Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №756/11814/21
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №756/11814/21
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №756/11814/21

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 756/11814/21

провадження № 61-5092св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Завод «Маяк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року

у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від

01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» (далі - АТ «Завод «Маяк») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у справі № 756/44891/19 задоволено позов

ОСОБА_1 та скасовано наказ від 16 жовтня 2019 року № 203-к про звільнення його з посади першого заступника генерального директора

АТ «Завод «Маяк»; стягнено з АТ «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 77 844,91 грн, а також судовий збір; позовні вимоги про поновлення на роботі залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року

в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення, яким

у задоволенні вказаної вимоги відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Згідно з наказом АТ «Завод «Маяк» від 03 червня 2021 року № 46к «Про звільнення першого заступника генерального директора ОСОБА_1 » підставою для звільнення є акти про відсутність на роботі першого заступника генерального директора ОСОБА_1 від 03 жовтня 2019 року

з 8:30 год до 11:30 год; 07 жовтня 2019 року з 8:30 год до 11:30 год;

08 жовтня 2019 року з 8:30 год до 11:30 год.

Позивач вважав, що АТ «Завод «Маяк» звільнило його повторно, зазначаючи підставою акти від 2019 року, що є незаконним.

Звертав увагу на порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених статтею 148 КЗпП України, оскільки фактично АТ «Завод «Маяк» звільнило його, вказавши підставою акти, з часу складання яких пройшло понад 19 місяців.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ від 03 червня 2021 року № 46к «Про звільнення

з посади першого заступника генерального директора ОСОБА_1 » та зобов`язати АТ «Завод «Маяк» скасувати його; поновити його на посаді

з моменту звільнення, а саме з 16 жовтня 2019 року; зобов`язати АТ «Завод «Маяк» внести в його трудову книжку запис про поновлення його на посаді першого заступника генерального директора АТ «Завод «Маяк»; стягнути

з АТ «Завод «Маяк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2019 року до дня поновлення на роботі в розмірі 409 160,40 грн; стягнути з АТ «Завод «Маяк» на його користь заборгованість із заробітної плати, не виплачену йому на день звільнення, в розмірі

77 844,91 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості та звернув увагу, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже були предметом розгляду у цивільній справі № 761/44891/19, у якій провадження

в частині вимог про поновлення на роботі закрито, а постановою суду апеляційної інстанції в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року

в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Завод «Маяк» про стягнення заборгованості із заробітної плати скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнено з АТ «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 2019 рік в сумі 77 844,91 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягуючи заборгованість із заробітної плати, апеляційний суд виходив із того, що під час судового розгляду не здобуто відомостей про виплату позивачеві такої заборгованості за вказаний період, що згідно зі статтями 47 115-116 КЗпП України є підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку. Розмір заборгованості суд визначив на підставі довідки АТ «Завод «Маяк» від 02 лютого 2021 року № 78.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без змін, апеляційний суд виходив із того, що оспорюваний наказ було видано на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого

2021 року, а тому заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 21 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії малозначних, оскільки ціна позову у цій справі становить 487 005,31 грн. Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання позивача про допит свідків. Зазначає, що підставою для його звільнення з роботи в оскаржуваному наказі зазначені акти про відсутність його на роботі від 03 жовтня 2019 року, від 07 жовтня 2019 року та від 08 жовтня 2019 року, однак вказані акти не відповідають дійсності, оскільки позивач в дні та часи, зазначені в тих актах, перебував на роботі. Заявник також зазначає, що вказаних актів немає в матеріалах справи. Позивач стверджує, що жодного разу під час роботи на підприємстві відповідача не допускав прогули, а тому звільнення вважає безпідставним. Пояснення у позивача не були відібрані, що є обов?язковим. Вказує, що територія АТ «Завод «Маяк» величезна, посадовою інструкцією місце роботи позивача не закріплено, а отже, враховуючи керівну посаду позивача, яка передбачала виконання різної роботи, він міг перебувати у різних місцях на території заводу під час виконання своїх посадових обов?язків, що також свідчить про недоведеність факту прогулу. Суди не дали належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачем норм статті 148 КЗпП України, зокрема щодо строків накладення дисциплінарного стягнення, оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення через 19 місяців із дня фіксації нібито прогулів.

Аргументи інших учасників справи

20 червня 2023 року АТ «Завод «Маяк» подало до Верховного Суду пояснення,

у яких просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

30 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до АТ «Завод «Маяк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 березня

2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Наказом голови правління - генерального директора АТ «Завод «Маяк» Гаврилова В. М. від 16 жовтня 2019 року № 203-к ОСОБА_1 звільнено

з посади першого заступника генерального директора 16 жовтня 2019 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Не погодившись зі звільненням, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на посаді першого заступника генерального директора, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду від 11 січня 2021 року провадження у справі в частині вказаних вимог було закрито.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року позов задоволено: скасовано наказ від 16 жовтня 2019 року № 203-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод «Маяк», стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 844,91 грн. Позовні вимоги про поновлення на роботі залишено без розгляду. Стягнено з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 840,80 грн.

Скасовуючи наказ від 16 жовтня 2019 року № 203-к, суд першої інстанції виходив із того, що в день звільнення позивач перебував на лікарняному, чим порушено вимоги частини третьої статті 40 КЗпП України, відповідач не мав достатніх правових підстав для його звільнення.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким

у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ «Завод «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Наказом АТ «Заовд «Маяк» від 03 червня 2021 року № 46к ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» 26 жовтня 2019 року за прогули без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України

Зі змісту цього наказу відомо, що його винесено на виконання наказу від

03 червня 2021 року № 45к АТ «Завод «Маяк», що виданий на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 03 червня 2021 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, та листка непрацездатності серії АДХ № 622879.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року

№ 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП Українивизнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована

у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно

з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини.

Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності

є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Аналогічний за змістом висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі № 750/8456/17 (провадження № 61-22946св18) та від 04 листопада 2020 року у справі № 389/2004/16-ц (провадження № 61-3903св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 640/10761/14-ц. Зокрема, зазначила, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Установивши, що спірний наказ АТ «Завод «Маяк» від 03 червня 2021 року

№ 46к «Про звільнення з посади першого заступника генерального директора ОСОБА_1 » видано на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у справі № 761/44891/19, яке набрало законної сили 03 червня 2021 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову

в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, правильним також є висновок про відмову

в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до

АТ «Завод «Маяк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов