Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2020 року у справі №444/1420/17

Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 444/1420/17

провадження № 61-2709св

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідачі за первісним та за зустрічним позовами: Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області, Виконавчий комітет Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Манукян Мартою Андріївною, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Мікули В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяки Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, виконавчого комітету Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішень Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 жовтня 2015 року та від 22 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що протягом останніх 15 років користується земельною ділянкою орієнтовною площею 0,13 га, розташованою навпроти його будинку за адресою: АДРЕСА_1, протягом цього часу платить податок за користування цією земельною ділянкою.

Рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області № 37 від 07 травня 2015 року йому надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га, розташованої у АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства.

Землевпорядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРДО ПЛЮС" було проведено обстеження та виконано обміри меж земельної ділянки, якою він користується, та складено схему розмежування земельної ділянки із зазначенням її меж та відображенням суміжних по відношенню до неї землекористувачів, погоджено існуючі межі земельної ділянки. Непогодженими залишились межі земельної ділянки ОСОБА_1 із землями загального користування, належними Дублянській міській раді, а також із земельною ділянкою, належною ОСОБА_2.

На його неодноразові звернення щодо погодження існуючих меж земельної ділянки ОСОБА_2 відповідав відмовою.

Рішенням Дублянської міської ради від 22 вересня 2016 року затверджено схему розподілу земельних ділянок в урочищі "торфи", однак затверджена схема суперечить рішенню Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року, яким йому, ОСОБА_1, надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1300 га за адресою: АДРЕСА_1, оскільки за затвердженою 22 вересня 2016 року схемою йому передбачено передати в порядку приватизації частину земельної ділянки площею 0,07 га в урочищі "торфи ", яка знаходиться в першому ряду урочищі "торфи", навпроти належного йому будинку з надвірними спорудами, та земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в другому ряду, як складові земельної ділянки площею 0,1300 га, але це не відповідає фактичним розмірам земельної ділянки, якою він користується протягом останніх 15 років.

Згідно з планом відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки площею 0,07 га та 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1, розділені землею загального користування - дорогою, та є окремими земельними ділянками.

Посилаючись на те, що рішення Дублянської міської ради від 22 вересня 2016 року стосується саме земельних ділянок площами 0,07 га та 0,06 га, про які йшлося в рішенні Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року № 37, яким йому надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1300 га, є незаконним, оскільки це дві різні земельні ділянки, а законом чітко передбачено, що безоплатно у власність земельна ділянка передається лише один раз; схема розподілу земельних ділянок обмежує його право на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,13 га на підставі раніше затвердженої схеми розподілу земельних ділянок; Дублянською міською радою прийнято рішення від 22 жовтня 2015 року № 30 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,07 га в урочищі "на торфах" в першому ряду поряд з АДРЕСА_1 ОСОБА_2", просив визнати рішення Дублянської міської ради про затвердження схеми розподілу земельних ділянок від 22 вересня 2016 року таким, що безпосередньо порушує його права та інтереси на користування земельною ділянкою площею 0,13 га, якою він користується протягом останніх 15 років, оскільки ОСОБА_2 планується надати у власність земельну ділянку площею 0,07 га за рахунок його земельної ділянки, скасувати це рішення в частині затвердження схеми розподілу земельних ділянок в урочищі "торфи" та скасувати рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 жовтня 2015 року № 30 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,07 га в урочищі "торфи" в першому ряду поряд з АДРЕСА_1 ОСОБА_2".

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, виконавчого комітету Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1, в якому просив скасувати рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення підсобного господарства орієнтовною площею 0,13 га, розташовану по АДРЕСА_1, ОСОБА_1".

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1" порушуються його права на передачу йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га, що знаходиться в урочищі "торфи" навпроти саме його житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1".

Стягнуто з Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, виконавчого комітету Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 640,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та скасовуючи рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1", суд першої інстанції виходив з того, що це рішення порушує право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою, що знаходиться напроти належного йому будинку з надвірними спорудами. Погоджуючи раніше визначені межі земельної ділянки за поданою ОСОБА_1 заявою, посадові особи Дублянської міської ради повинні були б врахувати, що спірна земельна ділянка знаходиться поряд із належним ОСОБА_2 будинком з надвірними спорудами, а відтак саме він має право на отримання цієї земельної ділянки у власність. Приймаючи рішення від 07 травня 2015 року, Дублянська міська рада діяла всупереч наданим їй повноваженням, та не у спосіб, що передбачений Конституцією й законами України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що за змістом рішення Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 жовтня 2015 року № 30, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого приватного господарства орієнтовною площею 0,07 га в урочищі "торфи" в першому ряду поряд з АДРЕСА_1, що відповідає схемі розподілу земельних ділянок в урочищі "торфи" у м. Дубляни, затвердженій рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 вересня 2016 року.

Згідно з рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 07 травня 2015 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого приватного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто, зазначені вище земельні ділянки, на які Дублянською міською радою сторонам спору надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою, знаходяться за різними адресами, а тому рішення Дублянської міської ради

про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого приватного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1, не порушує права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,07 га, що знаходиться в урочищі "торфи" в першому ряду поряд з АДРЕСА_1 та на яку йому надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що земельною ділянкою площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 користується без достатніх правових підстав, тому, враховуючи, що тривалість користування земельною ділянкою чи сплата земельного податку за користування такою відповідно до положень Земельного кодексу України не породжує права землекористування, позивач ОСОБА_1 не може вважатися належним користувачем земельної ділянки, а відтак, його право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1, не є порушеним.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 7 лютого 2020 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки зібраним у справі доказам, зокрема тотожності земельних ділянок, щодо яких прийняті оскаржувані рішення Дублянської міської ради, висновки судів зроблені без аналізу та дослідження матеріалів справи та свідчать про те, що спір не вирішено. Зазначає, що рішення Дублянської міської ради від 22 жовтня 2015 року прийнято з порушенням процедури, без заяви ОСОБА_2 із долученою схемою місця розташування земельної ділянки, щодо якої подано заяву.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в нескасованій частині залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позов ОСОБА_1 є передчасним, оскільки позивач не набув права, про захист якого ставить питання. Також зазначає, що визначаючи розмір, конфігурацію та місце знаходження земельної ділянки, яку має намір отримати у власність, ОСОБА_1 діяв самоуправно, за відсутності представника міської ради та з порушенням статті 55 Закону України "Про землеустрій" без топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано з Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/1420/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року клопотання ОСОБА_1, подане представником - ОСОБА_4, задоволено.

Дію рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 та користується земельною ділянкою навпроти свого будинку.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу та користується земельною ділянкою орієнтовною площею 0,7 га навпроти свого будинку.

Межа між власниками земельних ділянок АДРЕСА_3 та № 5 по АДРЕСА_1 проходить відповідно до фактичного землекористування.

10 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1300 га за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, посилаючись на те, що понад 15 років користується цією земельною ділянкою та сплачує земельний податок за користування нею.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області 07 травня 2015 року прийняла рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого присадибного господарства орієнтовною площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1".

Рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 вересня 2016 року затверджено схему розподілу земельних ділянок в урочищі "торфи" в м. Дубляни, згідно з якою передбачено надання в користування чи передачу у власність мешканцям, у тому числі ОСОБА_1 й ОСОБА_2, земельних ділянок, що знаходяться навпроти їх будинків.

Рішенням Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області від 22 жовтня 2015 року № 30 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,07 га в урочищі "торфи" в першому ряду поряд з АДРЕСА_1,3.

Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,4 га, яка входить до складу земельної ділянки, згода на передачу у власність якої надана ОСОБА_2, йому, ОСОБА_1, відступив попередній власник будинку, тому він користується нею на законних підставах та має переважне право на отримання у власність.

ОСОБА_2 мотивував позовні вимоги тим, що до складу земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_1 видано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації, увійшла частина земельної ділянки, розташованої навпроти саме його будинку, що порушує його першочергові права на користування цією земельною ділянкою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга подана до суду 7 лютого 2020 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельний кодекс України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частиною 1 та пунктом "а" частини 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частиною 1 та пунктом "а" частини 3 статті 116 ЗК України,

або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 186-1 ЗК України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, що звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорено право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Крім того, касаційний суд враховує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9 статті 79-1 ЗК України).

Спірні земельні ділянки на АДРЕСА_1, на які претендують сторони у справі, не є сформованими, даних про те, що ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою на законних підставах немає, тому викладені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про те, що оскаржувані рішення міської ради встановлюють межі земельних ділянок та позбавляють його права користування частиною земельної ділянки, якою, на його думку, йому дозволив користуватись попередній власник будинку, власником якого в даний час є ОСОБА_2, і накладення на цю земельну ділянку земельної ділянки ОСОБА_2, є безпідставними, а відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в позовах - скасуванню.

Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 не доведено підстави, які призвели б до виникнення суб'єктивного права використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не доведена невідповідність рішення Дублянської міської ради від 22 жовтня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Так само не доведено, що рішення Дублянської міської ради від 22 вересня 2016 року щодо розподілу земельних ділянок не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права, вони містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо поновлення виконання (дії) рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року зупинено дію рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, слід поновити дію цих судових рішень.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська