Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2021 року у справі №214/894/17

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 214/894/17

провадження № 61-19432св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, виконавчий комітет Криворізької міської ради в особі управління з питань реєстрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2019 року у складі судді Гриня Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макаров М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 та після уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Письменної С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29075643 від 02 квітня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на торговельний павільйон "А", загальною площею 58,9 кв. м, кафе "Б ", загальною площею 33,6 кв. м, торговельний павільйон "В", загальною площею 6,2 кв. м, торговельний павільйон "Г", загальною площею 11,5 кв. м, що розташовані у

АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її батько ОСОБА_3 побудував, відповідно до отриманих дозвільних документів торговельний павільйон по АДРЕСА_1 на даній йому в оренду земельній ділянці. У подальшому батько отримав акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва спірного об'єкта нерухомості, який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 20 вересня

2006 року за № 480. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, усе своє майно він залишив позивачці, про що було складено заповіт.

З листа управління містобудування та архітектури Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07 вересня 2016 року позивачка дізналася про порушення своїх прав спадкоємця, їй стало відомо, що рішенням Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Письменної С. С. було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 квітня 2016 року про реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 на торговельний павільйон "А ", загальною площею 58,9 кв. м, кафе "Б", загальною площею 33,6 кв. м, торговельний павільйон "В", загальною площею 6,2 кв. м, торговельний павільйон "Г", загальною площею

11,5 кв. м по АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що оскільки реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № 124160840026 від 24 березня 2016 року не здійснювалася можна дійти висновку про фіктивність поданої до реєстрації відповідачем ОСОБА_2 декларації, крім того, спірному об'єкту незавершеного будівництва ніколи не присвоювалася поштова адреса АДРЕСА_1, також відповідач ОСОБА_2 не має доказів будівництва спірного об'єкта нерухомості на надання йому в оренду земельної ділянки.

Фіктивна декларація не потребує додаткового визнання протиправною та скасування в судовому порядку, що випливає з аналогії права статей 8, 228 ЦК України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Письменної С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29075643 від 02 квітня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на торгівельний павільйон "А " загальною площею 58,9 кв. м, кафе "Б" загальною площею 33,6 кв. м, торгівельний павільйон "В " загальною площею 6,2 кв. м, торгівельний павільйон "Г" загальною площею 11,5 кв. м, розташовані у АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, який включає: торговельний павільйон "А ", площею 58,9 кв. м, кафе "Б", загальною площею 33,6 кв. м, торговельний павільйон "В", загальною площею

6,2 кв. м, торговельний павільйон "Г", загальною площею 11,5 кв. м є об'єктом, будівництво якого розпочато у 2005 році із введенням в експлуатацію

ОСОБА_3, який хоч і не встиг оформити правовстановлюючі документи до нього, однак це не виключає можливості віднесення його, в розумінні статті 1218 ЦК України, до складу спадщини, права на яку належать спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1.

У порушення вимог законодавства України, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речових прав власності за ОСОБА_2 належним чином не перевірила подані ним документи, зокрема, дійсність проведення реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не перевірила наявність/відсутність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, не врахувала наявність істотних суперечностей між поштовою адресою об'єкта - АДРЕСА_1, яка фактично не існує, з адресою, яка раніше пропонувалася дійсному забудовникові об'єкта ОСОБА_3 - АДРЕСА_1.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 12 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не розглянув клопотання заявника про відкладення розгляду справи. Під час розгляду справи, судами не було з? ясовано, чи належить спірне майно до спадкової маси. У матеріалах справи відсутні докази того, що будівництво спірного майна здійснювалося ОСОБА_3 відповідно до закону.

Доводи інших учасників справи

11 лютого 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

09 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Криворізької міської ради від 21 листопада 2006 року № 365 ПП ОСОБА_3 як суб'єктові господарювання надано в оренду строком на три роки із земель комерційного використання земельну ділянку, площею 0,009 га, розташовану по АДРЕСА_1, для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону з літнім майданчиком. Термін дії раніше наданого договору оренди сплинув 18 квітня 2006 року. Аналогічний договір оренди земельної ділянки строком на три роки було укладено 06 лютого 2007 року між Криворізькою міською радою та ПП ОСОБА_3, із проведенням державної реєстрації договору 20 березня 2007 року за № 40710800246 Криворізьким відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

22 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради як орендодавцем (власником) та ФОП ОСОБА_3 як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки № 121100004000100 із внесенням змін до нього за додатковою угодою від 19 червня 2014 року № 2014093 за умовами якого ОСОБА_3 отримав у платне строкове користування на праві оренди земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий № 121100000:06:161:0040 для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону з літнім майданчиком площею 0,009 га.

Вказаний договір зареєстрований 10 лютого 2011 року Управлінням Держкомзему м.

Кривого рогу Дніпропетровської області, у Державному реєстрі земель вчинено запис, а також реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 17 вересня 2014 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформацією з Державного земельного кадастру.

Згідно з висновком Криворізької міської санітарно-епідеміологічної станції

від 17 травня 2004 року № 60 (відведення) земельної ділянки під забудову, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 придатна для будівництва торгового комплексу з двома торговими павільйонами та літнім майданчиком на 20 посадових місць по реалізації харчових продуктів.

22 червня 2004 року ПП ОСОБА_3 уклав договір з ТОВ НВП "Укргеопрект" № 2758/02 на виконання топографо-геодезичних та землевпорядних робіт по складанню проекту відведення земельних ділянок на

АДРЕСА_1 для розміщення торговельного павільйону з літнім майданчиком.

Архітектурне рішення розміщення та фасадів торговельного павільйону з літнім майданчиком як тимчасової споруди з легких збірно-розбірних конструкцій було погоджено Управлінням містобудування та архітектури виконкому Криворізької міської ради 29 травня 2003 року, що підтверджується випискою з протоколу.

Відповідно до акта від 26 січня 2005 року, на підставі рішення Криворізької міської ради № 2625 від 22 грудня 2004 року та затвердженого проекту відведення Управлінням ЖКГ відведено в натурі для ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку площею 90,04 кв. м під будівництво торговельних павільйонів з літнім майданчиком по АДРЕСА_1.

20 вересня 2006 року державною приймальною комісією, утвореною розпорядженням голови Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради № 146-р від 07 вересня 2006 року, пред'явлений ФОП ОСОБА_3 торговельний павільйон з літнім майданчиком, по АДРЕСА_1 побудований на підставі рішення Криворізької міської ради № 2625 від 22 грудня 2004 року, прийнято в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради

від 20 вересня 2006 року № 480 затверджено акт готовності закінченого будівництвом торговельного павільйону з літнім майданчиком.

02 жовтня 2006 року КП ДОР "Криворізьке БТІ" було виготовлено технічну документацію на об'єкт нерухомості, з якої вбачається, що павільйон А-1, загальною площею 16,2 кв. м, павільйон Б-1, загальною площею 7,50 кв. м, літній майданчик І, огорожа № 1 збудовано у 2005 році.

При зверненні до КП ДОР "Криворізьке БТІ" з метою реєстрації за собою права власності на цей об'єкт нерухомості, ОСОБА_3 повідомлено про необхідність присвоєння окремої поштової адреси торговельним павільйонам, розташованим біля торговельного центру по АДРЕСА_1, запропоновано адресу АДРЕСА_1.

06 жовтня 2006 року КП "Кривбвсводоканал" складено акт розмежування балансової приналежності мереж водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін.

10 вересня 2007 року ФОП ОСОБА_3 отримав картку обліку розміщення об'єкту торгівлі- кіоску з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 за спеціалізацією діяльності - роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Відповідно до висновку експерта від 24 вересня 2018 року № 25/18 матеріали справи свідчать про послідовність дій ОСОБА_3 в отриманні дозволів та погоджень від розробленого ескізного проекту та містобудівного обґрунтування до готовності закінченого будівництвом торговельного павільйону з літнім майданчиком по АДРЕСА_1, користувачем яких він був.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що органом державної реєстрації актів цивільного стану Саксаганського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 19 лютого 2016 року зроблено актовий запис № 345.

За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений 07 квітня 2014 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О., за яким усе майно та майнові права, що будуть належати йому на день смерті, незалежно від їх складу та місця знаходження, взагалі все те, що буде за законом належати йому та згідно із законодавством може бути успадкованим, в повному обсязі, без будь-яких винятків заповів ОСОБА_1

19 лютого 2016 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О. заведено спадкову справу № 6/2016.

Установивши вказані фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, прийшов до висновку, що об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, який включає: торговельний павільйон "А " площею 58,9 кв. м, кафе "Б" загальною площею

33,6 кв. м, торговельний павільйон "В" загальною площею 6,2 кв. м, торговельний павільйон "Г" загальною площею 11,5 кв. м є об'єктом, будівництво якого розпочато в 2005 році із введенням в експлуатацію ОСОБА_3, який хоч і не встиг оформити правовстановлюючі документи до нього, однак це не виключає можливості віднесення його, в розумінні статті 1218 ЦК України, до складу спадщини, права на яку належать спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що у неї є право на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці по

АДРЕСА_1, який збудовано за життя її батька

ОСОБА_3 та відсутністю таких прав у ОСОБА_2, у якого були відсутні підстави для фіксації свого права власника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі протиправно прийнятого рішення державним реєстратором та фіктивної декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Судами встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме торговельний павільйон та кафе, розташовані по

АДРЕСА_1, здійснена державним реєстратором прав на нерухоме майно Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Письменною С. С. на підставі заяви, поданої 02 квітня 2016 року ОСОБА_2, та документів для проведення реєстрації прав.

Для проведення державної реєстрації прав ОСОБА_2 серед інших документів подав декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, який належить І-ІІІ категорії складності. Вказана декларація визначена державним реєстратором як підстава виникнення права власності, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Процедура державної реєстрації права власності на нерухоме майно, встановлена Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня

2015 року, яким визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п. п. "а", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до листа КП ДОР "Криворізьке БТІ" від 01 листопада 2018 року № 1444 архівна справа та будь-які відомості на об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно з висновком експерта від 24 вересня 2018 року № 2518 дійсним забудовником об'єкта був ОСОБА_3, який отримував всі дозволи та погодження на будівництво, також експерт зробив висновок, що реєстрація об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 здійснена на основі недостовірних даних, наведених у декларації, яка не зареєстрована у Департаменті ДАБІ Дніпропетровської області.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що в порушення вимог законодавства України, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речових прав власності за ОСОБА_2 належним чином не перевірила подані ним документи, зокрема, дійсність проведення реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не перевірила наявність/відсутність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, не врахувала наявність істотних суперечностей між поштовою адресою об'єкта -

АДРЕСА_1, яка фактично не існує, з адресою, яка раніше пропонувалася дійсному забудовникові об'єкта ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості (з відкриттям розділу) було прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Письменною С. С. 02 квітня 2016 року з індексним номером 29075643 з урахуванням поданої заявником декларації про готовність до експлуатації об'єкта ІІ категорії складності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно прийшов до висновку про протиправність рішення державного реєстратора Письменної С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне майно, оскільки у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт фіктивності декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка не пройшла встановленої законом реєстрації, однак стала підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності.

Аргументи заявника про те, що апеляційним судом безпідставно не розглянуто клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою ОСОБА_3 є неприйнятними, оскільки останнім не надано доказів про те, що він перебував на стаціонарнму лікуванні, а долучене до клопотання заключення КП "Криворізької міської клінічної лікарні № 2" Криворізької міської ради" не свідчить про те, що ОСОБА_3 станом на 27 листопада 2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 12 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 листопада 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська