Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 536/87/22

провадження № 61-8969св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 13 жовтня 2022 року у складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ державної реєстрації актів цивільного стану

у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), про визнання розірвання шлюбу фіктивним.

2. Позов обґрунтований, тим що 22 січня 1988 року між нею та

ОСОБА_4 укладено шлюб, якій 27 листопада 2018 року фіктивно розірвано за спільною заявою подружжя з метою отримання ними житлової субсидії, оскільки їх матеріальне становище погіршилося у зв`язку

з перебування обох на пенсії. Проте вони продовжили проживати разом за адресою реєстрації ОСОБА_4 :

АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

3. 21 квітня 2021 року другою кременчуцькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , однак вона позбавлена можливості прийняти спадщину як дружина і спадкоємець першої черги за законом, оскільки не перебувала

у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 на час його смерті.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 , зареєстроване

27 листопада 2018 року Кременчуцьким міським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 594.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2022 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, у позові відмовлено.

6. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт фіктивного розірвання шлюбу

з ОСОБА_4 та існування між подружжям після 27 листопада 2018 року відносин притаманних подружжю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. 15 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 395/628/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів призначення субсидії, оскільки не дослідив довідку управління соціального захисту населення від 09 грудня 2021 року, а крім того безпідставно відхилив показання свідка.

13. Вказує, що судами не враховано того факту, що вона продовжувала та продовжує сплачувати житлово-комунальні послуги за майно чоловіка і після фіктивного розірвання шлюбу і після його смерті.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судами

14. 22 січня 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

15. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_5 .

16. 27 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

17. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

18. 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

19. За повідомленням другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 82/2021. Спадкоємцями за законом є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину відповідно до заяви про прийняття спадщини від 22 вересня

2021 року за № 284 та ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину відповідно до заяви про прийняття спадщини від 21 липня 2021 року за № 232.

20. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Крюківського району від 29 листопада 2021 року ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 та перебував на обліку в управлінні як одержувач житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг

з жовтня 2015 року до квітня 2021 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

22. За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Як на підставу позовних вимог про визнання розірвання шлюбу фіктивним ОСОБА_1 посилається на те, що після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 залишилися близькі стосунки, вони продовжили проживати разом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні виключно подружжю. Зазначала, що шлюб було розірвано фіктивно з метою отримання житлової субсидії.

26. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік

у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

27. Відповідно до статті 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

28. Згідно зі статтею 108 СК України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

29. З урахуванням наведених положень сімейного законодавства, розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин.

30. При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.

31. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 31 березня 2020 року у справі № 644/6976/16-ц, від 07 травня 2020 року

у справі № 461/6692/16-ц, від 30 травня 2023 року у справі № 711/3329/21.

32. Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши показання свідків

у сукупності з іншими доказами у справі, надавши їм належну правову оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в позові, оскільки позивачка не довела наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, не довела, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства, та не надала доказів, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини.

33. При цьому суди правильно врахували, що після розірвання шлюбу за життя ОСОБА_4 жоден із колишнього подружжя не порушував питання про фіктивність розірвання шлюбу.

34. Також обґрунтовано відхилено судами доводи позивачки, яка мотивувала фіктивність шлюбу необхідністю оформлення субсидій, оскільки для визнання шлюбу фіктивним подружжя саме в момент розірвання шлюбу не повинне мати на меті припинення шлюбних відносин.

35. ОСОБА_4 субсидія була призначена із жовтня 2015 року, тобто задовго до розірвання шлюбу у листопаді 2018 року.

36. Наявна в матеріалах справи довідка Управління соціального захисту населення Автозаводського району від 09 грудня 2021 року, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, оскільки свідчить про те, що житлова субсидія нараховувалась ОСОБА_1 , як до так і після розірвання шлюбу.

37. Посилання в касаційній скарзі на сплату заявницею житлово-комунальних послуг за майно ОСОБА_4 після розірвання шлюбу і після його смерті, саме по собі не є підтвердженням того, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини.

38. Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційний суд протиправно відхилив показання свідків, оскільки показання свідків оцінені судами, в межах наданих їм повноважень, у сукупності з іншими доказами

у справі.

39. Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

40. Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

41. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

42. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суди в оскаржених судових рішеннях не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 травня 2023 року у справі № 395/628/21, в якій суди дійшли висновку, що проживання за однією адресою, спільна реєстрація у квартирі, придбаній після розірвання шлюбу, придбання її через короткий (13 днів) проміжок часу після розірвання шлюбу, сплата позивачем заборгованості з житлово-комунальних послуг за придбану квартиру, а також участь у проведенні ремонтних робіт у ній свідчить про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема у період придбання спірної квартири, та визнання її спільною сумісною власністю сторін.

43. Отже у наведеній заявницею постанові Верховний Суд погодився

із висновками судів попередніх інстанцій, які вирішуючи спір про поділ спільного майна, виходили із конкретних обставин справи, наявних доказів та їх оцінки.

44. Висновки судів попередніх інстанцій у розглядуваній справі не суперечать узагальненим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 395/628/21 та ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та оцінці наданих сторонами доказів.

45. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

46. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення

із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 141 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников