Історія справи

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 161/5863/18

провадження № 61-46684св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2018 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Осіпчука В. В., Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що з 08 листопада 1992 року вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, неповнолітніх дітей не мають. Подружні стосунки вони не підтримують, їх сім`я існує лише формально. Крім того вказувала, що примирення між ними неможливе, однак відповідач не бажає розривати шлюб у позасудовому порядку. За таких обставин

ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 , зареєстрований 08 листопада 1992 року Колківською сільською радою Маневицького району Волинської області, актовий запис № 24, розірвано.

Вказане рішення мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї неможливе, оскільки сторони тривалий час подружні стосунки не підтримують, проживають окремо, позивач має намір створити іншу сім`ю поза межами України, шлюб існує лише формально.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня 2018 року у цій справі залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд вправі ухвалити рішення про розірвання шлюбу, якщо його подальше збереження є неможливим та суперечить інтересам одного з подружжя. Саме такі обставини були встановлені судом першої інстанції під час розгляду цього спору і суд дав їм вірну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами невірно встановлено, що заявлені позовні вимоги підтверджені належними та достатніми доказами у судовому засіданні. Суди неповно з'ясували обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Розриваючи шлюб між ними, суд невірно встановив, що вони не підтримують подружніх стосунків, оскільки вони завжди підтримували подружні стосунки, а в момент їхнього погіршення заявник завжди намагався знайти вихід із ситуації. Також зазначає, що сім`ю складають особи, які пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки. Судами не було встановлено, що подальше їх спільне життя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Крім того заявник зазначає, що згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто подавала документи до суду, оплачувала судовий збір, ставила підпис у позовній заяві, хоча вона фізично не могла перебувати на території України, а перебувала у Державі Ізраїль. Тому існує ймовірність підробки підпису ОСОБА_1 у позовній заяві та копіях документів.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі

з 08 листопада 1992 року, який зареєстровано Колківською сільською радою Маневицького району Волинської області, актовий запис № 24. Неповнолітніх дітей від шлюбу сторони не мають.

Сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки за понад два роки до моменту подання позову до суду через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, через що між ними виникали конфлікти. З того часу сторони спільне господарство не ведуть, проживають окремо - позивач виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Спору про поділ майна на між сторонами немає.

ОСОБА_2 відмовляється розірвати шлюб в позасудовому порядку через органи реєстрації актів цивільного стану, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Згідно частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідності до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не протирічить моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, враховуючи обставини справи та особисті взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, взявши до уваги, що шлюб суперечить інтересам позивача, не знайшовши підстав для надання подружжю строку для примирення, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання за ініціативою одного з подружжя.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 липня

2018 та постанову Апеляційного суду Волинської області від 24 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович