:0147.

Додатковою угодою від 05 грудня 2017 року до договору оренди землі від 14 квітня 2014 року № 54 сторони дійшли згоди, що договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, загальною площею 0,0035 га, на АДРЕСА_1 , укладений між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою Київської області, припинено у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (а. с. 42).

26 січня 2018 року ОСОБА_2 та Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради уклали договір № 664 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, на виконання якого ОСОБА_2 сплатив до бюджету міста грошовий внесок в розмірі 4 372,92 грн за будівництво магазину з продажу промислових товарів на АДРЕСА_2 (договір від 26 січня 2018 року № 664, розрахунок розміру пайової участі, графік сплати пайової участі, а. с. 119-121 т. 1).

Факт сплати зазначених коштів підтверджується копією квитанції від 02 лютого 2018 року № 3553728 (а. с. 122 т. 1).

Рішенням від 31 жовтня 2019 року № 4468-81-VІІ Білоцерківська міська рада Київської області затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду ФОП ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0035 га строком на 15 (п`ятнадцять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:015:0147.

З листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області від 01 квітня 2019 року № 15/400 слідує, що ОСОБА_1 не видавались ні документи дозвільного характеру, ні архітектурно-планувальне завдання, ні містобудівні умови та обмеження. Рішення про присвоєння адреси нежитловій будівлі магазину загальною площею 22,70 кв. м, на АДРЕСА_2 не приймалось.

У листі від 03 квітня 2019 року № 17-07/236 відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області повідомив, що інформація щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт стосовно нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 22,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрована декларацію про початок будівельних робіт щодо нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 22,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 22,7 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , - у відділі відсутня.

З копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КС142162661999 слідує, що будівництво магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 , замовник ФОП ОСОБА_1 , технічний нагляд здійснював ОСОБА_5 , проектувальник ФОП ОСОБА_6 , проте у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 81), відомості відносно ФОП ОСОБА_6 - відсутні.

З довідки Держгеокадастру міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 лютого 2016 року № 342-21-34 убачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що передана в оренду ФОП ОСОБА_1 згідно із статистичною звітністю знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 93) слідує, що 25 квітня 2019 року відкрито кримінальне провадження 42019111030000107 за зверненням Білоцерківської міської ради по факту підробки Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 серпня 2016 року № КС082162311877 та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності від 22 вересня 2016 року № КС142162661999 щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням частини першої статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності.

Вважав, що позивач не навів правових підстав для скасування рішень про реєстрацію права власності на магазин.

Виходив із не доведеності того, що визнання недійсним оспореного договору купівлі-продажу та повернення його предмету у власність продавця чи повернення сторони правочину у попереднє правове становище забезпечить законний інтерес на подальшу можливість законної реалізації законних прав.

Дійшов висновку про те, що вимоги позивача зводяться до незгоди із зведенням нежитлової будівлі (магазину), що не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із укладенням оспорюваного правочину, і захист порушеного права позивача за умови доведення незаконності такого зведення підлягає шляхом приведення майна до попереднього стану.

Колегія суддів погодилася з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів, тобто правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Пункт 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, визначає, що документи, які надають право на виконання підготовчих робіт, діють до моменту отримання права на виконання будівельних робіт. Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

На виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 13 квітня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт», якою затвердив Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняв постанову № 461 від 13 квітня 2011 року «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», якою спростив дозвільні процедури у будівництві та запровадив декларативний принцип щодо виконання підготовчих та будівельних робіт, на об`єкти будівництва І-ІІІ категорії складності (у редакції, чинній на момент реєстрації декларації) та прийнятті об`єкту до експлуатації.

Частин перша статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції, чинній на момент реєстрації декларацій, визначає, що усі об`єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.

На підставі частин першої, другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності; видачі замовнику органом, державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

З огляду на пункт 16 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Декларація про початок виконання підготовчих робіт не надає права на виконання будівельних робіт. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент реєстрації декларації про готовність) визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

У статті 331 ЦК України визначено, що Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Суди встановили, що декларація була зареєстрована після перевірки відомостей, що містились в додатках до повідомлення та декларації про початок виконання будівельних робіт, які містили в собі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 18 вересня 2015 року за № 57, що фактично розцінюється як надання письмового погодження на зведення в установленому законодавством порядку виробничих культурно-побутових та інших будівель і споруд на зазначеній земельній ділянці відповідно до пункту 31 договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2014 року № 54.

Суди дійшли висновку, що ці обставини спростовують твердження позивача про здійснення будівництва відповідачкою ОСОБА_1 магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 без письмового погодження міськради.

Колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що на момент розгляду вказаної декларації підстав для її повернення не вбачалося, а Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області правомірно зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво магазину з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 » від 18 серпня 2016 року № КС 082162311877.

Оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, то така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто, 22 вересня 2016 року, у той час як зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на такий об`єкт, а отже, така декларація, як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Таким чином, декларація про готовність до експлуатації об`єкта відповідно до пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стала підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на магазин.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності.

Згідно з вимогами чинного законодавства (зокрема стаття 331 ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 здійснила будівництво об`єкту та зареєструвала за собою право власності на вказаний вище об`єкт нерухомості згідно з вимогами чинного законодавства.

При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво у розумінні частин першої та п`ятої статті 376 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не навів обставин, з якими він пов`язує недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу магазину, не вказав які саме вимоги статті 203 ЦК України не були дотримані сторонами при його укладанні, та не надав належних та достатніх доказів на підтвердження порушення вимог земельного законодавства. Також позивач не навів обґрунтування, яким чином умови вказаного договору купівлі-продажу порушують його право і які саме його конкретні права, охоронювані законом, були порушені цим договором.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду

Підставою для відкриття касаційного провадження є відсутність висновку Верховного Суду щодо сукупності правовідносин власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) та дозвільного органу (органу місцевого самоврядування) щодо незаконної державної реєстрації тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, як об`єкта нерухомого майна (будівництво нежитлового приміщення - магазину).

Цей довід касаційної скарги не знайшов свого підтвердження у справі.

У постанові від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У справі, що переглядається, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем підстав для скасування декларацій та недоведеності факту порушення прав позивача.

За таких обставин, відсутня необхідність у висловленні висновку Верховного Суду щодо сукупності правовідносин власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) та дозвільного органу (органу місцевого самоврядування) щодо незаконної державної реєстрації тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, як об`єкта нерухомого майна (будівництво нежитлового приміщення - магазину), у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначеними статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська