Історія справи

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 642/6942/20

провадження № 61-6994св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-гарант», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. В., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант», ОСОБА_3 про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

27 квітня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення доказів, шляхом призначення експертизи, в якій просив забезпечити докази ступеня вини кожного учасника ДТП, що сталась 04 травня 2019 року, шляхом призначення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічну експертизу, поставивши перед експертами відповідні питання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ленінський районний суд м. Харкова ухвалою від 04 травня 2023 року під головуванням судді Грінчук О. П. клопотання ОСОБА_3 про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи залишив без задоволення.

Постановляючи ухвалу про залишення клопотання без задоволення місцевий суд враховуючи предмет позову вважав, що відповідач не довів необхідності проведення такої експертизи.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 04 травня 2023 року повернув заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції вважав, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено право на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвали про відмову у призначенні експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в якій просив оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

ОСОБА_3 вказував, що він звернувся саме із клопотанням про забезпечення доказів, а відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував копії матеріалів справи з суду першої інстанції.

25 липня 2023 року копії матеріалів справи № 642/6942/20 надійшли до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частина друга статті 116 ЦПК України).

Згідно пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

У пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що підстави та порядок забезпечення доказів, а також подання учасниками справи та їх представниками заяви про забезпечення доказів та її розгляду судом, враховуючи певні особливості їх отримання, передбачені статтями 116 117 118 ЦПК України і законодавцем виділено окремо параграфом 8 в главі 5 «Докази та доказування».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_3 звернувся саме із заявою про забезпечення доказів (а. с. 143, 144) у порядку статті 116 ЦПК України та оплатив судовий збір.

За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга подавалася на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпеченні доказів.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 520/17420/15-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 травня 2023 року скасувати.

Передати копії матеріалів справи № 642/6942/20 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк