Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №466/3572/19

Постанова

Іменем України

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 466/3572/19

провадження № 61-19000св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державне підприємство "Сетам" Міністерства юстиції України,

третя особа - приватний нотаріус Амбросійчук Лілія Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П. від 09 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державного підприємства "Сетам Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус - Амбросійчук Лілія Володимирівна, про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним акту про проведені електронні торги, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

В обгрунтування позовних вимог, посилається на те, що їй на праві власності належав будинок під літ. "А-3" загальною площею 341,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під будівництво цього будинку земельна ділянка не виділялася, кадастровий номер їй не присвоювався. Заданою адресою також розташований житловий будинок загальною площею 57,6 кв. м., який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яким належить по Ѕ частині будинку. Будинок площею 57,6 кв. м. розташований на земельній ділянці площею 0,0612 га з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в той час як за будинком загальною площею 341,5 кв. м. земельна ділянка не значиться. 26 січня 2018 року будинок загальною площею 341,5 кв. м. був реалізований, як арештоване нерухоме майно, на електронних торгах, проведених Державним підприємством "Сетам" Міністерства юстиції України при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 47948109 та був придбаний ОСОБА_2 за 1 325 000,00 грн.

Вважає, що електронні торги підлягають визнанню недійсними, як такі, що не відповідають вимогам законодавства та порушують її законні права, зокрема, право власності на житловий будинок. Зазначає, що їй не було відомо, що державним виконавцем проводиться стягнення на житловий будинок та всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не надано можливості вибрати об'єкт для звернення стягнення, оскільки в неї на праві власності є інші види нерухомості, зокрема, окрема від будинку земельна ділянка. Вважає, що ціна, за якою реалізовано будинок, не відповідає реальній ринковій вартості, оскільки згідно аналізу ринку нерухомості ціна будинку повинна становити 5 224 950 грн, однак його продано за 1 325 000,00 грн, що в більш ніж тричі дешевше за ринкову вартість, чим порушено її права, а саме, по-перше, від продажу будинку вона повинна була отримати суттєву різницю в коштах, а по-друге, на електронні торги виставлено майно, яке значно перевищує суму заборгованості по виконавчому провадженню. Крім того, невірно зазначено предмет реалізації на торгах, оскільки на сайті Державного підприємства "Сетам" Міністерства юстиції України вказано, що виставляється для продажу на електронні торги - об'єкт незавершеного будівництва триповерхового цегляного будинку, за яким числяться Ѕ земельної ділянки площею 612 кв. м., однак це не відповідає дійсності тому, що земельна ділянка площею 0,0612 га для обслуговування житлового будинку перебуває у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і жодного правового відношення до будинку, який продано з електронних торгів, не має. Таким чином договір купівлі-продажу будинку з електронних торгів укладений з порушенням істотних умов договору, а саме ціни договору та предмет договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним електронні торги з реалізації арештованого майна (лот № 257539), організатор Державне підприємство "Сетам", з реалізації житлового будинку заг. площею 341,5 кв. м., житловою 174,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 34570691, який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 2 169-Ж-111 від 04 лютого 2011 року, зареєстрованого 09 листопада 2012 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО". Визнано недійсним Протокол проведення електронних торгів № 313511 ДП "Сетам" Міністерства юстиції України, які відбулися 26 січня 2018 року з реалізації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_1. Визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 07 лютого 2018 року, складений головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про реалізацію арештованого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_1, затверджений начальником Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області 07 лютого 2018 року.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, посвідчене 08 лютого 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. на підставі акту державного виконавця про проведені електронні торги, зареєстроване в реєстрі за № 181. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Амбросійчук Л. В. на підставі акту державного виконавця про проведені електронні торги, зареєстроване в реєстрі за № 181. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Амбросійчук Л. В., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39585813 від 08 лютого 2018 року, яким зареєстровано право власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480992146101 за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа (кв. м. ) 341,5, житлова площа (кв. м) 174,2 номер об'єкта РПВН 34570691 за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства: Україна.

Номер запису про право власності: 24747066, дата реєстрації 08 лютого 2018 року 14:58:26. Відновлено попередній запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу арештованого майна (житлового будинку заг. пл. 341,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення електронних торгів, вчинений з порушенням істотних умов договору, а саме: ціни та предмета договору. Оцінка об'єкта нерухомого майна (яке продано на електронних торгах) проведена без згоди сторін, крім того, про те, що проведена оцінка майна, позивачці не було відомо й ціна житлового будинку суттєво занижена. У зв'язку із цим порушено майнові права позивача, оскільки від продажу майна вона б мала отримати суттєву різницю в коштах. Крім того, всупереч статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надіслання документів виконавчого провадження та Порядку реалізації арештованого майна, судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що державний виконавець чи організатор прилюдних торгів надсилали повідомлення про вчинення будь-якої дії щодо продажу будинку, накладення арешту, проведення оцінки, передачі на торги, проведення торгів та інших дій позивачу ОСОБА_1, чим порушено її права, зокрема, право власності на будинок, право на її проживання в будинку та право проживання в будинку членів її сім'ї. При цьому суд першої інстанції зіслався на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року справа № 6-143цс14 і від 18 листопада 2015 року справа № 6-1884цс15. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при проведенні торгів порушено вимоги розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, п. п. 1,2,3 статті 2, п. п. 5,8 статті 3, статті 8 Порядку реалізації арештованого майна", який затверджений наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року за № 2831/15, зокрема, якщо для реалізації передається житловий будинок, в інформації про майно мають бути вказані відомості про земельну ділянку, однак цього зроблено не було. Оспорюваний договір такої умови не містить, як предмет договору, хоча кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою договору відчуження житлового будинку згідно із положеннями статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України. Також у висновку про оцінку (вартість будинку), заявці державного виконавця про передачу будинку на торги та в інформації на сайті відповідача "Сетам" вказано, що виставляється для продажу на електронні торги - об'єкт незавершеного будівництва триповерховго цегляного будинку за яким числиться Ѕ земельної ділянки площею 612 кв. м., однак судом дана інформація спростована.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9м. Львів) задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не врахував, що викладені в постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року справа № 6-143цс14 і від 18 листопада 2015 року справа № 6-1884цс15, адже у цих постановах зроблено висновки про застосування норм матеріального права, а саме пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, а у даній справі проведення оскаржуваних торгів врегульовано нормами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, і цей порядок не містить положень, аналогічних положенням пункту 3.11 Тимчасового положення.

Оскільки на оспорюваних торгах було реалізовано житловий будинок, а не земельну ділянку, саме по собі не зазначення в інформаційному повідомленні про електронні торги (торги за фіксованою ціною), як додаткової інформації, відомостей про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір), не свідчить про порушення порядку проведення торгів, та не впливає на їх результат.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц, постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 903/1160/14, від 16 квітня 2019 року у справі № 907/68/18, від 31 травня 2018 року у справі № 29/5005/17496/2011 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 466/3572/19 з Шевченківського районного суду м. Львова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою 23 квітня 1987 року та зареєстрованого 24 квітня 1987 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 4451, житловий будинок загальною площею 57,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 50806004 підтверджується, що на підставі ухвали 3 сесії 3 скликання Львівської міської ради народних депутатів № 108 від 24 грудня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,612 га. Дана земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1, землю передано для обслуговування житлового будинку.

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 313511 від 26 січня 2018 року, організатором торгів виступило ДП "Сетам" МЮУ. Найменування майна: об'єкт незавершеного будівництва триповерхового цегляного будинку з залізобетонним перекриттям житлового будинку заг. пл. 341,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ціна продажу 1 325 000,00 грн, переможець електронних торгів ОСОБА_2.

З акту про проведені електронні торги, складеного 07 лютого 2018 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А. М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 47948109 з примусового виконання: виконавчого листа № 466/6712/15-ц, виданого 31 березня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 518 755,10 грн на користь ОСОБА_5; виконавчого листа № 466/198/16-ц, виданого 26 квітня 2016 року Шевченкіським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 6 890,00 грн на користь ОСОБА_6; виконавчого листа № 466/5417/16-ц, виданого 26 вересня 2016 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 145 119,84 грн на користь ОСОБА_6; виконавчого напису № 978, виданого 27 серпня 2015 року приватним нотаріусом Гавриловою Н. В. про стягнення з ОСОБА_1 669 553,13 грн на користь ОСОБА_7 вбачається, що 26 січня 2018 року ДП "Сетам" проведено торги з реалізації лоту № 257539. Опис лоту: житловий будинок загальною площею 341,5 кв. м., житлова площа 174,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 34570691.

Переможець електронних торгів: ОСОБА_2, ціна продажу 0 1 325 000 грн. Кошти за придбане на аукціоні майно, згідно протоколу № 257539 від 26 січня 2018 року в сумі 1 258 750,00 грн сплачено переможцем аукціону на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області 05 лютого 2018 року.

08 лютого 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В. на підставі акту державного виконавця про проведені електронні торги, виданого головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.

Львів ГТУЮ у Львівській області Рибчак А. М. та затвердженого начальником Шевченківського ВДВС м. Львів у Львівській області Савойник Р. П. 07 лютого 2018 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вищевказаний житловий будинок.

Згідно звіту про незалежну оцінку майна - незавершеного будівництва житлового будинку, загальною площею 341,50 кв. м. ОСОБА_1: за адресою: АДРЕСА_1, станом на 18 серпня 2017 року складеного суб'єктом підприємницької діяльності ФО ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 896/16 від 07 листопада 2016 року, який діяв на підставі постанови Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ВП № 53712568 від 17 серпня 2017 року про визначення ринкової вартості майна боржника без ПДВ в якості початкової ціни реалізації на прилюдних торгах (аукціоні), у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" - незавершеного будівництва триповерхового цегляного з залізобетонним перекриттям житлового будинку, загальною площею 341,50 кв. м. (житлова площа 174,20 кв. м. ), закріпленою за незавершеним будівництвом житлового будинку Ѕ частки земельної ділянки загальної площі 612, кв. м. (1/2 частки земельної ділянки складає 306 кв. м. ) за адресою: АДРЕСА_1 (та закріпленою за ним на право володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 306 кв. м. ), станом на 18 серпня 2017 року встановлено, що ринкова вартість об'єкта оцінки, яка рекомендується оцінювачем в якості початкової ціни реалізації на прилюдних торгах, станом на 18 серпня 2017 року становить 1 887 000,00 грн без ПДВ.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується зі статями 650, 655, частиною 4 статті 656 ЦК України, згідно з якими публічні торги належать до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 -3 , 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частин 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Результат аналізу Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що його норми не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державна виконавча служба укладає відповідний договір.

Проведення електронних торгів здійснюється відповідно до визначеного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (зі змінами).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Верховний Суд України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 виклав правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 , 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачка не надала доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів.

З огляду на наведене твердження заявника про доведеність обставин, за якими наявні підстави для визнання недійсними результатів електронних торгів (встановлення факту порушень при їх проведенні, які могли вплинути на їх результати), не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд таких обставин не встановив, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун