Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 153/1368/17-ц

провадження № 61-46876 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_3;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»;

представник відповідача - Якушенко В`ячеслав Анатолійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області

від 30 травня 2018 року у складі судді Онілової А. Г. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів:

Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Голоти Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі -

ПАТ «Черкасиобленерго») про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення наглядової ради

ПАТ «Черкасиобленерго» від 31 серпня 2016 року, яке було оформлене протоколом від 31 серпня 2016 року № 17, його було призначено тимчасово здійснювати повноваження голови правління ПАТ «Черкасиобленерго»

та обрано членом зазначеного правління, ОСОБА_4 від імені товариства уповноважили підписати з ним трудову угоду.

02 вересня 2016 року він видав наказ за своїм підписом про призначення себе на посаду виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго»

та направив для реєстрації начальнику відділу кадрів.

06 вересня 2016 року між ним та ПАТ «Черкасиобленерго» в особі члена наглядової ради Сачівка А. І. укладено контракт № 716, як з особою, яка виконує обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго».

22 грудня 2016 року він подав заяву про звільнення з посади виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» за згодою сторін

з 23 грудня 2016 року, згідно з пунктом 7.3.2. зазначеного контракту.

На адресу ПАТ «Черкасиобленерго» він направив лист, у якому просив надати йому копію наказу про звільнення з 23 грудня 2016 року, з відповідним рішенням наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго», а також провести усі розрахунки з оплати праці відповідно до табелю робочого часу.

28 липня 2017 року ПАТ «Черкасиобленерго» надало довідку № 4923/15 про те, що заробітна плата йому не нараховувалась. Окрім того, довідкою №4922/15 від 28 липня 2017 року повідомлено, що він з ПАТ «Черкасиобленерго»

у трудових відносинах не перебував, тому відмовляються добровільно провести із ним розрахунки по заробітній платі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати

ПАТ «Черкасиобленерго» нарахувати та виплатити йому заробітну плату

за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року; стягнути

з ПАТ «Черкасиобленерго» на його користь грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період

з 24 грудня 2016 року по 19 жовтня 2017 року у розмірі 766 429 грн 10 коп.,

а всього - 1 089 747 грн 43 коп., рішення у частині стягнення заборгованості

по заробітній платі за один місяць у сумі 87 тис. грн допустити до негайного виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично не приступив до роботи та не виконував своїх трудових обов`язків, як голова правління ПАТ «Черкасиобленерго», підстав для нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року немає, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими і задоволенню

не підлягають. Оскільки відсутні підстави для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , тому позовні вимоги у частині стягнення грошової компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та допущення рішення до негайного виконання

у частині стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 87 тис. грн задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня 2018 року

у частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення заробітної плати у розмірі 323 318 (триста двадцять три тисячі триста вісімнадцять) грн 33 коп. скасовано. Провадження у справі в цій частині закрито. У іншій частині судове рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі № 138/529/17-ц, яке набрало законної сили, постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому суд першої інстанції не мав підстав розглядати вимоги ОСОБА_1

у частині стягнення заробітної плати за період з 24 грудня 2016 року по

19 жовтня 2017 року. Також зазначив, що закриття провадження

у справі у цій частині унеможливлює задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки заборгованості по заробітній платі немає. Обґрунтування позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати йому заробітну плату позивач посилався на ті самі докази, яким уже дав оцінку апеляційний суд Вінницької області у рішенні від 19 вересня 2017 року (справа № 138/529/17-ц), тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 15 листопада 2018 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу Гульку Б. І.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мотивована тим, що судом першої інстанції не вірно встановлено, що позивач не виконував свої обов`язки, а відтак немає підстав для нарахування йому заробітної плати. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази складання актів та направлення їх голові наглядової ради ПАТ «Черкасиобленерго» про його відсутність на робочому місці. Відсутнє протокольне рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконуючого обов`язків голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» та призначення ОСОБА_5 , як це зазначено

у судовому рішенні. Згідно з рішенням наглядової ради ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків з 31 серпня

2016 року, згідно з наказом від 02 вересня 2016 року, який був направлений

до відділу кадрів для реєстрації та ознайомлення структурними підрозділами підприємства, відповідно до вимог статті 21 КЗпП України. ОСОБА_1 вів табеля обліку робочого часу, вчасно передавав їх до відділу кадрів

ПАТ «Черкасиобленерго» для перевірки та передачі до бухгалтерії підприємства і проведення нарахування заробітної плати. Також зазначив, що

ОСОБА_6 ніколи не була головою правління, вона намагається

це довести у судах шляхом штучно створених доказів, а саме: табель виходу

на роботу та запис у трудовій книжці. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального права, доводи позивача не перевірив, судове рішення, що було раніше ухвалене стосуються інших правовідносин. Посилається на відповідні рішення Конституційного Суду України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду від ПАТ «Черкасиобленерго» надійшли два відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначено, що судові рішення

є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні. Також зазначили, що ОСОБА_1 фактично не приступив до роботи

та не виконував своїх трудових обов`язків, оскільки відсутній відповідний облік використання його робочого часу на підприємстві. Натомість відповідно

до табелів обліку використання робочого часу за вересень-грудень 2016 року обов`язки голови правління у цей період виконувала ОСОБА_6 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року було задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Черкасиобленерго», скасовано рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року

у справі №138/529/17, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати відповідно

до умов контракту відмовлено. Зазначене судове рішення переглядалось

у Верховному Суді і залишено без змін (провадження № 61-25467св18).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

За змістом ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного

з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У справі № 138/529/17-ц з позовом до суду звернувся ОСОБА_1

до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати

за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року, середній заробіток

за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у загальному розмірі 544 305 грн 01 коп.

У справі, що переглядається, до суду з позовом звернувся ОСОБА_1

до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати

за період з 06 вересня 2016 року по 23 грудня 2016 року, тобто за той самий період.

З огляду на те, що є наявність іншого судового рішення у справі

№ 183/529/17-ц, яке набрало законної сили, ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, є таким, що відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

Також вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно

до статті 117 КЗпП України є похідною і залежить від вирішення спору про стягнення заробітної плати, то закриття провадження у справі в цій частині унеможливлює задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку

за час затримки розрахунку.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що на обґрунтування позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати заробітну плату позивач посилався на ті самі докази, яким уже дав оцінку апеляційний суд Вінницької області у рішенні від 19 вересня 2017 року (справа № 183/529/17-ц) і на підставі яких прийшов до висновку про недоведеність доводів ОСОБА_1 про виконання ним обов`язків голови правління ПАТ «Черкасиобленерго»,

як підстави для нарахування і виплати заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доводи, на які представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається

у касаційні скарзі, входили до предмету доказування у справі № 183/529/17-ц

і підлягали встановленню при розгляді справи згідно з принципом змагальності та є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Посилання касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня

2018 року у нескасованій частині та постанову апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник