Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №1324/170/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 1324/170/11

провадження № 61-25412 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - комунальне підприємтсво "Трускавецька міська лікарня",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі доручення в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Струс Л.

Б., Левика Я. А.,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У 2011 році ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КП "Трускавецька міська лікарня" та просила стягнути з відповідача 47 729,33 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2006 року до 01 вересня 2009 року, 90
675,04 грн - 120 % ставки НБУ за кожний день затримки в виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3950 грн 100 000 грн у рахунок відкшодування моральної шкоди, 9098,46 грн витрат на правову допомогу, а також 750 грн і 209,97 грн майнових витрат у зв'язку з розглядом справи.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з КП "Трускавецька міська лікарня" на користь ОСОБА_1 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 3950 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 09 листопада 2011 року в частині відмови в стягненні з КП "Трускавецька міська лікарня" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки в видачі трудової книжки скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким дану позовну вимогу задоволено частково та стягнуто з КП "Трускавецька міська лікарня" на користь ОСОБА_1 11 262,91 грн середнього заробітку за час затримки в видачі трудової книжки за період з 23 вересня 2008 року по 02 вересня 2009 року.

У грудні 2017 року представник позивача подав до суду заяву про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2013 року в зв'язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що 27 травня 2016 року ОСОБА_1 отримала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 квітня 2016 року, в якій суд установив обставину, яка є нововиявленою та впливає на розмір виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року провадження в справі за заявою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2013 року закрито.

Апеляційний суд виходив із того, що заява про перегляд рішення апеляційного суду в даній справі в зв'язку з нововиявленими обставинами подана з пропуском установленого частиною 1 статті 362 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, строку, а тому провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу 13 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить оскаржувану ухвалу скасувати як таку, що прийнятя з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Заперечення на касаційну скаргу

Відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що рішення апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2013 року набрало законної сили з моменту його проголошення 20 листопада 2013 року.

12 грудня 2016 року представник позивача подав до апеляційного суду заяву про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2013 року в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Як на нововиявлену обставину представник позивача посилався на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року заяву представника позивача задоволено, виправлено описку, допущену в мотивувальній частині ухвали від 07 лютого 2011 року, та вирішено замість "З матеріалів справи вибачається, що 2 вересня 2009 року відповідачем надано трудову книжку представнику позивач.." вважати правильним "З матеріалів справи вибачається, що 2 вересня 2010 року відповідачем надано трудову книжку представнику позивач..".

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року позивач і його представник отримали 27 травня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з частиною 1 статті 361 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) рішення, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були та не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 361 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 362 ЦПК України заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Заява про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі, якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Передбачений абзацом 2 частини пешої статті 362 ЦПК України трирічний строк для подачі заяви про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої статті 362 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає.

Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Установивши після відкриття провадження факт пропуску позивачем строку на подачу заяви про перегляд рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі доручення в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук