Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №750/3501/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 750/3501/17

провадження № 61-42872св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5 та касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів:

Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просив:

вселити його до будинку АДРЕСА_1;

визнати за ним право власності на частину будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень на першому поверсі, означених в технічному паспорті літерами 1-4, площею 22,5 кв. м та 1-5, площею 23,3 кв м, та частину тераси а-1 для обладнання окремого входу до цих приміщень через терасу;

у власності відповідача ОСОБА_2 залишити всі інші приміщення та споруди садиби;

визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою для сторін виходячи з технічних даних забудови.

визнати за ним право власності на автомобіль АUDI-100,1991 року випуску, сірого кольору, легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позов мотивований тим, що 14 лютого 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2. В період шлюбу у них народилося двоє дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2012 році позивач разом з відповідачем ОСОБА_2 купили земельну ділянку площею 1008 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:02:046:6587) та побудували двоповерховий будинок А-2, який складається з приміщень, позначених в технічному паспорті на будинок.

Будинок зводився за допомогою родичів сторін. В період шлюбу сторони купили автомобіль АUDI-100, реєстраційний номер НОМЕР_2. Позивач зазначав, що відповідачі з липня 2016 року зачиняють вхідні двері до вказаного вище будинку і не надають йому можливості проживати в ньому, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом для захисту права, передбаченого статтею 63 СК України та статтею 369 ЦК України.

У липні 2017 року представник ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, у якій просила:

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, а саме автомобіль "АUDI-100" 1991 року випуску, легковий седан сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1;

виділити автомобіль "АUDI-100" 1991 року випуску, легковий седан сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_1 та стягнути з нього на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості зазначеного автомобіля, а саме 30 000,00 грн.

Зустрічний позовмотивований тим, що у березні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано автомобіль "АUDI-100" 1991 року випуску, легковий седан сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. З початку 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили фактичні шлюбні відносини та з цього часу повністю не ведуть спільне господарство, не мають спільного побуту, спільного бюджету та майна. Інше майно, яке ОСОБА_1 просить виділити у порядку поділу спільного майна подружжя було придбано за особисті кошти та з урахуванням того, що з 2013 року фактичні шлюбні відносини між ними було припинено, таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль АUDI-100,1991 року випуску, сірого кольору, легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

В іншій частині вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль був придбаний 12 березня 2011 року та зареєстрований за ОСОБА_1, тому є спільним майном подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вселення, поділу майна подружжя та визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами участі подружжя коштами або працею в набутті майна (будівництві будинку), а відповідач ОСОБА_3 довів, що саме кошти його сім'ї були вкладені у будівництво будинку на суму більше 1 мільйона 600 тисяч гривень, що повністю дорівнює вартості будинку, визначеної висновком експертів, а також не доведено, що земельну ділянку було придбано за кошти подружжя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м.

Чернігова від 24 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, поділ майна подружжя та визначення порядку користування земельною ділянкою скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено.

Вселено ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та виділено йому у рахунок 17/100 частин по житловому будинку по 1-му поверху: вітальню 1-4 площею 22,5 кв м вартістю 111 862 грн, кухню 1-5 площею 23,3 кв м вартістю 115 839 грн, всього по житловому будинку площу 45,8 кв м вартістю 227 701 грн, по господарським будівлям та спорудам: відокремлену терасу а-1 площею 26,86 кв м вартістю 49 437
грн, всього по господарським будівлям і спорудам на суму 49 437 грн, а всього площу 45,8 кв м вартістю 277 138 грн, відповідно до варіанту - 1 виділу частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами згідно заяви (додаток № 1) висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати як 1-му співвласнику.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 83/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та виділити їй у рахунок 83/100 частин по житловому будинку по 1-му поверху: гараж I площею 25,4 кв м вартістю 126 279 грн, тамбур 1-1 площею 2,8 кв м вартістю 13 921 грн, коридор 1-2 площею 19,7 кв м вартістю 97 941 грн, житлову кімнату 1-3 площею 18,8 кв м вартістю 93

466 грн, топочну 1-6 площею 16,8 кв м вартістю 83 523 грн, гардеробну 1-7 площею 5,8 кв м вартістю 28 835 грн, санвузол 1-8 площею 2,9 кв м вартістю 14 418 грн, по 2-му поверху: коридор 2-9 площею 21,8 кв м вартістю 108 381 грн, житлову кімнату 2-10 площею 22,3 кв м вартістю 110 867 грн, житлову кімнату 2-11 площею 17,6 кв м вартістю 87 501 грн, житлову кімнату 2-12 площею 11,5 кв м вартістю 57
174 грн, гардеробну 2-13 площею 7,9 кв м вартістю 39 276 грн, житлову кімнату 2-14 площею 23,2 кв м вартістю 115 342 грн, гардеробну 2-15 площею 4,3 кв м вартістю 21 378 грн, санвузол 2-16 площею 7,9 кв м вартістю 39 276 грн, житлову кімнату 2-17 площею 18,8 кв м вартістю 93 466 грн, всього по житловому будинку площу 227,5 кв м вартістю 1 131 044 грн, по господарським будівлям та спорудам: погріб під частиною будинку а1-1 вартістю 48 767 грн, відкриту терасу а-1 площею 15,168 кв м вартістю 27 917 грн, навіс б-1 вартістю 11 771 грн, сарай Б-1 вартістю 82 399 грн, літню кухню Б1-1 вартістю 42 041 грн, сарай Б2-1 вартістю 55 493 грн, ґанок а2 вартістю 3 363 грн, ґанок б2 вартістю 1 682 грн, всього по господарським будівлям і спорудам на суму 273 433 грн, а всього площу 227,5 кв м вартістю 1404 477 грн відповідно до варіанту - 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати як 2-му співвласнику.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 поділу земельної ділянки (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати як 1-му співвласнику площею 0,5045 га, у тому числі: під житловим будинком - 0,0138 га; під господарськими будівлями та спорудами - 0,0120 га; під землями вільних від забудови - 0,0218 га; під землями спільного користування - 0,00285 га.

Земельна ділянка площею 0,0476 га розташована в межах: від т. А до т. Ф - 5,22 м: від т. Ф до т. У - 5,04 м: від т. У до т. Т - 2,37 м; від т. Т до т. С - 4,18 м; від т. С до т. Р - 1,00 м; від т. Р до т. П - по лінії стіни житлового будинку; від т. П до т. О - по лінії розподілу житлового будинку; від т. О до т.

Н - по лінії розподілу навісу; від т. Н до т. М - 1,00 м; від т. М до т. Л - 7,76 м; від т. Л до т. К - 12,74 м; від т. К до т. І - 3,09 м; від т. І до т. З - 3,24 м; від т. З до т. Ж - 11,88 м; від т. Ж до т. Е - 4,76 м; від т. Е до т.

Х - 16,59 м; від т. Х до т. Я - 5,39 м; від т. Я до т. Ц - 40,40 м; від т. Ц до т. Ч - 2,21 м; від т. Ч до т. Ш - 5,95 м; від т. Ш до т. А - 3,78 м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 поділу земельної ділянки (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати як 2-му співвласнику площею 0,5045 га, під житловим будинком (спільне користування) - 0,0285 га; під землями вільних від забудов - 0,0416 га; під господарськими будівлями та спорудами - 0,0028 га; під земельним сервітутом - 0,0032 га. Земельна ділянка площею 0,0476 га розташована в межах: від. т. А до т. Б - 10,14 м; від т. Б до т. В - 7,98 м; від т. В до т. Г - 15,75 м; від т. Г до т. Д - 25,04 м; від т. Д до т. Е - 5,31 м; від т. Е до т. Ж - 4,76 м; від т.

Ж до т. З - 11,88 м; від т. З до т. I - 3,24 м; від т. І до т. К - 3,09 м; від т. К до т. Л - 12,74 м; від т. Л. до т. М - 7,76 м; від т. М до т. Н - 1,00 м; від т. Н до т. О - по лінії розподілу навісу; від т. О до т. П - по лінії розподілу житлового будинку; від т. П до т. Р - по лінії стіни житлового будинку; від т. Р до т. С - 1,00 м; від т. С до т. Т - 4,18 м; від т. Т до т. У - 2,37 м; від т. У до т. Ф - 5,04 м; від т. Ф до т. А - 5,22 м.

Для забезпечення можливості технічного обслуговування фасадних стін будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділено у спільне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0057 га (контур земельної ділянки позначений літ. П, Z. O, Щ, П) та надати земельний сервітут площею 0,0032 га позначений літ. В, Г, Z. П, Р, С, В, відповідно до варіанту №1 поділу земельної ділянки (додаток №4) висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Для проходу з вулиці до своєї частини житлового будинку та заїзду на ділянку з вулиці до житлового будинку з господарськими будівлями шириною не менше регламентованих чинними будівельними нормами (3,50 м та 0,75 м).

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору змінено, збільшено суму стягнення з 640 грн. до 5 331,38
грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 997,07 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належними і допустимими доказами позивачем доведено придбання майна, а саме, земельної ділянки і будівництво житлового будинку за кошти подружжя. Висновок суду першої інстанції про те, що житловий будинок побудований за кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - батьків відповідача, зокрема що ними витрачені власні кошти на суму більше 1 мільйона 600 тисяч гривень, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про поділ спільно нажитого майна подружжя, оскільки в даній справі не є предметом позову стягнення понесених ними витрат у будівництво будинку. Відповідачі також не надали угоди про створення спільної сумісної власності, а тому суд першої інстанції помилково прийняв до уваги пояснення свідків у справі, заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти завлених позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя, які є лише відповідачами у позові про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку. Крім того, відповідач ОСОБА_2, дружина позивача, з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок, збудований за її власні кошти не зверталася і доказів такого придбання не надавала, її письмові пояснення про те, що з 2013 року фактичні шлюбні відносини між нею та ОСОБА_1 було припинено, спірне майно не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу не знайшли свого підтвердження, так як, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, беззаперечні докази на підтвердження зазначеного у матеріалах справи відсутні. Навпаки, судові рішення про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не містять посилання на припинення сімейних відносин сторін з 2013 року. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Позов ОСОБА_1 в частині вселення його до спірного будинку є обгрунтованим та підлягає задоволенню, з урахуванням положень Европейської конвенції із прав людини про захист права особистої власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2018 року залишити в силі.

У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частини 3 статті 57 СК України, статті 60 СК України, статей 10, 12, 263 ЦПК України прийшов до висновку що житловий будинок побудований за кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - батьків відповідача, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про поділ спільно нажитого майна подружжя, оскільки в даній справі не є предметом позову стягнення понесених ними витрат у будівництво будинку. Відповідачі не надали угоди про створення спільної сумісної власності. Крім того позовні вимоги про вселення не ґрунтуються відповідно на нормах матеріального права, оскільки зазначені в рішення суду апеляційної інстанції норми закону не регулюють питання вселення до приватного (власного) будинку.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог виділив ОСОБА_1 площу житлового будинку та надав йому доступ до частини земельної ділянки ОСОБА_2, хоча такої позовної вимоги позивач не заявляв. Суд апеляційної інстанції вказав, що обставини та докази того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали земельну ділянку та збудували житловий будинок за власний кошт та в інтересах своєї доньки ОСОБА_2 на думку суду апеляційної інстанції не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про поділ майна подружжя, оскільки в справі не є предметом позову стягнення понесених ними витрат на будівництво будинку та відповідачі не надали угоди про створення спільної сумісної власності.

Аналіз змісту касаційних скарг свідчить про те, що судові рішення в частині поділу автомобіля не оскаржуються, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року без задоволення.

Відзив мотивований тим, що порушено його право власності яке повинно бути захищено судом у спосіб вселення до будинку, реального поділу будинку, землі та автомобіля. Згідно з висновком № С-94 експертизи від 28 березня 2018 року будинок та землю поділено за варіантом, про який він просив і частка для сторін визначені правильно. Зазначений поділ не потребує компенсацій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року зупинено дію постанови апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.

У вересні 2018 року матеріали цивільної справи № 750/3501/17 надійшли до Верховного Суду та 15 квітня 2020 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5 та відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від імені яких діє ОСОБА_6, з таких мотивів.

Судами встановлено, що 14 лютого 2011 року зареєстровано шлюб між сторонами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2018 року шлюб було розірвано.

У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, 09 серпня 2012 року подружжя придбало земельну ділянку площею 0,10 га в межах згідно з планом, кадастровий номер undefined, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору-купівлі продажу земельної ділянки, за реєстровим № 1600, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н. Г.

18 січня 2016 року на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на житловий будинок по АДРЕСА_1, який було збудовано на придбаній подружжям земельній ділянці.

Висновком експертів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №С-94 від 28 березня 2018 року встановлено, що вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 681 615
грн.

Даним висновком експертами запропоновано варіант АДРЕСА_2 1 поділу земельної ділянки АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 (додаток №4) та варіант -1 виділу частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами згідно заяви (додаток №1 до висновку) з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1.

За приписами статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив вселити його до будинку АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на частину будинку АДРЕСА_1, яка складається з приміщень на першому поверсі, означених в технічному паспорті літерами 1-4, площею 22,5 кв. м та 1-5, площею 23,3 кв. м, та частину тераси а-1 для обладнання окремого входу до цих приміщень через терасу; у власності відповідача ОСОБА_2 залишити всі інші приміщення та споруди садиби; визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою для сторін виходячи з технічних даних забудови; визнати за ним право власності на автомобіль АUDI-100,1991 року випуску, сірого кольору, легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, вийшов за межі позовних вимог та визнав за ОСОБА_1 право власності на 17/100 частин житлового будинку, визнав за ОСОБА_2 право власності на 83/100 частин житлового будинку, виділив ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту №1 поділу земельної ділянки (додаток №4) висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-94 від 28 березня 2018 року, проведеної експертами Чернігівської регіональної торгово-промислової палати як 1-му співвласнику площею 0,5045 га, у тому числі: під житловим будинком - 0,0138 га; під господарськими будівлями та спорудами - 0,0120 га; під землями вільних від забудови - 0,0218 га; під землями спільного користування - 0,00285 га; визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки; виділив ОСОБА_2 у користування земельну ділянку, як 2-му співвласнику площею 0,5045 га, під житловим будинком (спільне користування) - 0,0285 га; під землями вільних від забудов - 0,0416 га; під господарськими будівлями та спорудами - 0,0028 га; під земельним сервітутом - 0,0032 га; для забезпечення можливості технічного обслуговування фасадних стін будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділив у спільне користування земельну ділянку, площею 0,0057 га (контур земельної ділянки позначений літ. П, Z. O, Щ, П) та надав земельний сервітут площею 0,0032 га позначений літ. В, Г, Z. П, Р, С, В; для проходу з вулиці до своєї частини житлового будинку та заїзду на ділянку з вулиці до житлового будинку з господарськими будівлями шириною не менше регламентованих чинними будівельними нормами (3,50 м та 0,75 м), про що не просив ОСОБА_1 в позовній заяві.

На підставі статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статті 370 ЦК України.

За змістом статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. ьЗа рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що "у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок".

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що "виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно".

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог суди не визначились з характером спірних правовідносин, не з'ясували чи просив ОСОБА_1 поділити спірне майно в натурі, чи визначити його ідеальні частки, чи може бути кожному із співвласників виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або чи є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані приміщення, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності; не звернули увагу, що якщо в результаті поділу співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що "відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення.

Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками".

Встановивши, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку та земельної ділянки, а відповідач чинить йому перешкоди у здійсненні права спільної власності на будинок та земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову в частині вселення ОСОБА_1 в житловий будинок.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6 зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5, дають підстави для висновку, що судові рішення в частині позовних вимог про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5, задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині позовних вимог про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог про вселення оскаржені рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416,419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Справу № 750/3501/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення залишити без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2018 року та постанова апеляційного суду Чернігівської області від 16 липня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук