Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 523/14713/15-ц

провадження № 61-2233св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Дельта Банк» посилалося на те, що 23 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28/КВ-08, за яким ОСОБА_1 надано кредит у сумі 34 200 євро строком до 22 вересня 2012 року, зі сплатою 15 % річних. На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 23 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 28/Zпор-08-02, за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком у повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору. Умови кредитного договору боржник не виконує, внаслідок чого станом на 15 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 503 849,13 євро, яку позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 12 травня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено позовну давність для звернення з цим позовом, про застосування якої заявлено представником відповідачів. Порука припинена, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 28/КВ-08 в розмірі 62 621,64 євро та 494 346,28 грн - за несвоєчасне повернення процентів та штраф, а також 3 тис. грн судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у сумі, строки та на умовах, що ним передбачені. Права позивача були порушені і підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, пені, процентів та штрафу з позичальника на користь банку. З позовом банк звернувся у межах встановленої законом позовної давності. Разом з тим порука ОСОБА_2 припинена, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явив вимогу до поручителя.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права,.

Касаційна скарга мотивована тим, що звернувшись 01 листопада 2011 року до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі щодо дострокового повернення кредиту, позивач змінив строкйого виконання, а тому перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 02 листопада 2011 року. Апеляційний суд взагалі проігнорував зазначені доводи і не надав їм жодної правової оцінки у рішенні. Якщо суд не погодився з такою позицією скаржника то він, як мінімум, повинен був обчислювати перебіг позовної давності, виходячи з кожного платежу за графіком повернення заборгованості за кредитним договором (далі - Графік). Судом безпідставно не було застосовано річний строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені і штрафу. Стаття 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) містить вичерпний перелік випадків переривання позовної давності. Ні вчинення виконавчого напису нотаріуса, ні подання його на примусове виконання, ні відкриття провадження з виконання виконавчого напису не свідчить про таке переривання. Вчинення виконавчого напису є позасудовим способом захисту цивільних прав і тому не може ототожнюватися з пред'явленням позову до боржників. Посилання суду на те, що скаржник звертався до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,також є недоречним, оскільки цей факт не тільки не підпадає під ознаки жодної з підстав переривання позовної давності, але й навпаки свідчить про невизнання скаржником боргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 січня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду міста Одеси.

ПАТ «Дельта Банк» надано відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що позичальник злісно та самовпевнено намагається ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що призведе до негативних наслідків стосовно виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами. Згідно з кредитним договором від 23 вересня 2008 року кінцевою датою повернення ОСОБА_1 кредиту є 22 вересня 2012 року, а банк звернувся до суду з цим позовом 08 вересня 2015 року, тобто в межах встановленого законом строку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Установлено, що 23 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28/КВ-08 (далі - Договір № 28/КВ-08), за умовами якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті в розмірі 34 200 євро для придбання автомобіля DAFCF 85 (тип CF 85/340), 2002 року випуску, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, на строк до 22 вересня 2012 року. Погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та інших витрат за договором мало здійснюватися щомісячно згідно з Графіком.

Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 22 березня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців 22 березня 2016 року внесено запис 2550060005075404 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою, порукою та заставою.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 28/Znop-08-02, за яким поручитель прийняла на себе зобов'язання перед банком відповідати як солідарний боржник за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов'язань.

Також на забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 28/КВ-08 23 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір застави автомобіля вантажного сідловий тягач - Е марки DAF CF 85.430, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

25 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4168, про звернення стягнення на вказаний автомобіль, за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого, задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 41 455,27 євро, з яких 30 229,04 євро - заборгованість за кредитом, 9 363 євро - заборгованість за відсотками, 1 254,14 євро - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 608,54 євро - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Установлено, що 30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є., зареєстрований у реєстрі за № 2258.

За вказаним договорами відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 28/КВ-08, про що свідчить витяг з додатку № 2 до цього договору.

Отже, до ПАТ «Дельта Банк» від ТОВ «Укрпромбанк» перейшло право вимоги за Договором № 28/КВ-08.

Позов пред'явлено ПАТ «Дельта Банк» 08 вересня 2015 року.

30 листопада 2015 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 звернулися до суду із заявами про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або з дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

За змістом частин першої, третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2134цс16.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Установлено, що за Договором № 28/КВ-08позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником відповідно до Графіка (додаток № 1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений, - не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої пунктом 1.1 цього договору (пункт 4.1 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту (пункт 4.2 Договору № 28/КВ-08).

Нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів у часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні (пункт 4.3 Договору № 28/КВ-08).

Пунктом 1.1 Договору № 28/КВ-08 встановлено кінцеву дату повернення кредиту - 22 вересня 2012 року.

Згідно з додатком № 1 до Договору № 28/КВ-08 сплата заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно у строк по останній робочий день поточного місяця.

30 червня 2009 року договором про внесення змін та доповнень № 28/1 до Договору № 28/КВ-08 Графік викладено в новій редакції. Інші умови договору залишено без змін.

30 червня 2009 року додатковим договором № 28/2 про внесення змін та доповнень до Договору № 28/КВ-08 сторони домовилися, що станом на дату підписання цього додаткового договору прострочена заборгованість позичальника за кредитним договором становить 4 284,34 євро, в тому числі: 3 755 євро - прострочена заборгованість з повернення кредиту; 529,34 євро - прострочена заборгованість зі сплати відсотків. Позичальник зобов'язується сплатити вищезазначену суму простроченої заборгованості в строки, указані в додатковому договорі № 28/2.

Ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 28/КВ-08 з позичальника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовна давність до вказаних вимог закінчилася. Апеляційний суд, скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1,вважав, що строк для звернення до суду з цим позовом до позичальника банком не пропущено, оскількиДоговором № 28/КВ-08 встановлено кінцеву дату повернення кредиту - 22 вересня 2012 року, а з позов пред'явлений 08 вересня 2015 року.

Таких висновків суди першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині дійшли без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, вимоги закону стосовно обґрунтування судового рішення є процесуальними, а їх реалізація суттєво впливає на дотримання права особи на справедливий суд.

Вказаним вимогам судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу не відповідають.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

З наданого банком розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що заборгованість за кредитом становить 503 849,13 євро, що еквівалентно 2 016 395,89 грн, у тому числі, за кредитом - 30 229,04 євро, що еквівалентно 734 731,57 грн, за простроченими відсотками - 32 392,60 євро, що еквівалентно 787 317,95 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 212 991,66 грн, пеня за несвоєчасне повернення процентів - 228 235,82 грн, штраф - 53 118,89 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом належним чином не досліджений, висновки щодо правильності нарахування заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Дотримання строків нарахування пені не перевірено.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Судами не перевірені та не спростовані доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, викладені в заяві про застосування позовної давності, щодо обчислення позовної давності з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, що відповідало б правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі 3 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК 2004 року).

При розгляді справи апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив з достатньою повнотою правильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції та не усунув допущені цим судом порушення норм процесуального права, при цьому й сам не визначився з характером спірних правовідносин, у результаті чого дійшов помилкових висновку про стягнення нарахованої банком заборгованості у повному обсязі, не врахувавши обумовлені графіком погашення заборгованості щомісячні платежі з огляду на вимоги законодавства щодо позовної давності до кожного з них.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили належне правосуддя, у судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним, тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи «Мала проти України»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні повноваження встановити дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до підпункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій внаслідок недослідження зібраних доказів не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права при розгляді даної справи допущені судами обох попередніх інстанцій, справа у зазначеній частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Разом з тим позов ПАТ «Дельта Банк» до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішений апеляційним судом правильно.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки банк не звернувся з позовом до поручителя протягом шести місяців з дня закінчення строку дії кредитного договору (22 вересня 2012 року), тобто з дня настання строку виконання основного зобов'язання, порука ОСОБА_2 за договором поруки від 23 вересня 2008 року № 28/Znop-08-02 припинена.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених до поручителя.

Оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до поручителя містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу слід залишити без змін.

Керуючись статями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний