Постанова

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 715/1586/17

провадження № 61-28576св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Одинака О. О. від 21 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 листопада 2015 року приблизно о 05 год. водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з.НОМЕР_1, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Ford TransitConnect», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, в салоні якого вона (позивачка) перебувала як пасажир. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) їй спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров'я, і протягом лікування у 2015 році нею було витрачено на придбання ліків та імплантів кошти в сумі 40 242 грн 61 коп. Також позивачка вказувала, що після ДТП вона зазнала важких травм, моральних страждань, стала інвалідом та змушена постійно лікуватися щоб мати можливість переміщатися без сторонньої допомоги.

Посилаючись на те, що водій ОСОБА_8 загинув під час ДТП, позивачка звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_6, який є власником автомобіля марки «Mercedes-Benz»,д.н.з. НОМЕР_1, та допустив ОСОБА_8 до його керування без жодних правових підстав, у зв'язку із чим просила стягнути з останнього 40 242 грн 61 коп. на відшкодування майнової шкоди та у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 20 121 грн 31 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідальність за шкоду, завдану позивачці внаслідок ДТП має нести відповідач, як власник автомобіля - джерела підвищеної небезпеки.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 рокускасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване відсутністю підстав для покладення обов'язку відшкодування шкоди на ОСОБА_6, оскільки він передав належний йому автомобіль у користування ОСОБА_8, а тому враховуючи, що після скоєння ДТП ОСОБА_8 помер, вимоги про відшкодування шкоди позивачці слід було пред'явити до його спадкоємців.

У травні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю доказів чи доводів того, що ОСОБА_6 передав ОСОБА_8 реєстраційний талон на транспортний засіб та надав право користуватися цим автомобілем, а тому вона має право звертатися до суду з цим позовом до ОСОБА_6, який є та був на час скоєння ДТП власником вказаного автомобіля.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 01 листопада 2015 року приблизно о 05 годині водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, в салоні якого перебувала позивачка як пасажир.

Відповідачем транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 було оформлено страховий поліс №АІ/7233025 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого закінчився 29 жовтня 2015 року, а саме ха 2 дні до ДТП.

Внаслідок ДТП позивачці спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

За фактом ДТП проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 1201520000000796 від 01 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

29 червня 2017 року було оголошено про підозру ОСОБА_8

30 червня 2017 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування прокуратури Чернівецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі статті 110, пункту 5 статті 284 КПК України, в зв'язку з тим, що водій ОСОБА_8 загинув під час ДТП.

Обґрунтовуючи позов, позивачка посилалася на те, що нею витрачено на лікування 40 242 грн 61 коп., а також вона зазнала моральної шкоди, яку оцінила у 150 000 грн, а тому просила стягнути ці кошти з відповідача ОСОБА_6, як власника джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1, який допустив до керування транспортним засобом без жодних правових підстав ОСОБА_8

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною другою статті 1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, якщо шкоди завдано іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу, шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.

Відповідно до змісту частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_6 належний йому автомобіль марки«Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1, передав на законній підставі у користування ОСОБА_8, який після скоєння ДТП помер.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд правильно виходив і того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з.НОМЕР_1, яким було скоєно ДТП є водій ОСОБА_8, який їм керував у момент зіткнення та мав нести відповідальність за спричинену шкоду позивачці, однак від отриманих травм під час дорожньої пригоди помер. Відтак, правильними є висновки апеляційного суду про те, що у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за участю цього автомобіля без вирішення питання про притягнення до участі у справі в якості відповідачів спадкоємців померлого водія, який винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та водія ОСОБА_9, який на підставі частини другої статті 1187 ЦК України відповідає за спричинену шкоду позивачу незалежно від наявності його вини. У свою чергу, суд апеляційної інстанції на стадії розгляду справи позбавлений права залучити до участі у справі належних відповідачів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. М. Коротун В. П. Курило