Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2021 року у справі №175/4190/20

Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 175/4190/20

провадження № 61-13152св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів:

Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Просила суд встановити факт проживання її з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2012 року. Поділити майно що є сумісною власністю подружжя, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 1/2 частину будинку що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, земельну ділянку з кадастровим номером: 1221481599:01:035:0018,1/2 частину квартири що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з'явились, надали суду відзив згідно його частково визнали позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю з 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

15 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року по листопад 2020 року включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог в частині що стосується факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Крім того, місцевий суд вказав, що відповідачем визнано заявлені позовні вимоги в цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року, особа, що не брала участі у справі ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня

2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня

2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністюзакрито.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

15 квітня 2021 року, апеляційний суд виходив із того, що рішенням місцевого суду права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не порушено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 серпня 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від

21 липня 2021 рокута передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, звернення з даним позовом є зловживанням процесуальними правами, позов не підлягав задоволенню. Вважає, що його права порушуються тим, що в іншій справі, за позовом третьої особи ОСОБА_1 предметом її позову є визнання недійсним договору дарування нерухомого майна (будівлі кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_3. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня

2021 року по справі № 175/4190/20 встановлено факт її проживання з

ОСОБА_2 з 2012 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому нерухоме майно (будівля кафе), розташоване за адресою: АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя та просить визнати договір дарування зазначеного нерухомого майна недійсним. Оскільки, відповідно до зазначеного договору дарування будівлі кафе, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 24 жовтня 2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К. Ю. за реєстровим № 5916, він, ОСОБА_3, є власником нерухомого майна (будівля кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_3, то вважає, що Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення від 15 квітня 2021 року про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2012 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу порушив його права, як власника нерухомого майна (будівля кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

13 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У цій справі спір виник щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

15 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністюзадоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року по листопад 2020 року включно.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністювідмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року, особа, що не брала участі у справі ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 не згоден з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

15 квітня 2021 року саме в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Відкривши апеляційне провадження і призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції забезпечив право заявника на перевірку його аргументів, що оскаржуваним рішенням місцевого суду вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_3.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що заявник не наводить жодного аргументу за яких апеляційний суд мав би встановити порушення його прав чи обов'язків рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року, встановивши факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Апеляційний суд встановив, що у цій справі рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року вирішено спір щодо факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказаним рішенням питання щодо нерухомого майна (будівля кафе), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 не вирішувалося. Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня

2021 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3, а від так правильним є висновок апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

15 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністю з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська