Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №567/1553/18

Постанова

Іменем України

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 567/1553/18

провадження № 61-13377св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Назарука В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2013 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МСБ/02/2013/К, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом у розмірі 1 100 000 грн та зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 кредитного договору, у розмірі 22 % річних.

Того ж дня, між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № МСБ/02/2013/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № МСБ/02/2013/К.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань за договором.

ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає, що ОСОБА_1 відповідає за виконання зобов'язань за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К в повному обсязі як солідарний боржник.

Станом на 14 березня 2016 року в ОСОБА_2 утворилася заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К за період з 15 березня 2016 року до 25 червня 2018 року у розмірі 674 463 грн 24 коп., яка складається з простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 535 212 грн 63 коп., пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 68 722 грн 74 коп., пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 70 527 грн 87 коп.

Враховуючи викладене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 674 463 грн 24 коп.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставне майно засвідчує такі зміни. Після закінчення строку кредитування або зміни такого строку відповідно до вимог частини 2 статті 1050 ЦК України будь-яке нарахування відсотків та неустойки за кредитним договором є незаконним.

Таким чином, після пред'явлення вимоги про дострокове стягнення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування і стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання або, як у даному випадку, у зв'язку із застосування права на повернення кредиту достроково.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення дії поруки на підставі частини 4 статті 599 ЦК України, а отже, і обов'язку поручителя нести перед кредитором солідарну відповідальність разом із боржником за основним зобов'язанням.

Банк звернувся із позовом у цій справі у листопаді 2018 року, тобто поза межами шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов договору поруки від 22 лютого 2013 року поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № МСБ/02/2013/К, а відповідно до умов указаного кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування грошовими коштами, отриманими в кредит, до дня фактичного повернення кредиту. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 567/1553/18 із суду першої інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подавав.

Фактичні обставини, встановлені судами

22 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МСБ/02/2013/К, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом у розмірі 1 100 000 грн та зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 кредитного договору, у розмірі 22 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 22 лютого 2013 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № МСБ/02/2013/П.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 березня 2015 року у справі № 567/1472/14-ц позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2013 року №МСБ/02/2013/К у розмірі 1 013 985 грн 03 коп., з яких: 780 000 грн - строкова заборгованість за кредитом; 134 203 грн 10 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 17 588
грн 71 коп. - поточна заборгованість за процентами, 68 995 грн 06 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 13 198 грн 07 коп. - пеня.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 29 липня 2016 року у справі № 567/296/16-ц позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К у розмірі 379 055 грн 62 коп., з яких: 8 523 грн 73 коп. - строкова заборгованість за відсотками; 268 094 грн 58 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 61 479 грн 06 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 50 958 грн 25 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" штраф за нестрахування предмета іпотеки у розмірі 159 280 грн 40 коп.

Установлено, що в Острозькому відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області перебуває виконавче провадження ВП № 49237775 щодо виконання виконавчого листа від 11 червня 2015 року № 567/1472/14-ц про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у розмірі 1 017 639 грн 03 коп.

Під час примусового виконання рішення суду на підставі протоколу проведення електронних торгів від 01 лютого 2018 року № 314452 було складено акт державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна (згідно з договором іпотеки від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/1), відповідно до якого арештоване майно було передане на реалізацію ДП "Сетам", вартість реалізованого майна становила 1 685 403 грн 55 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначало про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К за період з 15 березня 2016 року до 25 червня 2018 року у розмірі 674 463 грн 24 коп., яка складається з простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 535 212 грн 63 коп., пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 68 722 грн 74 коп., пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 70

527 грн 87 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з безпідставності позовних вимог, зазначивши, зокрема, про те, що після закінчення строку кредитування або зміни такого строку відповідно до вимог частини 2 статті 1050 ЦК України будь-яке нарахування відсотків та неустойки за кредитним договором є незаконним.

З огляду на правові підстави для звернення до суду з указаним позовом та фактичні обставини, встановлені у справі, колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14 10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

У кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту - до 25 червня 2018 року.

Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язання, у 2014 році ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 567/1472/14-ц).

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 березня 2015 року у справі № 567/1472/14-ц позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К у розмірі 1 013 985 грн 03 коп., що виникла станом на 01 грудня 2014 року.

Отже, звернувшись у 2014 році до суду з позовом у справі № 567/1472/14-ц, банк таким чином змінив строк виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2013 року № МСБ/02/2013/К за період з 15 березня 2016 року до 25 червня 2018 року у розмірі 674 463 грн. 24 коп., яка складається з простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 535 212 грн 63 коп., пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 68 722 грн 74 коп., пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 70 527 грн 87 коп.

Таким чином, встановивши, що зі спливом строку кредитування ПАТ АБ "Укргазбанк" втратило право нараховувати проценти за кредитом та неустойку, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 530, 1048, 1050 ЦК України і дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Посилання ПАТ АБ "Укргазбанк" на те, що зобов'язання за договором поруки не припинені, не впливають на висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог, оскільки заборгованість, яку банк просить стягнути з поручителя на свою користь, нарахована усупереч вимогам законодавства України, що саме по собі унеможливлює притягнення поручителя до відповідальності.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець