Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 127/2-1421/09 (провадження 4-с/127/54/19)

провадження № 61-22895 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шуляк Володимир Олександрович,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Борисюк І. Е. від 02 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В. від 20 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції

у Вінницькій областіДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Шуляка В. О. (далі - Центральний ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області, державний виконавець), заінтересована особа - публічне акціонерне товариство

(далі - ПАТ) «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», про визнання бездіяльності Центрального ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області щодо незняття арешту з майна, а саме квартири АДРЕСА_2 та зобов`язати зазначену державну виконавчу службу зняти арешт з вищевказаної майна.

Скарга мотивована тим, що 02 грудня 2010 року державним виконавцем Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1421, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня 2009 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Кредитпромбанк»

29 492,64 грн, у тому числі судовий збір у розмірі 297,71 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

У той самий день державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме квартири № АДРЕСА_2 та оголошення заборони її відчуження.

26 червня 2012 року виконавчий лист № 2-1421, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що була чинною на час проведення виконавчих дій. При цьому стягувачу надано строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 26 червня 2013 року та припинено арешт майна боржника і скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Таким чином виконавче провадження № 22977803 є закінченим.

У 2019 році він дізнався, що на належне йому на праві власності майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 02 грудня 2010 року у виконавчому провадженні № 22977803. Він звернувся до Центрального ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області із заявою про зняття арешту з належного йому на праві власності майна, на що йому було повідомлено, що виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, архівні документи знищено.

Таким чином Центральний ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області в особі начальника Шуляка В. О. не вчинив жодних дій щодо зняття арешту з його майна і цією бездіяльністю порушується його право власності на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Враховуючи те, що виконавче провадження № 22977803 фактично закінчено, виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-1421 від 12 червня 2009 року відсутнє та строк повторного пред`явлення цього виконавчого листа до виконання закінчився, Центральний ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області в особі начальника Шуляка В. О. зобов`язаний був зняти арешт з його майна.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня

2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,

відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня

1999 року № 606-XIV зі змінами та доповненнями), виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України

«Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим.

Доводи заявника про те, що виконавчий документ не було пред`явлено до виконання протягом встановленого строку, а тому є закінченим на підставі статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставними, оскільки законодавством України передбачено право стягувача на звернення до суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем має бути винесена вмотивована постанова.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі № 2-1421 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» коштів у сумі 29 492,64 грн, під час виконання якого державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , не виконано, що ним не заперечувалося, та стягувач в будь-який час має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано боржником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/2-1421/09 (провадження 4-с/127/54/19) із Вінницького міського суду Вінницької області.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020рокусправу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Зазначається, що суди не взяли до уваги та не надали належної оцінки постанові державного виконавця від 26 червня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме пункт 2 резолютивної частини,

в якому зазначено, що державним виконавцем припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.

Вказує, що строк для повторного пред`явлення виконавчого документа закінчився 26 червня 2013 року, стягувач повторно не звертається з виконавчим документом, а тому порушено його права на вільне користування, розпорядження та володіння майном, яке знаходиться в арешті. При цьому, зазначає, що суди не врахували та не надали оцінку тому, що він звертався з листом до ДВС для вирішення питання виконання рішення районного суду шляхом сплати грошових коштів, але виконавчою службою надано відповідь, що виконавче провадження відсутнє, а архівні матеріали знищені, тому він позбавлений можливості виконати рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 грудня 2010 року державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП

№ 22977803 з виконання виконавчого листа № 2-1421, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня 2009 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» коштів у сумі 29 492,64 грн.

На підставі вказаної постанови накладено арешт на належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру № 32 , 17/300 часток, по АДРЕСА_2 , що вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 05 липня 2019 року (а. с. 3-4).

26 червня 2012 року державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 22977803 винесено постанову про повернення ВАТ «Кредитпромбанк» виконавчого листа № 2-1421, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня

2009 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 47 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». У цій самій постанові державний виконавець зазначив про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення й про можливість повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання в строк

до 26 червня 2013 року (а. с. 8).

29 травня 2019 року Центральним ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області направлено ОСОБА_1 повідомлення про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на примусовому виконанні у Вишенському ВДВС Вінницького міського управління юстиції перебував виконавчий лист у справі № 2-1421 від 12 червня 2009 року, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» боргу у розмірі 29 492,64 грн; 26 червня

2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу ВАТ «Кредитпромбанк», яку разом із оригіналом виконавчого листа надіслано стягувачеві. На даний час виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, архівні документи знищено (а. с. 5).

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня

2016 року (з урахуванням ухвалу суду від 13 лютого 2017 року про виправлення описки) було замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ВАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк» за виконавчим листом № 2-1421, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці за рішенням суду від 08 квітня 2009 року (а. с. 112 т. справа).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту четвертого частини першої та частини п`ятої статті

47 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відмовляючи у скарзі ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми права, дійшов до обґрунтованих висновків про те, що державний виконавець відмовляючи

у знятті арешту з майна боржника діяв відповідно до вимог Закону України

«Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду є невиконаним, що заявником не оспорюється.

Крім того, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим.

При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону),

а не суду.

Також Верховний Суд зазначає, що ніщо не перешкоджає ОСОБА_1 , боржнику, добровільно виконати рішення суду, що є його обов`язком згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк