Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №714/263/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 714/263/17-ц

провадження № 61-35559св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року у складі судді Єфтемія С. М. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право

на спадщину за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_5, яка на час смерті батька була непрацездатною вдовою, тому з урахуванням заповіту, залишеного батьком на його користь та на ім'я брата - ОСОБА_2, прийняла спадщину після смерті чоловіка, а саме 1/12 обов'язкову частки у спадщині.

Зазначав, що після смерті матері він звернувся до приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області

із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 13 жовтня 2014 року,

за яким мати заповіла йому майно, успадковане нею після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4.

Вважав, що спадкове майно батьків повинно ділитися наступним чином: 1/12 - обов'язкова частка непрацездатній дружині; 11/24 - спадщина

за заповітом (ОСОБА_2); 11/24 - частка, що не охоплена заповітом, ділиться між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 11/48 частки кожному. Відповідно частка матері у спадковому майні після смерті батька складає 15/48 частки.

Проте 20 червня 2015 року приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходться по АДРЕСА_1. У зв'язку з цим порушено його право на отримання спадщини після смерті матері, зокрема на отримання обов'язкової частки у спадщині, яку вона набула після смерті чоловіка.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 червня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_2.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2017 року роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 у частині визнання права власності на спадкове майно передано до канцелярії суду для повторної реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, видане приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області 20 червня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щосвідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, порушує право ОСОБА_1, який як спадкоємець за заповітом, має право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_5, зокрема, право на отримання 1/12 обов'язкової частки у спадковому майні, що спадкується за заповітом, набутої останньою після смерті чоловіка.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції правильно визначені частки спадкоємців у спадковому майні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 714/263/17-ц із Герцаївського районного суду Чернівецької області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували, що позивач має право на спадкування за заповітом частки майна, яка належала матері, перешкод в отриманні свідоцтва про право

на спадщину за заповітом не існує. При цьому розмір частки зможе визначити лише нотаріус.

Крім того, особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, будучи спадкоємцем за заповітом, лише у разі отримання відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Заявник також вказує на відсутність правових підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину, визначених статтею 1301 ЦК України, оскільки обставини, вказані в ній, не настали.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. "А", що знаходиться по АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Хряцьківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області від 09 серпня 2012 року, все своє майно, яке належало йому на день смерті, ОСОБА_4 заповів у рівних частках синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Після смерті батька ОСОБА_2 в установленому законом порядку прийняв спадщину.

ОСОБА_1 спадщину після смерті батька не прийняв, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав окремо і у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Також після смерті ОСОБА_4 частину спадкового майна, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли: його дружина - ОСОБА_5, та син - ОСОБА_2, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем до дня його смерті, що підтверджується довідками виконавчого комітету Хряцьківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області від 22 травня 2013 року № 999 та № 1002.

Інші діти спадкодавця ОСОБА_4: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, спадщину після смерті батька не прийняли, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали окремо і у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

Крім того, ОСОБА_5, як непрацездатна вдова спадкодавця, успадкувала обов'язкову частку у спадковому майні, успадкування якого проводилося за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, спадкоємцем якої за заповітом від 30 жовтня 2014 року є ОСОБА_1, який прийняв спадщину після смерті матері.

Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5 не залишилось, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Хряцківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області від 08 травня 2015 року № 1042.

20 червня 2015 року приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходться по АДРЕСА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223

ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Сутність права на обов'язкову частку полягає у тому, що на користь осіб, визначених у частині 1 статті 1241 ЦК України, відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту.

При розрахунку обов'язкової частки у спадщині слід виходити з того,

що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця

за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування, тобто тих,

на користь яких відкрилася спадщина.

Таким чином, ОСОБА_5, як непрацездатна вдова спадкодавця, успадкувала обов'язкову частку у спадковому майні, успадкування якого проводилося за заповітом, а саме 1/12 його частку, що узгоджується з положеннями частин 3 і 5 статті 1268 ЦК України.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина 1 статті 1301 ЦК України).

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що іншими такими підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Судом установлено, що 20 червня 2015 року приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходться по АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що у зв'язку з видачею 20 червня 2015 року нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 спірного спадкового будинку порушуються його права, як спадкоємця за заповітом після смерті матері - ОСОБА_5, зокрема, право на отримання 1/12 обов'язкової частки у спадковому майні, набутої останньою після смерті чоловіка.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 -3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав у зв'язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки частка спірного спадкового будинку, на яку видано оспорюване свідоцтво, не входить до спадщини, зокрема до 1/12 обов'язкової частки спадщини, яку ОСОБА_5 прийняла після смерті чоловіка та на яку ОСОБА_1 претендує після смерті матері.

Крім того, суди, визначивши, що частка ОСОБА_5 у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 складає 7/24, а частка ОСОБА_2-17/24, не звернули уваги на те, що частка відповідача, ураховуючи, навіть, такий розподіл спадщини, становить 70,83 %, тобто значно перевищує частку, на яку він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що внаслідок отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 спірного спадкового будинку порушено права ОСОБА_1, який як спадкоємець за заповітом має право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_5.

Крім того, приватний нотаріус Герцаївського нотаріального округу Чернівецької області, до якого ОСОБА_1 звернувся після смерті матері із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 13 жовтня 2014 року, вказав, що після підтвердження факту родинних стосунків зможе видати спадкове свідоцтво на ім'я ОСОБА_1. У рішенні Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2017 року у справі № 714/991/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено відповідний факт, зокрема, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 (а. с. 171-172, т. 1).

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутні перешкоди в отриманні свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом від 13 жовтня 2014 року на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходться по АДРЕСА_1.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню із відмовою у задоволенні позовних вимог, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 05 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітомвідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 1 280,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги, а всього 1 984,00 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп. ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк