Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-1053/10

провадження № 61-18169св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Місто Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство "Альфабуд-2005", приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Галина Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (далі - ПАТ "Місто Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство "Альфабуд-2005", про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2010 року цивільну справу № 2-1384/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Місто Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Г. В., про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, прийнято до спільного провадження із цивільною справою № 2-1053/10 за позовом ПАТ "Місто Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство "Альфабуд-2005" (далі - ПП "Альфабуд-2005"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2010 року виокремлено поєднані в одному провадженні позовні вимоги за позовом ПАТ "Місто Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП "Альфабуд-2005", про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Місто Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Г. В., про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, в одне провадження, а позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики виокремлено в інше самостійне провадження.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2010 року позов ПАТ "Місто Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП "Альфабуд-2005", про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" заборгованість станом на 06 вересня 2010 року за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у розмірі 3 961
017,29 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Місто Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Г. В., про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2016 року головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав до Приморського районного суду м. Одеси заяву про видачу дубліката виконавчого листа № 2-1053/10, виданого 07 лютого 2011 року Приморським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" заборгованості у розмірі 3 962 837,29 грн. Зазначав, що оригінал цього виконавчого документа при пересиланні матеріалів виконавчого провадження та постанови про повернення виконавчого листа стягувачу було втрачено.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2016 року у складі судді Бойчука А. Ю. заяву головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 2-1053/10 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" грошової суми у розмірі 3 961 017,29 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Судом встановлено, що при пересиланні матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2010 року оригінал виконавчого листа було втрачено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 04 грудня 2014 року ВП № 43951554 виконавчий лист № 2-1053/10, виданий 07 лютого 2011 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" грошової суми повернуто стягувачу. При пересиланні цього виконавчого листа було виявлено відсутність підтвердження повернення його оригіналу стягувачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд вирішив питання про видачу дубліката виконавчого листа з урахуванням лише тих доказів, які були надані банком. Тобто суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та постановив незаконну ухвалу. Крім цього, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права і розглянув апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2016 року за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2010 року позов ПАТ "Місто Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПП "Альфабуд-2005", про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" заборгованість станом на 06 вересня 2010 року за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у розмірі 3 961
017,29 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Місто Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Філімонова Г. В., про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

07 лютого 2011 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист № 2-1053/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" грошової суми у розмірі 2 737 764,90 грн.

Цей виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу.

Постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20 червня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43951554 з примусового виконання виконавчого листа від 07 лютого 2011 року № 2 1053/10.

Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 04 грудня 2014 року ВП № 43951554 виконавчий лист № 2-1053/10, виданий 07 лютого 2011 року Приморським районним судом м.

Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" грошової суми у розмірі 2 737 764,90 грн повернуто стягувачу.

При пересиланні цього виконавчого листа було виявлено відсутність підтвердження повернення його оригіналу стягувачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що рішення Приморського районного суду м.

Одеси від 08 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Місто Банк" заборгованості станом на 06 вересня 2010 року за кредитним договором від 05 квітня 2007 року у розмірі 3 961 017,29 грн не виконано, виконавчий лист від 07 лютого 2011 року № 2-1053/10, виданий судом на підставі цього рішення, на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та її представника, не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд процесуального питання про видачу дубліката виконавчого листа, а явка сторін у цьому випадку не є обов'язковою.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк