Постанова

Іменем України

5 березня 2018 року

м. Київ

справа № 731/45/16-ц

провадження № 61-9325 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»,

представники відповідача: Брановицький Олександр Олександрович, Міщенко Андрій Леонідович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2016 року у складі судді Моцьора О. В. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 липня 2016 року у складі колегії суддів: Хромець Н. С., Бечка Є. М., Тагієва С. Р.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі -

ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто») про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2015 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого він купив трактор за 55 тис. грн, сплативши при укладенні договору частину його вартості - 23 тис. грн. Зазначені умови були погоджені до підписання договору, у зв'язку із чим він підписав його, не читаючи.

Однак, коли він прибув за адресою, де згідно інформації представника товариства знаходиться склад, на якому зберігається трактор, виявилось, що склад відсутній, а там знаходиться завод із виготовлення коліс.

Після 21 січня 2016 року на його адресу надійшов лист від відповідача, в якому зазначалось про порядок сплати платежів за договором фінансового лізингу.

Зазначав, що його було введено в оману, а договір містить такі умови, на яких він ніколи б його не уклав. Зокрема, згідно договору вартість трактора становить 230 тис. грн; не вказано стан, індивідуальні технічні характеристики, колір; адміністративний платіж завуальовано; формула для розрахунку лізингового платежу є занадто складною; у договорі присутній дисбаланс прав та обов'язків сторін: лізингоодержувач має лише обов'язки, а лізингодавець - лише права. Суть договору фінансового лізингу полягає у передачі лізингодавцем майна лізингоодержувачу на визначений строк з правом подальшого викупу, а не через визначений строк, як це випливає з оспорюваного договору.

Отже, на думку позивача, ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» ведеться нечесна підприємницька практика. Крім того, договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортних засобів, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати договір фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» сплачені за договором кошти в сумі 23 тис. грн, збитки (сума комісії при сплаті коштів) в сумі 230 грн та судовий збір.

Заочним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області

від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_4, недійсним. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 кошти, сплачені ним за вказаним договором в якості адміністративного платежу, у розмірі 23 тис. грн, банківську комісію у розмірі 230 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що в договорі фінансового лізингу

від 24 грудня 2015 року виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, вказаний договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилено. Заочне рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 березня

2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, щооспорюваний договір містить несправедливі умови для позивача. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач здійснює свою діяльність не отримавши статусу фінансової установи, яка може надавати фінансові послуги, без отримання ліцензії для здійснення фінансової діяльності. Крім того, договір лізингу не був нотаріально посвідченим. Вказане є підставами для визнання договору недійсним і стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини регулюються не Законом України «Про захист прав споживачів», а нормами ЦК України та спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг». Договір фінансового лізингу укладений з дотриманням вимог закону, які регулюють його укладання, ніяких порушень позивача як споживача послуг не допущено та нотаріальне посвідчення не є обов'язковим для вказаного договору.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом частини п'ятої цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої

статті 18 Закону).

Відповідно до частини першої статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Крім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення статей 203, 215, 799, 806 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшли правильного висновку про те, що договір фінансового лізингу містить несправедливі умови для позивача, у відповідача відсутня відповідна ліцензія для надання фінансових послуг. У договорі відсутня обов'язкова умова щодо індивідуальної визначеності предмета лізингу, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості. Крім того, спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму), а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, однак сторонами при укладенні договору не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення, унаслідок чого наявні підстави для визнання такого договору недійсним.

Висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» залишити без задоволення.

Заочне рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников