Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2019 року у справі №644/3386/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 644/3386/18

провадження № 61-5539 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року в складі судді Глібко О. В. та на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року в складі колегії суддів Кіся П. В., Хорошевський О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Харківської міської ради й просила встановити факт її постійного проживання однією сім'єю з лютого 2010 року зі спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після його смерті на підставі статті 1259 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 1997 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Позивач є рідною племінницею ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2

ОСОБА_4 на момент смерті на праві власності належала Ѕ частина квартири

АДРЕСА_2 року ОСОБА_2 помер.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 постійно потребували сторонньої допомоги внаслідок віку й хвороб, а позивач була єдиною родичкою, з 2010 року вона щодня приходила до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а згодом - переїхала до них із метою здійснення догляду: купувала та готувала їжу, прибирала квартиру, прасувала, сплачувала комунальні послуги, купувала ліки, надавала медичну допомогу, викликала швидку, неодноразово направляла на медичне лікування ОСОБА_2, який страждав на алкоголізм, оплатила за власні кошти всі необхідні ритуальні послуги.

Зазначає, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, адже на момент його смерті фактично проживала разом із ним однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 указувала, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, який через алкоголізм і цироз печінки був у безпорадному стані.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що надані докази, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо спільного проживання, спільного побуту, наявності взаємних прав та обов'язків з померлим, не підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, від встановлення якого залежить право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_2 як спадкоємця четвертої черги за статтею 1264 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Указує, що надала належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, які безпідставно не взяті судами першої та апеляційної інстанцій до уваги.

Зазначає, що трудовою книжкою спадкоємця підтверджується факт перебування його на утриманні позивача, оскільки він звільнений з роботи в 2007 році й більше не працевлаштовувався.

ОСОБА_2 постійно перебував у стані алкогольного сп'яніння, мав цироз печінки, не міг самостйно себе обслуговувати, а тому висновок судів про недоведеність вимог позову є необґрунтованим.

Окрім того, показаннями свідків підтверджується факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем однією сім'єю з 2010 року.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Харківської міської ради на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідач указує, що ОСОБА_1 не надала судам належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства з спадкодавцем, а тому правильним є висновок судів про відмову в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2.

На момет смерті ОСОБА_4 йому та ОСОБА_2 належало на праві власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1.

Оскільки місцем постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є вказана квартира, то останній фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 із ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 і перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який є особою з інвалідністю 2 групи по зору та потребує стороннього догляду.

У суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 дали показання, що з початку лютого 2010 року ОСОБА_1 постійно виконувала всі обов'язки члена родини ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно з частинами 2 , 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зроблено висновок, що "для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю".

В абзаці 1 частини 2 статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 січня 2020 року в справі № 750/474/19 (провадження № 61-18622св19), від 20 лютого 2020 року в справі № 643/447/18 (провадження № 9319св19) і від 02 червня 2020 року в справі № 755/9824/17 (провадження № 3375св19).

За правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Установивши, що ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, що вона та ОСОБА_2 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки протягом не менше як п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав, передбачених статтею 1264 ЦК України.

Правильним є висновок судів, що самі по собі показання свідків не дають підстав для висновку про доведеність факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю й відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2.

Аргументи касаційної скарги про те, що факт перебування спадкодавця на утриманні позивача підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2, підлягають відхиленню, оскільки відсутність запису про офіційне працевлашування спадкодавця це не є належним і допустимим доказом на підтвердження факту проживання однією сім'єю протягом п'яти років до смерті ОСОБА_2 чи передбачених статтею 1259 ЦК України умов, за яких ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги за законом.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук